Історія України - Коваль М.В. - Прорахунки радянського керівництва

Морально-політичний і духовний стан суспільства характеризувався впливом складних і суперечливих, трагічних і не завжди зрозумілих людям подій і факторів. Безперечно, радянські люди вірили, що від них, від їхньої праці залежить майбутнє народу, щастя кожного трудівника. Це надихало їх на творення, на подолання труднощів, які вважалися неминучими. Більшість тоді не знала правди про сталінські репресії, сприймала "вождя" як непогрішимого мудреця. Офіційна пропаганда зосереджувала усі свої зусилля на показі успіхів — незрідка уявних — і практично замовчувала помилки й недоліки в різних галузях народного господарства, захлинаючись прославляла "батька всіх народів".

Але повз свідомість людей не могли пройти непоміченими загибель великих мас селянства в ході суцільної колективізації, знищення "ворогів народу" у в'язницях і таборах, хоча всі засоби інформації в той час проголошували монолітну єдність народу, його безумовну перевагу над будь-яким противником. Хоч як силкувалися преса і радіо переконати всіх у мудрості сталінської зовнішньої політики, але договори, підписані з Гітлером, заборона антифашистської пропаганди буквально приголомшили радянських людей.

Ознаки війни ставали дедалі помітнішими, гітлерівські війська вже нависли над західними кордонами України, але тих, хто насмілювався хоч би запитати про можливість війни, чекали суворі покарання. Багато людей відчувало наближення війни, всіх цікавили радянсько-німецькі відносини, але на можливість воєнного зіткнення з Німеччиною категорично заборонялося навіть натякати. Одночасно рекламувалася легка перемога у майбутній війні. Усе це послаблювало моральний дух народу.

Таке становище значною мірою зумовлювалося складними процесами, які відбувалися в партії, що керувала всіма галузями життя країни. Було репресовано і знищено ціле покоління партійних керівників, багато рядових комуністів. З цих причин, а також унаслідок чисток кількість членів КЩб)У протягом 1933— 1938 рр. зменшилася вдвічі. Партійні комітети очолили нові, молоді кадри, які вчилися політичному керівництву в обстановці підозрілості, шпигуноманії й страху, що сковувало їхню енергію, позначалося на стилі та методах роботи. Серед нового покоління партій ці в поряд з людьми чесними було чимало кар'єристів, пристосуванців, чиновників-бюрократів. Переважну більшість їх становили люди з початковою освітою.

Досить точно схарактеризував тодішню обстановку в суспільстві видатний учений, перший президент Академії наук УРСР В. І. Вернадський. У своєму щоденнику 2 листопада 1941 р., у найтяжчий для країни період, він записав, що великі невдачі влади — результат ослаблення її культурності, що середній рівень комуністів — і морально, й інтелектуально — нижчий, ніж середній рівень безпартійних. Він дуже знизився за останні роки— у в'язницях, на засланні втрачені кращі люди партії, кращі люди країни.

Знищення найкваліфікованішого, най досвідченішого ядра командного складу Червоної армії, який був здатний узяти на себе розгортання військ у разі війни, значно послабило її. Військові округи, розташовані на території України, були буквально спустошені. А командири, які тільки-но заступили тут на високі посади, не мали ні вищої військової підготовки, ні практичного досвіду командування частинами і з'єднаннями. Атмосфера страху, недовіри, доносительства, що процвітали також і серед командного складу, сковувала ініціативу. Різко впав рівень бойової підготовки, знизилася вимогливість до особового складу, яка стала кваліфікуватися як ворожі дії. До цього слід додати бездарність наркома СРСР Ворошилова, що вкрай негативно позначалося на його керівництві армією, зокрема й на зміцненні боєздатності частин і з'єднань Київського та Харківського військових округів.

Наслідки всього цього виявилися під час радянсько-фінляндської війни (листопад 1939 р.— березень 1940 р.), якої могло і не бути. Не знаючи її справжніх причин і реального становища в армії, тисячі добровольців України зверталися до військкоматів і комітетів комсомолу з проханням зарахувати їх у ряди Червоної армії. З Київського і Харківського військових округів на фронт було направлено ряд військових з'єднань. Сини українського народу проявляли в боях героїзм і відвагу. І. Я. Кравченко, X. М. Краснокутський, Д. Я. Шевенюк, М. С. Лисенко та ряд інших були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, багато солдатів і командирів нагороджено орденами і медалями.

Одночасно воєнні дії засвідчили помітну некомпетентність у військовому мистецтві, стратегічну і тактичну безпорадність радянського командування. Натомість воно вдавалося до жорстоких дій, що видавалося за твердість і оплачувалося кров'ю сотень тисяч бійців, яких бездумно гнали на потужні укріплення фінської оборони. Особливо шаленів Мехліс, який і під час бойових дій продовжував ні за що розстрілювати командні кадри. Отож війна виявилася надзвичайно важкою, кровопролитною і безславною. У снігах Фінляндії через сталінську примху загинуло багато бійців і командирів з України. Всі госпіталі в республіці були переповнені пораненими і обмороженими в люту холоднечу, до якої вище командування зовсім не підготувало армію. Війна показала її слабість. До всього Радянський Союз втратив міжнародний авторитет, його було проголошено агресором і виключено з Ліги Націй. На міжнародній арені наша країна опинилася в глибокій ізоляцій

Правду про цю війну народу сказано не було. Хоч певні уроки прагнули зробити. Але не завжди вдалі. Так, наркомом оборони СРСР було призначено С. К. Тимошенка, який під час радянсько-фінляндської війни командував Північно-Західним фронтом, де не виявив належних здібностей. Г. К. Жуков, який засвідчив свої якості полководця на Халхін-Голі, очолив Київський особливий військовий округ. Але за півроку до початку гітлерівської агресії волею Сталіна на цю відповідальну посаду було призначено ще не досить підготовлену до цього безініціативну людину — М. П. Кирпоноса.

За наказом нового наркома почалося надолужування упущеного. Вдень і вночі, весь час у полі, велася виснажлива підготовка армії, завдання ставилися такі, щоб було якомога важче. Та вузьким місцем заліШіалася кадрова підготовка: з 225 командирів полків жоден не мав вищої спеціальної освіти, 25 закінчили тільки військові училища, а решта—лише курси молодших лейтенантів.

Фашистська ж Німеччина мала повністю відмобілізовану армію, нагромадила переможний досвід воєнних дій проти ряду країн Європи і ретельно готувалася до війни проти СРСР. Одним з перших передав до Москви про це переконливі відомості радянський розвідник — український живописець М. П. Глущенко (агентурне ім'я "Ярема"). Його дані про підступність Гітлера були одержані на початку червня 1940 р., тобто за цілий рік до початку війни. Протягом того часу можна було вжити відповідних заходів до організації рішучої відсічі ворогові. Хоча Сталіну щоденно надходила вичерпна інформація про справжні наміри Гітлера, він не брав її до уваги, покладався на свою прозорливість, у чому трагічно прорахувався, не без допомоги як найближчих партійних блюдолизів, так і нікчемних професійно вищих військових осіб.

Ще у травні 1939 р. подав Сталіну матеріал про подальші плани німецької агресії кадровий військовий льотчик, тоді заступник наркома оборони — начальник Головного розвідуправління генерал-майор авіації І. И. Проскуров — перший з українців, удостоєний звання Героя Радянського Союзу за Іспанію. У наступному році він через голову наркома оборони Тимошенка, який доповідав Сталіну невірні відомості, знову повідомляє

Сталіна про свою точку зору на позицію Німеччини. У відповідь — спочатку ярлик дезінформатора, відтак пониження в посаді, шельмування з боку Тимошенка. Якщо до цього додати його донесення тому ж Сталіну про кричущі втрати армії Тимошенка у радянсько-фінляндській війні, то стане зрозумілою його подальша доля. Правдива інформація дратувала і Сталіна, і Тимошенка, тому вони, незважаючи на те, що І. Й. Проскуров, будучи командуючим армією військово-повітряних сил, зберіг сотні літаків на землі від фашистського бомбардування в перший день війни, все ж таки віддали його до рук Берії. А той без суду і слідства, по-бандитськи знищив цього висококваліфікованого воєнного фахівця, людину високої моралі.

Таким чином, події, що відбувалися в країні, зокрема й на Україні, насамперед кривавий терор, запізнілі заходи по зміцненню армії і обороноздатності країни, засвідчили грубі прорахунки радянського керівництва. До передодня війни країна в значній мірі прийшла знесиленою.