Історія України - Гарін В.Б - Початок 1-ої світової війни

15 червня 1914 р. в Сараєво сербський націоналіст застрелив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердінанда. Незабаром Австро-Угорщина пред'явила жорсткий ультиматум Сербії, який був майже повністю прийнятий. Проте це не задовольнило австрійців, і 16 липня сербська столиця Белград була бомбардована. Наступного дня в Російській імперії почалася загальна мобілізація, а 19 липня Німеччина оголосила війну Росії. Так почалася перша світова війна, в якій зійшлися два військово-політичні блоки: Антанта (Англія, Франція і Росія) і Четвертний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія). Незабаром до ворогуючих блоків приєдналися й інші країни, всього в орбіту війни були втягнуті 34 держави світу, які мобілізували в цілому близько 65 млн солдатів і офіцерів. Війна стала серйозним випробуванням для багатьох європейських країн.

Світова війна і проблема української незалежності

Українці, що не мали власної державності, були вимушені воювати по обидві сторони лінії фронту в арміях Російської імперії та Австро-Угорщини. Всього до російської армію було покликано більше 3,5 млн українців, до австрійської - близько 300 тис. У Росії початок війни був зустрінутий, до речі, як і в інших європейських країнах, вибухом патріотичних почуттів. Всі фракції IV Державної думи беззастережно підтримали уряд (за винятком соціал-демократів). В українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, надії на національне звільнення України пов'язували з успіхами німецької та австрійської зброї.

3 серпня 1914 р. створена у Львові "Головна Українська Рада" опублікувала маніфест, в якому закликала українців підтримати "конституційну Австро-Угорщину проти самодержавної Росії". У той же час група політичних емігрантів з Російської імперії організувала у Львові "Союз звільнення України", що проголосив своєю метою створення незалежної української держави. У програмі союзу вказувалося, що Україна має бути конституційною монархією з демократичних устроєм, однопалатною законодавчою системою, цивільними та релігійними свободами і самостійною українською церквою. Тут також говорилося про те, що незалежна Україна могла б служити надійним бастіоном проти російської експансії в Європу. Проте в період російської окупації Галичини, керівництво союзу перебралося до Відня, де літом 1918 р. припинило свою діяльність.

У серпні 1914 р. "Головна Українська Рада" звернулася до австрійського уряду з проханням про дозвіл на формування національної військової частини - легіону "Українських січових стрільців" (УСС). На заклик Ради відгукнулося близько 30 тис. західних українців, але уряд обмежив чисельність легіону тільки 2,5 тис. солдатів і офіцерів. Решта українських призовників повинна була проходити військову службу в регулярних частинах австро-угорської армії. Проте, легіон (перетворений незабаром в полк) УСС став першою в новітній історії українською військовою частиною.

У серпні-вересні 1914 р. на території Галичини почалася одна з найбільших битв першої світової війни, в якій зійшлися армії Росії та Австро-Угорщини. Спочатку успіх був на російському боці. Здійснивши прорив австро-угорського фронту, російські війська захопили Тернопіль, а вже 3 вересня вступили до Львова.

У травні-червні 1915 р. австро-німецькі війська провели Горлі -цьку наступальну операцію, в ході якої майже повністю захопили Галичину. У цій операції брав участь і полк Українських січових стрільців. Літом 1916 р. під час знаменитого Брусиловського прориву російських військ, український полк опинився в оточенні й зазнав значних втрат, після чого був виведений з фронту на переформовування. На фронт полк УСС повернувся в лютому 1917 р. і знову взяв участь у бойових діях.