Історія України - Литвин В.М. - ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

Українська історична наука кінця XX - початку XXI ст., попри матеріальну скруту й падіння суспільного престижу інтелектуальної праці в країні, переживає часи бурхливого розвитку. Інтерес українського суспільства до питань: звідкіля йдуть наші історичні корені, яку роль відіграли українці у загальноєвропейському історичному розвитку, якими є перспективи України в оновленому світі? - не лише не вщухає, а з кожним роком посилюється, оскільки саме зараз іде пошук українською нацією власної ідентичності й напряму власного цивілізаційного поступу. Це і спонукає вітчизняних істориків до нових пошуків та нових відкриттів. Модернізацію й поглиблення їхніх поглядів на історичне минуле зумовлює також можливість безперешкодно долучатися до теоретичних надбань світової історичної науки. Внаслідок цього щороку у світ виходять чи більшими, чи меншими накладами тисячі нових історичних праць, що істотно доповнюють, а часом і принципово видозмінюють історіографічний образ України.

Здебільшого шлях інноваційних розробок до студентської аудиторії чи масового читача є довготривалим. Але для розвитку українського суспільства, яке упродовж століть було позбавлене вільного доступу до історичної правди, життєво необхідно якомога швидше впроваджувати новітні теоретичні й практичні розробки історичної науки в сучасний освітній процес. Власне, саме це завдання - необхідність повноцінного впровадження новітніх розробок українських і зарубіжних істориків у навчальний процес вищої школи, а також ознайомлення з ними у доступній формі всіх, хто цікавиться історичним минулим України, - й зумовило підготовку до друку В Литвиним доповненого й переробленого видання підручника "Історія України", що вперше побачив світ у 2006 р.

Як і раніше, виклад історичного матеріалу в книзі починається з доби раннього палеоліту - найдавнішого етапу існування людських істот, відомості про яких здобуті науковцями в ході багатьох археологічних досліджень. Загалом же, історія України викладається автором як історія народів, що в різний час жили на теренах сучасної України і творили її цивілізаційний образ. Для її розуміння важливими є і знання про шляхи еволюції людських спільнот на сучасних українських землях в доісторичну добу, і цивілізаційні мазки, залишені тут степовими кочовими народами (сарматами, скіфами та ін.) або представниками довершеного світу Античності, для яких сучасні українські території доволі тривалий час були рідною землею. Безумовно, ще більш важливими для розуміння історії України є сюжети, пов'язані з: витоками східнослов'янської цивілізації, потужним злетом відомої в усьому світі давньоруської держави - Київської Русі, короткою, але сповненою великої історичної місії історією Галицько-Волинської держави. Як окрему націотворчу силу української історії Нового часу автор схильний трактувати діяльність українського козацтва та особливо потужний виплеск його державотворчої енергії, реалізований у роки Національної революції середини XVII ст. в побудові Української козацької держави. Саме спомини про ті часи золотої козацької вольності значною мірою стали підґрунтям для національного відродження України у XIX ст.

Про бурхливі, а часом надзвичайно трагічні події "кривавого" XX ст. написано в українській історіографії останніх десятиліть чи не найбільше. Утім, дійти суспільного консенсусу з приводу багатьох по-справжньому знакових переломів нашої недавньої історії поки що не вдається. Тому-то так багато місця в підручнику відведено саме цьому історичному відтинку, історична пам'ять про який ще живе у свідомості багатьох українців, але, на жаль, це не сприяє утвердженню солідарної історичної пам'яті нації. Бурхливі суспільно-політичні процеси, що раз по раз сколихують Україну в наші дні, на початку нового століття і тисячоліття, потребують особливого їх осмислення. Тут, безумовно, важливим є не лише фіксування змістовного наповнення подій, свідками яких ми є, а й врахування їх можливих наслідків для майбутньої долі української нації. Завершальний структурний розділ книги потребує від читача найбільше уваги та творчого осмислення.

Книга є узагальненням не лише результатів власних досліджень і власних спостережень її автора. Підручниковий жанр пращ передбачає, аби вона якомога повніше відображала новітній рівень розвитку історичної науки, синтезувала в одному концептуальному викладі здобутки багатьох і багатьох істориків, які належать до різних історичних шкіл, дотримуються різних методологічних засад і послуговуються різними методами досліджень. Саме розробка узгодженого за підходами і сучасного за рівнем історіографічних трактувань та історіософських узагальнень представлення минулого України і була визначальним завданням для автора у його прагненні сприяти творенню українцями солідарної історичної пам'яті.

Валерій Смолій