Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Завершення другої світової війни. Її підсумки

Близькість поразки Німеччини та союзників вимагала від учасників антифашистської коаліції подальшої погодженості дій щодо Німеччини і звільненої Європи. З цією метою 4-11 лютого 1945 р. в Ялті відбулася конференція керівників урядів Англії, СРСР і США, на якій були прийняті рішення про спільні дії проти фашистської Німеччини на завершальному етапі війни. Було домовлено про поділ Німеччини на чотири зони окупації: англійську, американську, радянську і французьку, визнано законною вимогу СРСР про німецькі репарації в розмірі 10 млрд доларів у формі вивезення товарів, капіталів, техніки і людської сили. Сталін домігся зміцнення своїх позицій у Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччині і Югославії. СРСР підтвердив свою обіцянку вступити у війну з Японією, за що одержав згоду союзників на приєднання до нього Курильських островів і Південного Сахаліну.

Тим часом у січні - квітні 1945 р. радянські війська від Балтики до Карпат здійснили завершальні операції проти фашистської Німеччини. У січні розпочалася Вісло-Одерська операція, де радянське командування зосередило 45 % сил діючої армії. Гітлер оголосив тотальну мобілізацію, згідно з якою до армії призивалися всі здатні носити зброю чоловіки віком від 18 до 60 років. Ця операція завершилася визволенням Варшави і майже всієї території Польщі. На початку лютого було визволено Будапешт, у середині квітня - Відень, після чого радянські війська вирушили в наступ на південні райони Німеччини і Прагу.

Черчілль відверто вимагав від свого командувача якомога швидше просуватися на схід, щоб англо-американо-канадські війська раніше увійшли в Берлін, ніж його візьмуть штурмом радянські.

Війна перестала бути суто воєнно-стратегічною проблемою і перейшла в політичну площину.

У березні союзні армії зайняли Рур і деякі райони Західної Німеччини, а у квітні англо-американські армії перебували вже в 100 км від Берліна. Водночас радянські війська розпочали штурм німецької столиці, а союзні війська, долаючи опір окремих груп німецьких військ, вийшли до Ельби в районі Торгау. Тут 25 квітня передові патрулі 1-ї американської армії зустрілися з авангардом 58-ї гвардійської дивізії 1-го Українського фронту. 29 квітня капітулювали німецькі війська в Італії, 2 травня вони припинили опір у Хорватії, Південній та Західній Австрії, Південній Німеччині.

Тим часом Гітлер вишукував нові сили і засоби, щоб зупинити радянські війська під Берліном: віддав розпорядження зняти низку армій з інших напрямків, зосередити всі наявні резерви для захисту столиці. 21 квітня - 1 травня жорстокі бої відбулися на вулицях Берліна, де боротьба точилася за кожен квартал і будинок. Проте фанатичні есесівські частини і формування фолькс-штурму спливали кров'ю, але зброї не складали. Радянські війська одержали наказ захопити Гітлера живим, але 30 квітня він покінчив життя самогубством. 400-тисячний берлінський гарнізон не витримав натиску радянських військ і 2 травня припинив боронитися. У полон було взято 134 тис. осіб. Радянські війська під час Берлінської операції втратили 400 тис. осіб.

У ніч з 8 на 9 травня було підписано Акт про воєнну капітуляцію Німеччини. Розпочата в вересні 1939р, Гітлером війна в Європі завершилася цілковитим розгромом Німеччини.

Однак боротьба за Берлін не була останньою битвою в Європі. Після капітуляції берлінського гарнізону і військ на заході частина гітлерівських військ походом через Чехословаччину намагалася здатися у полон союзникам. Проте на їхньому шляху була Прага, де розпочалося повстання проти фашистів ще 5 травня. На допомогу пражанам прийшли війська власовської Російської визвольної армії, що спільно з пражанами кілька днів стримували німецьке угруповання. Згодом була досягнута угода між повстанцями і командуванням німецького угруповання, у результаті якої без важкої зброї і бойових дій на вулицях Праги німці увійшли у Рудні гори і капітулювали перед американцями. 9 травня радянські війська з-під Берліна дійшли до Праги, але вони зустрілися лише із залишками відступаючих німців і рештками власівсь-кої армії.

Після завершення воєнних дій в Європі союзницькі війська розпочали широку підготовку до наступу на Японію, чисельність армії якої становила не менше 4 млн осіб. 8 серпня Радянський Союз оголосив Японії війну. Разом з тим між союзниками і Японією велися переговори про капітуляцію останньої, але вони зайшли в глухий кут. Тоді новий президент США Гаррі Трумен за домовленістю з Англією дав розпорядження про атомне бомбардування Японії, в серпня 1945 р. на Хіросіму була скинута перша бомба, внаслідок чого загинула чверть населення міста. 9 серпня друга атомна бомба була скинута на Нагасакі. Загалом загинуло і було покалічено 447 тис. осіб. Радянські війська розпочали воєнні дії проти Квантунської армії. 14 серпня японський імператор дав наказ військам припинити опір. Проте радянські війська продовжували воєнні дії, бо мали плани не лише щодо Курильських островів і Сахаліну, а й щодо інших територій Японії.

2 вересня 1945 р. Японія капітулювала.

Останньою зустріччю глав трьох держав - учасниць антигітлерівської коаліції (Й. Сталіна, Г. Трумена, У. Черчілля і К. Еттлц _ була Потсдамська конференція 17 липня - 2 серпня 1945 р. Прийняті союзниками угоди передбачали цілковите роззброєння і демілітаризацію Німеччини, її поділ на чотири зони окупації, стягнення з неї репарацій, ліквідацію НСДАП, скасування нацистських законів, суд над військовими злочинцями. США і Велика Британія погодилися передати СРСР Кенігсберг і прилеглу до нього частину Східної Пруссії. До Польщі відійшов західний район Східної Пруссії, а також міста Данциг і Штеттин. Англо-американська сторона також дала згоду на те, щоб німецькі території, розташовані на схід від лінії Одер - Нейсе, тимчасово підлягали польському урядові. Конференція доручила спеціально створеній Раді міністрів закордонних справ підготувати умови мирних договорів з Німеччиною та її колишніми союзниками.

З грудня 1945 р. до жовтня 1946 р. у Нюрнберзі відбувався міжнародний суд над політичними і військовими керівниками фашистської Німеччини. Верхівку рейху звинувачували в організації та здійсненні змови проти світу і людства, розв'язанні тотальної війни, масовому вбивстві військовополонених і мирних жителів тощо. Головні винуватці були засуджені до смертної кари, а всі інші - до тривалого ув'язнення.

Нюрнберзький процес - перший в історії суд, що юридично визнав агресію найтяжчим кримінальним злочином проти людства, покарав як кримінальних злочинців державних діячів, винних у підготовці, розв'язанні і веденні агресивних війн.

Нюрнберзький процес - судовий процес над головними воєнними злочинцями гітлерівської Німеччини, який проходив у Нюрнберзі з 20 грудня 1945р.пої жовтня 1946р. у Міжнародному військовому трибуналі, спеціально створеному урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції. У ході процесу відбулось 403 відкриті судові засідання, на яких викрито злочинницьку діяльність нацистських лідерів - Герінга, Гесса, Ріббентропа, Кейтеля, Розенберга та ін. За вироком трибуналу 12 підсудних було засуджено до смертної кари, решту - до різних строків тюремного ув'язнення. Кількох злочинців (Фріче, Палена і Шахта) було виправдано, на що радянська сторона прореагувала заявою про незгоду з цим рішенням. Трибунал визнав злочинними організаціями СС (охоронні загони), гестапо, СД (служба безпеки) та керівний склад нацистської партії.

Таким чином, головним наслідком Другої світової війни був розгром союзними державами збройних сил держав фашистського блоку. У війні брали участь 61 держава і 80 % населення світу. За роки війни в армії було мобілізовано більше 110 млн осіб. За офіційними даними СРСР втратив на фронтах 8 827 700 осіб. Загальні втрати СРСР варіюють між 21,3-27 млн за офіційними даними і 46 млн за даними незалежної експертизи.

Загальні втрати Німеччини у війні становили 7,8 млн, Японії - 3,6 млн осіб.

Надзвичайно великими були матеріальні збитки: зруйновані тисячі міст, серед них - Белград, Будапешт, Берлін, Варшава, Дрезден, Київ, Кельн, Ленінград та ін., тисячі кілометрів залізниць і доріг, залізничних та автодорожніх мостів, від мирної праці відірвані мільйони трудових рук. Лише в СРСР до армії було мобілізовано 33 % чоловічого населення.

У результаті Другої світової війни значно посилилася роль у світі двох наддержав - США і СРСР. Відмінність їх політики у подальшому призвела до невтримної гонки озброєнь, зокрема виробництва зброї нових видів. Воєнні потреби стали поштовхом до розвитку науки і техніки, наукових відкриттів: виготовлення атомної зброї, радарних установок, реактивних двигунів тощо. Проте парадоксом цього розвитку було те, що зусилля вчених підпорядковувались винайденню ефективніших засобів ведення війни. Закінчення світової війни не привело до миру і спокою у світі. Протистояння двох наддержав - СРСР і США, яке розпочалося після завершення війни, започаткувало третю війну - "холодну".