Історія України - Коваль М.В. - Будови перших п'ятирічок

Здійснення індустріалізації сталінськими методами призводило до істотного зниження життєвого рівня трудящих. Соціальна ціна технічної реконструкції 20—30-х pp. виявилася надто високою. Разом із тим конкретні результати капітального будівництва у важкій промисловості були вагомими.

Поміж промислових об'єктів виділялися 35 гігантів вартістю понад 100 млн. крб. кожний. З них в Україні розміщувалося 12 об'єктів — 7 новобудов і 5 докорінно реконструйованих підприємств. До новобудов належали три металургійні заводи ("Запор і ж сталь", "Криво-ріжсталь", "Азовсталь"), Дніпрогес, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд і ХТЗ. Гігантами серед реконструйованих об'єктів були Луганський паротягобудівний завод і чотири металургійні заводи (у Макіївці, Днілродзержинську, Дн і п ропетровську, Комунарську).

Завдяки посиленому будівництву електростанцій країна ще в 1931 р. досягла рівня розвитку електроенергетики, передбаченого планом ГОЕЛРО. Перша черга Ште-рівської ДРЕС в Україні, яка стала до ладу навесні) 1926 p., мала потужність 20 тис. кВт. У 1931 р. потужність Штерівки було доведено до 157 тис. кВт, внаслідок чого вона стала однією з найбільших у країні. У 1932 р. запрацювала Зуївська ДРЕС потужністю 150 тис. кВт і Дніпрогес з п'ятьма агрегатами по 62 тис. кВт кожний (чотири агрегати такої ж потужності вступили в дію в роки другої п'ятирічки). Великі електростанції^улоспоруджено у Києві, Харкові, Дніпродзержинську, Кривому Розі та інших містах.

Рішення про будівництво харківського тракторного заводу було прийнято в квітні 1930 р. Завод споруджувався швидкими темпами: перші трактори зійшли з конвеєра через 18 місяців після урядової постанови. У 1932 р. тракторобудівники Харкова дали країні 16,8 тис. тракторів.

Краммашзавод являв собою найбільшу будову в машинобудуванні України. Він мав задовольнити потреби країни в устаткуванні для металургійної промисловості. Перша його черга стала до ладу в 1934 р.

Реконструйований паротягобудівний завод у Луганську за проектною потужністю дорівнював найбільшому в світі заводу компанії "Америкен локомотив". Він міг випускати 2100 паротягів у перерахунку на потужність серій, що випускалися до революції, тобто значно більше, ніж усі заводи царської Росії, разом узяті. У передвоєнній п'ятирічці цей завод почав відігравати істотну роль у технічній реконструкції транспорту.

Після реконструкції запорізький завод "Комунар" став найбільшим у світі підприємством по виробництву зернових комбайнів, а київський завод "Ленінська кузня" — одним із найбільших у країні підприємств річкового суднобудування. Харківський завод "Серп і молот" почав випускати складні молотарки у кількості, що забезпечувала потреби сільського господарства всієї країни. Сумський завод ім. М. В. Фрунзе і київський завод "Більшовик" спеціалізувалися на хімічному машинобудуванні. Завдяки реконструкції залізничні майстерні в Луганську перетворилися на великий завод вугільного машинобудування. Поряд із докорінно реконструйованим у 1935 р. Горлівським заводом гірничого устаткування він відігравав велику роль у технічній реконструкції вугільного Донбасу та інших вугледобувних басейнів. Отже, було взято курс на підприємства-монополісти у виробництві тієї чи іншої продукції.

У першій п'ятирічці передбачалося створення ряду комбінатів по виробництву азотних добрив за новітньою технологією — з синтетичного аміаку, отримуваного з водню коксового газу і азоту повітря. В Україні потрібно було здійснити будівництво шести азотнотукових заводів. Одначе ця програма скоротилася й розтяглася в часі. На горлівському азотнотуковому заводі випуск добрив було налагоджено наприкінці другої п'ятирічки, на дніпродзержинському — у третій. Будівництво Сєвєродонецького хімзаводу почалось у 1933 р., але потім було законсервовано через відсутність коштів.

У харчовій промисловості виникли нові галузі — маргаринова, молочна, маслоробна, комбікормова, хлібопекарська. Зокрема, за 1928—1937 рр. було побудовано 67 механізованих хлібозаводів, п'ять великих м'ясокомбінатів. У 1932 р. став до ладу херсонський консервний завод проектною потужністю 128 млн. умовних банок на рік, що набагато перевищувало потужності всієї консервної промисловості дореволюційної Росії. У цукровій промисловості планом першої п'ятирічки передбачалося будівництво 11 нових підприємств. Згодом виявилося, що сільське господарство не зможе забезпечити сировиною такий приріст потужностей. Було побудовано три цукрових заводи — веселоподолянський, лохвицький і куп'янський.

Практично заново в Україні створювалася легка промисловість. У Києві, Харкові й Дніпропетровську виникли три великі взуттєві фабрики з конвеєрним виробництвом, в Одесі, Харкові й Києві було побудовано трикотажні фабрики. Проте попит випереджав виробництво товарів народного споживання. Розгортання легкої та харчової промисловості відбувалося значно повільніше, ніж важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва й відставання сировинної бази.