На відміну від документального фактографічне обслуговування передбачає задоволення інформаційних потреб шляхом представлення користувачам конкретних відомостей. Ці відомості, також релевантні запитам користувачів, безпосередньо видобуваються інформаційними працівниками з первинних документів і після певної їх обробки (оформлення) надаються споживачам. Під фактографічною інформацію слід розуміти відомості не лише фактичного характеру, а й теоретичного, можливого, оціночного характеру, тобто вона може включати і факти, і концепції, все те, що може бути об'єктом вилучення з тексту, описання певною інформаційною мовою, зберігання і пошуку у тій чи іншій системі. Інформаційні продукти, створювані у процесі фактографічного обслуговування, були розглянуті у модулі 4 посібника.
Алгоритм виконання фактографічного запиту наведено на рис. 15.
Якщо у випадку документального і фактографічного обслуговування користувачу інформації надаються документи або відомості, видобуті з інформаційного потоку, так би мовити, в "натуральному вигляді", то при концептографічному обслуговуванні усе це (документи і відомості) підлягають інтерпретації, оцінці, узагальненню з боку інформаційного працівника. У результаті такої інтерпретації формулюється так звана ситуативна інформація, яка містить у собі оцінку розглядаємих відомостей, тенденцій і перспективи розвитку окремих наукових і технічних напрямів, рекомендацій та інше. З цієї причини під концептографічним обслуговуванням можна також розуміти формулювання і доведення до користувачів ситуативної інформації, якої в явному виді не існує в аналізованих джерелах, а одержаної в результаті інформаційно-логічного і концептографічного аналізу деякої сукупності повідомлень тобто в результаті як згортання, так і розгортання інформації).
Іншими словами, у випадку концептографічного обслуговування користувачу надається ще й деяка додаткова інформація, привнесена інформаційним працівником у процесі інтерпретації відомостей.
Рис. 15. Алгоритм виконання фактографічного запиту
Особливість концептографічного обслуговування полягає в тому, що воно, з одного боку, являє собою різновид інформаційного обслуговування, поряд з документальним і фактографічним, а з іншого - різновид наукової діяльності, яка відповідає концептуальному етапу розвитку тієї чи іншої галузі знання.
Слід, проте, відмітити, що концептографічне обслуговування в галузі фундаментальних наук було і в значній мірі й зараз залишається прерогативою самих вчених, яка реалізується в основному через наукову періодику і наукові товариства. Підрозділів аналізу і узагальнення інформації у системі служб інформаційного забезпечення фундаментальної науки сьогодні мало. Тут концептуальне обслуговування - поки що практична галузь "самообслуговування" вчених.
Інша ситуація склалася у сфері прикладних наук (зокрема, у техніці). Потреба у концептографічному обслуговуванні тут виникла пізніше, ніж у сфері фундаментальних наук, але потреба в ньому стала відчуватися набагато гостріше. Дана потреба виникла приблизно у середині XX ст., коли провідні країні світу вступили в епоху науково-технічної революції. Саме ця потреба в значній мірі обумовила причини виникнення інформаційних служб.
Найбільш виражений характер концептографічний напрямок у сфері інформаційного обслуговування отримав з появою центрів аналізу інформації, становлення яких відноситься до 1960-х pp. в США. Слід відмітити, що до "центрів аналізу інформації" відносять установи, які досить часто відрізняються за своїми функціями - від досить кваліфікованих інформаційних служб, які мають штат кваліфікованих спеціалістів-аналітиків, інформаційних працівників, до вузькоспеціалізованих науково-дослідних інститутів або наукових лабораторій, які вирішують планові наукові проблеми, а також паралельно займаються інформаційною діяльністю (у т.ч. інформаційним обслуговуванням).
Становлення концептографічного інформаційного обслуговування у сфері науки техніки слід пов'язати з появою перших наукових журналів у Західній Європі: Journal des savants, Франція, 1665 p.; Philosophical Transactions of the Royal Society, Велика Британія, 1665 p.) і Росії (Месячные исторические, генеалогические и географические примечания в Ведомостях, 17280 1742; Содержание ученых рассуждений, 1750-1759).
Ці і наступні журнали були виданнями, які публікували у значній мірі реферати книг по науці, політиці і т.д. При цьому деякі реферати носили характер рецензій (критичні реферати), популярно-просвітницький характер, містили у собі додаткову інформацію рекомендаційного характеру. Як форма індивідуального інформаційного обслуговування розгорнуте реферування отримує в останній час усе більше поширення.
В останній чверті XIX ст. у науковій і технічній періодиці отримує розвиток інша форма концептографічного обслуговування - оглядово-аналітична діяльність. Почали з'являтися спеціальні оглядові журнали типу "Успехи наук". У теперішній час оглядові матеріали публікуються у багатьох періодичних виданнях, випускаються у вигляді окремих праць, Але найбільшу частину оглядової літератури готують галузеві служби інформації.
Наступним різновидом концептографічного обслуговування є прогнозування. Як самостійна сфера інформаційного обслуговування, яка базується на спеціальних методах розробки прогнозів і спеціальної теорії - прогностиці, прогнозування отримало активний розвиток у 1960-х pp.
І, нарешті, ще одним різновидом даного типу інформаційного обслуговування (і виду розгортання) слід вважати науково-популярну діяльність, яка розрахована на висококваліфікованих спеціалістів.
До сфери концептографічного обслуговування слід віднести і науково-технічні (техніко-економічні) обґрунтування розробок. У них міститься аргументація з техніко-економічними розрахунками, які слугують основою для прийняття рішень вищими керівниками щодо фінансування цих робіт.
У різних видах інформаційного обслуговування створюються свої ряди вторинних документів, усі вони мають власне функціональне призначення, при чому при створення цих рядів використовуються різні види згортання:
Види інформаційного обслуговування | Документальне | Фактографічне | Концептографічне |
Мета обслуговування | Задоволення інформаційних потреб шляхом надавання первинних документів (ПД), необхідні відомості з яких користувач видобуває самостійно | Задоволення інформаційних потреб шляхом безпосереднього надавання відомостей без звертання користувачів до ПД | Задоволення інформаційних потреб шляхом попереднього інтерпретування представлених в ПД відомостей |
Основні види вторинних документів (ВД) | Бібліографічне описання, анотація, огляди | Фактографічні довідки, порівняльні таблиці параметрів виробів, реферати, конспекти, реферативні огляди | Рекомендовані анотації, критичні огляди, розгорнуті і критичні реферати, рецензії, аналітичні огляди |
Призначення | Ідентифікація творів друку і орієнтація їх у документальному потоці | Орієнтація у документальному потоці | Інтерпретована орієнтація у документальному і інформаційному потоках |
Переважаючий вид згортання | Метаінформативне | Інформативне | І те й інше |
Сутність згортання аналітико-синтетичного перероблення | Вилучення з ПД або формулювання на основі їх узагальнення суб'єктних елементів тексту | Вилучення з ПД релевантних даних, на основі яких готуються ВД | Оцінка фактів і концепцій з точки зори їх достовірності, доцільності, ефективності і перспективності |
Отже, усі види інформаційного обслуговування функціонують на основі своїх специфічних видів вторинних документів. По суті, кожний з різновидів обслуговування зводиться до створення свого ряду вторинних (інформаційно-аналітичних) документів і доведення до користувача різними засобами і в різних режимах інформаційного обслуговування.
МОДУЛЬ 6. ОГЛЯДОВО-АНАЛІТИЧНИЙ ДОКУМЕНТ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, СТРУКТУРА, МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ
6.1. Огляд як результат оглядово-аналітичної діяльності. Функції огляду
6.2. Класифікація і характеристика основних видів оглядів
6.3. Структура оглядових документів (на прикладі оглядових видань)
6.4. Методика підготовки оглядів
Література до модуля 6
МОДУЛЬ 7. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ ПРОДУКТІВ
7.1. Загальна методика створення документної інформаційно-аналітичної продукції
7.2. Довідка як форма інформаційного, інформаційно-бібліографічного обслуговування