Історія України - Юрій М.Ф. - 2. Лівобережна Україна у першій половині XVIII ст

Лівобережна Україна поділялась на 10 полків (Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Стародубський і Чернігівський). На чолі кожного стояв полковник. Йому належала адміністративна влада на території, що займав полк, він міг роздавати маєтності. Полковник очолював полкову старшину (писар, осавул, хорунжий). Полки поділялись на сотні (по 20 у кожному), на чолі яких стояли виборні сотники.

Населення Лівобережної України на 1700 р. складало близько 1,2 млн чоловік, які жили вії великих містах, 126 містечках і близько 1800 селах.

Для управління Гетьманщиною при гетьмані Скоропадському була створена в 1722 р. Перша Малоросійська колегія на чолі з бригадиром С.Вельяміновим. Колегії належала вся повнота влади, в тому числі й нагляд за діями гетьманської адміністрації, її віданню були підпорядковані цивільні та духовні справи. Вона проіснувала до 1727 року, після чого Україна була підпорядкована Колегії іноземних справ.

Після смерті гетьмана Данила Апостола (1727-1734) було заборонено вибирати нового гетьмана, а для управління було створено

"Правління гетьманського уряду"(1734-17'50), що складалося з представників козацької старшини та російського чиновництва.

У1734 р. було офіційно дозволено повернутися запорізьким козакам в Україну. Вони Заснували на річці Підпільній Нову Січ (проіснувала до 1775 р:).

Судочинство мало таку структуру: сільський суд, окремий у козаків і поспольства, суд сотенний, юрисдикції якого підлягали представники всіх станів, і полковий суд. Вищою апеляційною інстанцією був Генеральний суд. Головною збіркою, за нормами якої велося судочинство, вважався Литовський статут, використовували також норми магдебурзького права й традиційні звичаї. Протягом 1722-1733 рр. було видано кілька гетьманських універсалів, що регламентували ведення судочинства. У внутрішньому самоуправлінні близько 20 міст користувались магдебурзьким правом.

У1744 р. кодифікаційна комісія (займалася систематизацією законів) подала в сенат кодекс під назвою " Права, по которым судится малороссийский народ" (складався з 1716 пунктів).

Господарство.

Провідною галуззю сільського господарства було хліборобство. Врожаї в селянських господарствах складали сам-5 - сам-8. Селяни вирощували технічні культури: тютюн, коноплю, льон. Значне місце займало садівництво та бджільництво.

Козацька старшина володіла величезними територіями. Зокрема, гетьману І.Мазепі належало близько 20000 селянських дворів, Д.Апостолу - 9100, чернігівському полковнику П.Полуботку - 3200 дворів. На Слобожанщині великими маєтками володіли сім'ї Шидловських, Квіток та інші. Значні землі мали також і російські дворяни) Меншиков, Долгорукий, Апраксин.

Одним із головних промислів було винокуріння. Прибуток від нього був у 2-3 рази виший ніж від продажу зерна. Тільки в одному Полтавському полку в 20-ті роки нараховувалося 550 винокурних котлів. Також важливим був борошномельній промисел. Силу водяного колеса використовували також у виробництві паперу, заліза. На річці Ворсклі стояли 330 водяних млинів.

Найбільшими містами регіону були Київ, Ніжин, Стародуб, Гадяч, Полтава. Миргород був центром селітрової промисловості. Чернігів, Глухів, Полтава - центрами продажу поташу та гончарних виробів. Стародуб - центром торгівлі вином і пивом. У середині XVIII століття на Лівобережжі налічувалось 350 ярмарок і понад 8000 торгів-Найбільшими ярмарковими містами були Кролевець; Полтава, Ромни, Стародуб.

Надзвичайно поширеним був чумацький промисел (чумаки перевозили сіль, рибу, товари місцевих промислів, продукти).

Купців з України можна було зустріти на багатьох ярмарках Європи. Вони вивозили пеньку, шкіру, поташ, олію, сало, вироби з дерева, гналася на продажу Польщу велика рогата худоба. Назад купці везли тканини європейського виробництва, чай, прянощі.

Суспільно-політична думка.

Особливе місце у формуванні суспільно-політичної думки того часу належало найбільшому навчальному закладові Східної Європи - Києво-Могилянській Академії. Основна увага в навчанні приділялась теології, риториці, філософії, вивченню латинської та грецької мов. Найвідомішими викладачами Академії були Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Георгій Кониський.

Одним з найвідоміших поетів був Климентій Зинов'єв. Герої його творів - прості ремісники, представники нижчого духовенства. Описуючи тяжке становище простого люду, він намагався створювати вірші, близькі народу.

Російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Для захисту південних кордонів від нападу татар на Лівобережжі й Слобожанщині в 1731-1733 рр. зводилась Українська лінія, що проходила від Дніпра вздовж Орелі до Сіверського Донця (загальна довжина лінії складала 285 верст).

Восени 1753 р. розпочалася нова російсько-турецька війна. У жовтні російська армія (в її складі було й 2 тис. козаків) виступила в похідна Крим. Але нестача продовольства та кормів змусила командування припинити похід. 8 квітня 1735 р. почалася нова кампанія. Війська під командуванням фельдмаршала Мініха взяли Оркапу (Перекоп), Козлов (Євпаторію), Бахчисарай та Акмечеть (Сімферополь), але, страждаючи від епідемій та нестачі води, змушені були відступити. Наступного року була здобута фортеця Очаків, капітулювала фортеця Хотина. Але у вересні, після відчутних поразок, Австрія уклала принизливий Белградський мир, змусивши Росію поставити свій підпис під ним. Згідно з цим договором Росія повертала Азов, і торгівля на Чорному морі мала вестися виключно на турецьких суднах.