Історія нових незалежних держав - Орлова Т.В. - Перемога Л. Тер-Петросяна на президентських виборах

22 вересня 1996 р. Л. Тер-Петросян переміг на президентських виборах, отримавши 52 % голосів на підтримку. В ніч напередодні виборів він виступив в ефірі, залякуючи виборців фашистською загрозою. Він заявив, що в разі приходу до влади його суперника погіршаться відносини з Росією, Грузією, Заходом, а недостатньо вивірена політика призведе до поновлення війни в Карабасі. Його основний противник — лідер опозиції В. Манукян — один із творців комітету "Карабах", перший прем'єр-міністр незалежної республіки, міністр оборони, при якому були одержані перші перемоги на карабаському фронті, лідер Національно-демократичного союзу і депутат парламенту — отримав 42 % голосів. Причому він переміг у столиці, а у глибинці виборці підтримали Л. Тер-Петросяна. На його боці були і військові, зокрема ще до того, як остаточно підрахували й оголосили результати виборів, міністр оборони зазначив, що тепер захищатиме свого президента. Тобто виборцям дали зрозуміти, що від їхньої думки нічого не залежить, і все заздалегідь відомо. Поширювалися чутки про масові зловживання під час виборчого процесу. Хоча міжнародні спостерігачі заявили про типові для пострадянських країн порушення і не більше. Спостерігачі від ОБСЄ таки відзначили численні порушення, проте вибори недійсними не визнали.

В. Манукян закликав вірмен не приймати результатів виборів і "вийти із себе". На мітингах він заявляв про якісь протоколи, які в нього є, проте їх не показував. Тисячі прибічників опозиції протестували проти фальсифікацій, які, на їх думку, мали місце під час виборів, справа доходила до масових зіткнень. Керований опозицією натовп 25 вересня штурмом взяв будинок парламенту, де засідала Центральна виборча комісія. Жорстоко побили спікера парламенту Б. Араркцяна та його заступників, деяких депутатів. У відповідь влада ввела до столиці війська. Оточивши центр міста, військові пішли у наступ, підтримані водометом і сльозоточивим газом. Щоправда, жертв не було. Міністр внутрішніх справ виступив по телебаченню. Кваліфікувавши події як спробу державного перевороту, він звернувся до єреванців з проханням зберігати спокій і не виходити на вулиці. Влада заборонила проведення мітингів і демонстрацій і розпорядилася про тимчасове затримання лідерів опозиції — колишніх сподвижників Л. Тер-Петросяна. З ним залишилося лише троє колишніх соратників по боротьбі, інші перейшли до опозиції.

Події 25 вересня розкололи не тільки майдан Свободи, де вони відбувалися, а й усю країну. Багатотисячні натовпи, які протягом трьох днів виходили на майдан, свідчили про глибоку кризу, що виникла у Вірменії. Виступаючи ЗО вересня зі зверненням до народу, Л. Тер-Петросян мав визнати, що вирішальним фактором для народного невдоволення стали "невідворотні болісні наслідки економічних перетворень, кадрова політика, сваволя адміністративної машини, поширені вияви хабарництва й особливо тяжке соціальне становище населення" . З метою виправлення ситуації він обіцяв здійснити невдовзі серйозні кадрові перестановки, розширити боротьбу із корупцією та беззаконням.

Прагнучи досягти послаблення політичної напруженості, президент Л. Тер-Петросян призначив у березні 1997 р. новим прем'єр-міністром лідера Нагірного Карабаху Роберта Кочаряна. Восени 1997 р. президент дав принципову згоду на план ОБСЄ, що передбачав поетапне врегулювання карабахського конфлікту. Однак поступки Азербайджану, які передбачалися, викликали невдоволення у правлячих колах. Із запереченням виступили прем'єр Р. Кочарян і військове керівництво. У відставку подали міністр закордонних справ, голови парламенту і Центрального банку. Урядовий блок у Національних зборах розколовся.