Історія України - Юрій М.Ф. - 2. Напад Німеччини на СРСР

1. Західноукраїнські землі у 1938-1939pp.

На початку жовтня 1938 року офіційна Прага дає дозвіл на формування автономного уряду Підкарпатської Русі на чолі з лідером москвофілів Андрієм Бродієм. 26 жовтня його було змінено (через явно проугорську позицію) Августином Водопійним (лідер українофілів). 2 листопада, за рішенням Віденського арбітражу, до Угорщини відійшла частина Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово. Ще у вересні в Ужгороді було створено добровільну організацію "Українська Національна оборона", яка пізніше була реорганізована в "Карпатську Січ'.

Столицю Прикарпатської Русі було перенесено до Хусту. Конституційним законом від 22 листопада 1938 p. краєм мав керувати окремий автономній уряд, а законодавча влада перебувати в руках місцевого сейму. 12 лютого 1939 р. на виборах до сейму перемогу отримало Українське Національне Об'єднання. У ніч на 14 березня угорська армія перейшла кордон. Чеські війська не чинили опору загарбникам та одночасно перешкоджали завод оді нию зброєю січовиками.-14 березня президент ЧСР визнав протекторат Німеччини, а Словаччина проголосила незалежність. 15березня, на засіданні сейму в Хусті, було проголошено незалежну Карпатську Україну, а " Карпатську Січ" оголошено національною армією. 16 березня угорські війська захопили Хуст (за 30 годин боїв вони змогли пройти лише 25 км). Січовики та керівництво відступили на територію Румунії. Вторах бої тривали до травня.

23 серпня 1939р. у Москві укладено радянсько-німецький пакт про ненапад, підписаний імперським міністром іноземних справ Ріббентропом та народним комісаром з іноземних справ СРСР В'ячеславом Молотовим, який став документальним оформленням початку Другої світової війни та брутальним розподілом світу між "великими державами" (відомий як пакт Молотова-Ріббентропа). Важливим є секретний додатковий протокол, згідно з яким було поділено Східну Європу на "сфери життєвих інтересів".

17 вересня розпочалася "визвольна місія" Червоної Армії в Західній Україні. Було інспіровано проведення Народних Зборів, які звернулися з проханням про входження Західної України до складу СРСР. Було утворено Львівську, Тернопільську, Станіславську, Дрогобицьку, Волинську та Рівненську області. Відразу розпочався ряд перетворень; конфіскація земель, реорганізація системи народної освіти, націоналізація підприємств. Зі східних областей приїхало багато медичних працівників для роботи в нових лікарнях, поліклініках та амбулаторіях.

Внаслідок "чистки" було знищено або депортовано на схід тисячі "буржуазних націоналістів" (всього приблизно 10 % населення західноукраїнських земель, що становило близько 400 тисяч). Було виселено навіть колишніх членів КПЗУ і комсомольців Західної України, які перед тим перебували в польських тюрмах.

У червні 1940 р. буяй "визволено" Північну Буковину й Бессарабію. У складі УРСР було створено Чернівецьку та Ізмаїльську області.

2. Напад Німеччини на СРСР

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напали на СРСР. Розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Фронт простягнувся більш як на три тисячі кілометрів від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні. Віра Сталіна в те що Гітлер не порушить німецько-радянського пакту, призвела до того, що радянський уряд знехтував численними сигналами про підготовку війни і тому був захоплений зненацька.

Сталін готував крашу до наступальної війни. В результаті біля кордону було розташовано велику кількість військ, техніки, боєприпасів. Це дало змогу танковим колонам німців обхідними Маневрами оточити й знищити їх. Вцілілі військові частини радянських військ з боями відступали. На старому кордоні закріпитись також не вдалось. Перед війною оборонні лінії були демонтовані. У підрозділах не вистачало офіцерів - напередодні війни було репресовано більшу частину досвідчених командирів.

Найбільша частина німецьких сил ~ група армій "Південь" під командуванням фельдмаршала фон Рундштета мила захопити Україну. На допомогу німецьким військам були відправлені військові з'єднання Італії, Угорщини, Словаччини. Румунські війська самостійно наступали на Одесу.

11 липня німецькі війська прорвали рубіж оборони під Новоградом-Волинським та вийшли на підступи до Києва. Почалась героїчна оборона міста. В середині серпня ворог припинив штурм оборонних рубежів і завдав ряд флангових ударів. На армії Південно-західного фронту насунулась загроза оточення. З політичних міркувань Сталін не дав санкції залишити Київ. У результаті 15 вересня чотири армії опинилися в "мішку". Лише 17 вересня Ставка дала згоду на виведення військ з міста. При виході з оточення загинуло багато військових, зокрема, й командуючий фронтом Михайло Кирпонос.

15 серпня перейшли в наступ на Одесу румунські та німецькі війська. Місто було відрізане від основних військ Південного фронту. Приморська армія не лише тримала оборону, але й переходила в наступ. 15 вересня ворог розпочав генеральний наступ. Бої тривали місяць, лише 16 жовтня за наказом командування війська залишили Одесу й морем були перекинуті до Севастополя.

У вересні Червона армія змушена була вести оборонні бої у Криму. Поряд з піхотинцями в бій йшли матроси. 30 жовтня почалась і до 4 липня 1942 року тривала оборона Севастополя. Керував обороною командуючий Чорноморським флотом віце-адмірал Октябрський.

Протягом вересня-листопада 1941 р. німецьким військам вдалося прорвати оборону й захопити Брянськ, Клин, Солнечногорськ, Крюково, Яхрому, Істру. До Москви залишалося 25-30 км. У середині жовтня бої розгорнулися на підступах до Харкова та в Донбасі. Неокупованою залишилась лише Ворошиловградська область. На початку грудня 1941 року німецький наступ на півдні захлинувся.