Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Перша світова війна. Воєнні дії у 1916-1918 рр.

На початку 1916 р. головні сили німецької армії були зосереджені на Західному фронті. У лютому почався їх наступ поблизу Вердена, що прикривав шлях на Париж. Німецьке командування сподівалося прорвати оборону союзників швидкою і масованою атакою, зруйнувавши всі укріплення французів могутньою артилерією. Це завдання покладалося на 5-ту німецьку армію, зміцнену 26 резервними дивізіями. Для удару по Вердену німці розгорнули 1200 гармат, 202 міномети (в середньому 60 гармат на 1 км прориву), 160 бойових літаків і 14 аеростатів, в артилерії вони переважали противника в 5,5 раза. Така кількість артилерії для наступу використовувалася у цій війні вперше, адже Верденський укріплений район мав якісно нову систему оборони, яка складалася з чотирьох оборонних позицій, з траншеями, окопами, ходами сполучень (частина з них була зроблена з бетону) і прикривалися дротяними загородженнями. Крім того, існували сильні опорні пункти з двома поясами фортів фортеці Верден. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Німецька атака почалася вранці 21 лютого могутньою артилерійською підготовкою, що тривала 9 годин. За 3 дні безперервних атак німцям вдалося захопити дві лінії французької оборони і низку фортів. Стримуючи наступ ворога, французи постійно підтягували під Верден резерви і збільшували кількість артилерії. Спроба німців розширити фронт наступу провалилася і стало очевидним, що їхні наміри захопити Верден миттєвою атакою приречені. Не допомогло ні використання у травні нових хімічних снарядів зі швидкодійним задушливим газом ("зелений хрест"), ні наказ кайзера взяти Верден до 15 червня. З жовтня ініціативу перехопили французи, які впертими атаками за допомогою хімічних снарядів і масованого артилерійського вогню повернули втрачені позиції. У грудні Верденська операція завершилась. У вер-денській "м'ясорубці" було перемелено до 120 дивізій, у тому числі 69 французьких і 50 німецьких.

За подібним сценарієм відбувалася й битва на р. Сомма, як головна частина англо-французького стратегічного плану наступу, що полягав у розгромі німецьких армій, які окупували північні райони Франції. Союзники задіяли 39 дивізій за підтримки 1700 важких гармат і 200 бойових літаків. Операцію на Соммі вони готували понад 5 місяців з величезним розмахом; побудували понад 500 км залізниці, 6 аеродромів, заготували мільйони снарядів тощо. Вони переважали німців у піхоті більш як у 4,6, В артилерії - у 2,7, в авіації - майже в 3 рази.

Оборону тримала 2-га німецька армія, яка за два роки зуміла створити сильну оборону, вміло пристосувавши для цього перерізану місцевість із болотистою р. Сомма. Вона складалася з трьох позицій, ліній суцільних траншей, системи опорних пунктів з круговою обороною, розвинутими ходами сполучень, сховищами з бетону тощо.

Наступ союзників почався 24 червня шквальною артилерійською підготовкою, яка тривала сім днів. Було випущено 2,5 млн снарядів, які вщент зруйнували дротяну загорожу і більшу частину окопів, траншей, ходів сполучень. Однак їм не вдалося прорвати оборону, а німецькі сили поступово нарощувалися за рахунок резервів. Союзники діяли неузгоджено, їхні атаки були розрізненими і на початок вересня вони не здобули значних перемог. З величезними втратами вони змогли просунутися лише на 3-8 км. У вересні - жовтні атаки союзників досягли найбільшого розмаху, але резервні дивізії німців не давали змоги швидко просуватися. Не допомогло й застосування англійцями нової зброї - танків. Вони вплинули на німців психологічно, але атака з їх використанням мала лише тактичний успіх. Контратаками своїх дивізій німці стримували наступ союзників і нарощували систему оборони швидше, ніж союзники встигали її прорвати. 26 листопада активні бойові дії на р. Сомма припинилися.

Операція тривала майже 4 місяці, але не принесла перемоги союзникам. Позиційний фронт німців не було прорвано, а відвойована територія становила лише 240 кв. км. Цього було досягнуто ціною величезних втрат: у французів загинуло 341 тис. осіб, англійців - 453 тис, німці втратили 538 тис. осіб (з них 105 тис. осіб - полонені).

Скориставшись тим, що більшість німецьких військ була втягнута в кровопролитну битву під Верденом, війська Південно-За-хідного фронту під командуванням генерала О. Брусилова у червні - серпні 1916 р. прорвали австро-німецький фронт протяжністю 350 км і зайняли Луцьк і Чернівці. Втрати противника становили до 1,5 млн осіб. Однак наступ російських армій не дав стратегічних переваг. Його не підтримали інші армії. Німецьке командування мусило припинити активні дії під Верденом і перекинути на схід 6 дивізій, щоб зупинити наступ російських військ. У жовтні бойові дії знову набули позиційного характеру.

У серпні 1916 р. на боці Антанти вступила у війну Румунія. Під натиском австрійських і німецьких військ румунська армія відступала, залишаючи ворогові свою територію. Лише наприкінці року за підтримки російської армії вдалося зупинити австро-німецькі війська, які захопили Бухарест і більшість нафтових свердловин.

Війна спричинила патріотичне піднесення та націоналістичні настрої в усіх воюючих державах. Це дало змогу створити атмосферу національного єднання всіх класів та партій для боротьби з ворогом: гасла "священної єдності", "громадянського миру" домінували. Колишні політичні противники заявили про припинення суперечок, а опозиційні партії (у тому числі соціалісти) заявили про підтримку урядів та проголосували за воєнні кредити. Лише революційні синдикалісти у Франції та "спартаківці" в Німеччині засудили війну як зраду пролетарської справи. Російські більшовики, щедро користуючись закордонними грошовими надходженнями, пішли далі, висунувши гасло поразки своєї батьківщини у війні.

Війна вимагала від воюючих держав мобілізації всіх людських, сировинних, матеріальних і продовольчих ресурсів. Чисельність армій двох коаліцій досягла 70 млн осіб. Для ефективної роботи промисловості й створення військового виробництва у воюючих країнах запроваджувалося державне регулювання економікою, було створено спеціальні органи - військово-економічні управління або комітети. Вони контролювали джерела фінансування народного господарства, розподіляли державні замовлення і необхідні для їх виконання сировину й обладнання, визначали обсяги виробництва, види продукції, терміни її виготовлення та ціни. Швидкими темпами зростали воєнні видатки.

Урядові комітети з сільського господарства визначали посівні плани, вимагали від селян обов'язкових поставок зернових державі. Для продовольчого забезпечення населення основними товарами вводилися картки.

Тривала війна згасила патріотичне піднесення. Численні людські жертви, матеріальний нестаток, крах надій на швидку перемогу, зловживання на військових поставках, хабарництво та корупція державних службовців викликали піднесення опозиційного та революційного руху. Уряди Франції та Великої Британії намагалися заспокоїти народ, провівши соціальні та політичні реформи. Так, у 1917 р. у Франції було ухвалено закон про прогресивний податок, у Великій Британії введено загальне виборче право. Однак і за таких умов поширювався антивоєнний рух. Влітку 1917 р. у Франції припинили роботу фабрики, робітники проводили антивоєнні демонстрації, зростало незадоволення в армії.

На початок 1917 р. найкритичнішим було становище країн австро-німецького блоку і Росії. Майже половина армій була виведена з ладу, стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився удвічі, зменшились розміри посівних площ. Німеччина опинилась в економічній блокаді. Англія зайняла майже всі її колонії. Спроба прорвати блокаду в морській битві поблизу Ютландського півострова 31 травня 1916 р. зазнала невдачі. В країнах здіймалась хвиля антивоєнних виступів і "громадянський мир" змінився соціальним протистоянням. Попри заборону страйків, кількість страйкуючих постійно зростала. Німецькі соціал-демократи 1 травня 1916 р. провели в Берліні масову демонстрацію під гаслами "Геть війну!", "Геть уряді". Звичним явищем стали дезертирство, "братання" солдатів ворожих армій.

В урядових колах визрівали плани мирних переговорів. Наприкінці 1916 р. "центральні держави" (Німеччина та Австро-Угорщина) запропонували укласти загальний мир. Однак країни Антанти відкинули цю пропозицію. Проблема мирних переговорів була в центрі політичних дискусій протягом усього 1917 р. Водночас австро-німецький блок використовував мирні ініціативи для підривної роботи всередині країн Антанти. Таємна агентура німецького Генерального штабу встановлювала контакти з активістами антивоєнного руху, щедро фінансувала антивоєнні та революційні виступи, намагаючись дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні. Найбільших успіхів вона досягла в Росії, де більшовики вчинили Жовтневий переворот і Росія вийшла з війни.

У 1917 р. основні події розгорталися на Західному й Італійському фронтах. Навесні французька армія спробувала прорвати оборону німців на Західному фронті. У березні почався загальний наступ поблизу м. Аррас. Однак французькі війська натрапили на мінні поля і були знищені німецькою артилерією. У цій бойні загинуло 280 тис. солдатів і офіцерів армій Антанти, що спричинило масові антиурядові виступи на фронті та в тилу.

Важливою подією став вступ у війну США. З початку світової війни США були нейтральною державою. Цей давало їм можливість вигідно торгувати практично з усіма воюючими державами. Війна стала "золотою жилою" для американських монополій. Уже в жовтні 1914 р. уряд дозволив продавати воюючим країнам будь-які товари, у тому числі озброєння. Країни Антанти масово закуповували сировину для військової промисловості, продовольство, озброєння, що сприяло піднесенню економіки США. Прибутки монополій зросли в кілька разів. Через нейтральні країни США торгували з країнами австро-німецького блоку. Збільшився торговельний флот, почалася реалізація широкомасштабної програми будівництва військово-морського флоту.

Наближення кінця війни викликало у американських імперіалістів занепокоєння, що вони можуть не встигнути до остаточного переділу світу. Тісно пов'язаний з фінансово-промисловими колами уряд США почав активну підготовку до вступу у війну. Приводом стала розв'язана Німеччиною "підводна війна". Командири німецьких підводних човнів отримали наказ топити судна навіть нейтральних держав. Це завдало відчутної шкоди США. 6 квітня 1917 р. США оголосили про вступ у війну на боці Антанти. Десятки тисяч американських солдатів було відправлено на Західний фронт.

Влітку англійська армія так само безуспішно атакувала німецькі війська в районі Іпра. Утримуючи оборону на Західному фронті, австро-німецькі війська в жовтні несподівано атакували італійців у гірському районі Капоретто. Італійська армія зазнала нищівної поразки і союзникам, аби врятувати Італію від капітуляції, довелося спішно перекинути через Альпи 12 французьких і англійських дивізій. Вони стримали наступ противника в Італії.

Армії Антанти досягли успіху лише на Близькому Сході. Навесні 1917 р. англо-індійські війська захопили Багдад, а восени британці спільно з арабськими повстанськими загонами звільнили Палестину і до кінця року повністю витіснили німецькі війська зі Східної Африки.

Жовтневий більшовицький переворот 1917 р. в Росії та підписання більшовиками Брестського миру з представниками Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії змінили становище на фронтах війни. Країни Антанти почали проти Радянської Росії інтервенцію, а Німеччина могла перепочити для зосередження своїх сил на Західному фронті.

Влітку 1918 р. німецькі війська прорвали оборону союзників і знову вийшли до р. Марна. Далекобійна артилерія навіть почала обстрілювати Париж. Але в липні союзники отримали свіжі підкріплення зі США, перейшли в контрнаступ і поступово почали витісняти німців з окупованих ними територій Франції та Бельгії. Стратегічну ініціативу повністю перехопили армії Антанти. Становище Німеччини та її союзників було безнадійним.

Наприкінці 1917 р. розпочалися мирні переговори між радянським урядом Росії та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, що після тривалих дискусій і ультиматумів завершилися 3 березня 1918 р. підписанням Брестського миру. 15 березня угода була ратифікована Москвою, а 26 березня - німецьким імператором. Це була ганебна для Росії угода: Росія втратила майже 1 млн кв. км території, на якій проживали десятки мільйонів людей. Крім того, вона зобов'язувалася сплатити величезну контрибуцію у розмірі 6 млрд марок. Радянська Росія була змушена визнати анексію Литви, Польщі, значної частини Білорусі та Латвії, зобов'язувалася негайно вивести свої збройні сили з України, Естонії, Латвії, Фінляндії, Ардагана, Батума, Карса, демобілізувати армію та флот, визнати чинність Брест-Ли-товських угод У HP з Четверним союзом, укласти мирний договір, чітко визначити кордони між Росією та Україною, надавати Німеччині, Австро-Угорщині та Туреччині значні торговельно-економічні пільги. Четверний союз окрім зазначених контрибуцій одержав у повне хазяйнування Україну, Фінляндію, Естонію, Латвію, майже всю Ризьку затоку, Моонзундські та Аландські острови та ін.

Та все ж, скориставшись таким принизливим миром, більшовики дістали змогу сконцентрувати сили для боротьби з внутрішньою опозицією, розгромити її та утримати владу. Щодо мирних переговорів з УНР, то на відповідну пропозицію Української Центральної Ради від 3 березня 1918 р. РНК РСФРР через 4 дні погодилася, але зволікала зі скликанням мирної конференції аж до приходу до влади Павла Скоропадського.

Нищівна поразка Німеччини та її союзників у війні з Антантою дала змогу радянському уряду восени 1918 р. анулювати договір з Туреччиною і Брестський мир у цілому. Німеччина відмовилася від нього у листопаді 1918 р.

Після наступу армій Антанти на Балканах у деморалізованій болгарській армії почалося повстання і 29 вересня 1918 р. Болгарія змушена була укласти перемир'я. Успішним був наступ англійців у Сирії, Месопотамії та Палестині. Туреччина підписала перемир'я 30 жовтня. її війська виводилися з арабських країн, армія роззброювалась, а флот переходив під контроль англійців і французів.

Австро-Угорська імперія розвалювалася під тиском національно-визвольних рухів. У Чехії загальний політичний страйк 14 жовтня 1918 р. переріс у національно-визвольну демократичну революцію. Чехія і Словаччина оголосили про створення незалежної Чехословацької республіки. Революційні виступи на Балканах привели до створення незалежного Королівства сербів, хорватів і словенців. Демократичні революції відбулися в Австрії та Угорщині, де було повалено монархії та проголошено незалежні республіки.

Неминучість поразки змусила Німеччину шукати шляхи для мирних переговорів. Уряд звернувся до США з проханням почати переговори на основі так званих "14 пунктів" В. Вільсона, які передбачали: виведення німецьких військ з окупованих територій; надання автономії народам Австро-Угорщини і Османської імперії; відновлення незалежності Польщі; скорочення озброєнь; створення Ліги Надій для забезпечення миру і безпеки всіх країн та ін. Водночас Німеччина вирішила розпочати велику морську операцію для демонстрації своєї сили. 30 жовтня німецька ескадра в м. Кіль отримала наказ вийти в море й атакувати англійський флот. Матроси відмовились виконувати авантюрний наказ командування. На початку листопада в Кілі почалась демонстрація матросів, солдат і робітників, яка згодом переросла у збройне повстання. Місто опинилося в руках повсталих. Було створено Ради робітничих і солдатських депутатів. 9 листопада почалося повстання в Берліні і в ході революції було повалено монархію.

У цих умовах німецька делегація, яка прибула для переговорів з командуванням Антанти, вирішила прискорити домовленості про припинення вогню. 11 листопада 1918 р. у Комп'енському лісі представники Антанти і німецького генералітету підписали перемир'я на 36 днів. Воно передбачало: евакуацію німецьких військ з Бельгії, Франції, Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії протягом 15 днів; відмову від Брест-Литовського договору; передачу всього озброєння переможцям; повернення на батьківщину полонених. Перша світова війна закінчилась.

У Першій світовій війні брали участь 36 країн світу з населенням до 2 млрд осіб. В армії воюючих країн було мобілізовано 73 млн осіб. Війна мала винятковий руйнівний характер, особливо на європейському театрі дій. Вона перевершила всі попередні війни за чисельністю людських жертв і матеріальних витрат. Якщо за все XVII ст. кількість загиблих у європейських війнах становила 950тис, за XVIII ст. - 1563 тис, у період Наполеонівських війн (1801-1815 рр.) - 687 тис, а з 1815 до 1914 р. - 630 тис. осіб, то в Першій світовій війні - понад 10 млн осіб. Тобто за роки війни загинуло у два рази більше людей, ніж за всі попередні війни протягом 300 років.

У роки війни німецькі війська вперше застосували хімічну зброю проти супротивника: хлор і гірчичний газ (іприт).

За роки війни загиблими і померлими від ран Росія втратила 2026тис, Німеччина - 2027 тис, Франція - 1596 тис, Австро-Угорщина - 1100тис, Англія - 940тис. Значних людських втрат зазнали Сербія та Чорногорія, Італія, Румунія, Туреччина, Болгарія. Під час війни знизилася народжуваність і зросла смертність, що спричинено також наслідками війни, падінням рівня життя.

Війна спустошила багато країн Європи: було знищено чимало матеріальних і культурних цінностей, що створювалися людством протягом століть. Тисячі фабрик і заводів, шахт, копалень, міст і сіл перетворилися на руїни. Промислове і сільськогосподарське виробництво в окремих країнах Європи скоротилося на 20-50 %, що призвело до масового недоїдання, голоду.

Проте для деяких країн війна мала протилежні наслідки. Президент США Будро Вільсон уже влітку 1916 р. заявив, що США стали настільки багатою країною (за рахунок військових постачань), що можуть "фінансувати значною мірою весь світ". США не лише ліквідували свій борг, а й одержали на 10 млрд доларів боргових зобов'язань Антанти.

Загальний наслідок війни був не в збагаченні США, а в неймовірних жертвах і матеріальних втратах, масових голодуваннях, радикалізацїї крайніх поглядів і масових виступах трудящих.