Історія України - Коваль М.В. - Самовіддана праця селян, інтелігенції у тилу

Бойові операції Червоної армії забезпечувалися наполегливою і самовідданою працею трудівників тилу. Основна частина обладнання, вивезеного з України, у листопаді — грудні 1941 р. прибула в промислові центри Уралу та Сибіру. Чимало фабрик і заводів розмістилися в Казахстані, Поволжі та Середній Азії. Місцеві органи влади, трудящі східних республік прийняли на себе весь тягар турбот, пов'язаних із розміщенням і введенням у дію евакуйованого обладнання, влаштуванням і забезпеченням прибулого населення. Завдяки напруженій праці як евакуйованих, так і місцевих виробничих колективів темпи поновлення і пуску евакуйованих підприємств були надзвичайно високими. Більша частина цих заводів і фабрик почала давати продукцію влітку 1942 р, У середині 1942 р. переведення народного господарства країни на воєнні рейки в цілому завершилося, а на кінець цього року було створено потужну воєнну економіку. Майже половину її потенціалу становило обладнання, евакуйоване з України. Працюючи на повну силу, воно давало продукції більше, ніж до війни. Радянські війська почали отримувати необхідну кількість бойової техніки, озброєння та боєприпасів.

Трудове подвижництво евакуйованих українських робітників, селян і службовців було важливим чинником у технологічних зрушеннях, що відбувалися в тилу. Зокрема, бригада українського сталевара В. М. Амосова, ставши Ініціатором швидкісного сталеваріння на Златоустівському металургійному заводі, за роки війни дала танковій промисловості понад 35 тис. тонн сталі. У трудових змаганнях брали широку участь і люди, евакуйовані з України. Висловлюючи їхній нас грій, відомий бурильник з Криворіжжя О. І. Семиволос говорив: "На далекому Уралі, ми, криворожці, з надією і хвилюванням стежимо за перемогами Червоної армії, яка п'ядь за п'яддю визволяє рідну українську землю..."

Трудівникам тилу доводилося працювати у надзвичайно тяжких умовах. Робочий день тривав 12 годин на добу. Вихідні, дні відпочинку випадали рідко. Жити евакуйованим доводилося переважно на квартирах у місцевих жителів. Продовольче постачання, що здійснювалося за картковою системою, було мізерним і малокалорійним. Дещо в кращому становищі були металурги і шахтарі. Але робітники та службовці, а разом з ними і мільйони в'язнів таборів ГУЛАГу, серед яких було багато українців, жертв репресій 20—30-х років, усі сили віддавали виконанню головного завдання — збільшенню випуску оборонної продукції.

Хоча посівні площі у зв'язку з окупацією західних районів значно скоротилися, завдяки терміновому освоєнню перелогових земель на сході та інтенсифікації праці селян ні масових голодувань, ні епідемій хвороб допущено не було.

В історії української культури назавжди залишиться праця у східних районах країни наукових та вузівських колективів, театрів, кіностудій, музеїв, творчих спілок України. Вчені, які працювали в складі Академії наук республіки, численних вузах у тилу, внесли вагомий вклад у зміцнення боєздатності Червоно! армії. Швидкісне автоматичне зварювання вперше запровадив на танкових заводах колектив Інституту електрозварювання АН УРСР на чолі з академіком 6. О. Патоном. Завдяки цьому значно зріс випуск найкращих у той час танків Т-34 і КВ, інших видів зброї. Багато тисяч поранених воїнів було повернуто в лави діючої армії завдяки плідній діяльності колективів медиків на чолі з видатними вченими України — О. О. Богомольцем, М. Д. Стражеском, В. П. Філатовим та ін.

З наснагою творили в тилу поети П. Г. Тичина і М. Т. Рильський, художники О. О. Шовкуненко і М. П. Глущенко, композитори Б. М. Лятошинський і Ю. С. Мейтус, багато інших митців та літераторів працювали для задоволення духовних, культурних запитів воїнів Червоної армії і трудівників тилу. Особлива увага приділялася проведенню шефської роботи творчої інтелігенції серед фронтовиків. Українські театри послали на фронт 108 бригад митців, дали тисячі концертів для солдатів і офіцерів.

Створення матеріально-технічного фундаменту перемоги було здійснено завдяки подвижництву багатонаціональних трудових колективів, поміж них і евакуйованих з України. Подоланню труднощів й ефективній роботі сприяло те, що українських трудівників з приязню і розумінням зустріли місцеві жителі, які близько до серця сприйняли поневіряння, що випали на долю багатостраждального народу України. Саме тому змогли продуктивно працювати в тилу евакуйовані з УРСР. Далося взнаки і те, що єдиновладдя Сталіна було подір-вано несприятливим розвитком воєнно-політичних подій. Це хоча і не означало послаблення командно-адміністративної системи у цілому, але сприяло тимчасовому зміщенню її центру ваги на середню та нижчу ланки, певній децентралізації управління, посиленню ролі місцевого керівництва, що благотворно позначилося на воєнній перебудові всього суспільного ЖИТТЯ.