Культурологія - Шейко В.М. - 1.4. Визначення культурології

Ідея різниці культур і необхідність усестороннього розгляду як окремих культур, так і культури в цілому, як певної цілісної системи, уможливили створення нової дисципліни - культурології. Нині культурологія перебуває в стадії свого становлення. Є різні погляди на предмет, зміст і методи культурологічної науки.

Однак у найзагальнішому вигляді традиційне визначення культурології можна подати так.

Культурологія - це гуманітарна дисципліна, що вивчає культуру як цілісну систему, різноманіття культур у просторі й часі, взаємодію культур, типи культур, закономірність розвитку соціокультурного життя, вираження в культурі людського буття, закономірності художнього процесу, історію ментальностей.

В останні роки наше суспільство охопили складні й суперечливі процеси пошуку нової моделі історичної й соціально-культурної самоідентифікації, нових шляхів розвитку, прагнення докорінної трансформації загального типу цивілізації, що складався століттями у величезному євразійському регіоні. До того ж ця трансформація має неоднакову спрямованість у різних частинах країни. Особливо яскраво ці процеси виявляються у сферах національного самовизначення, у становленні іншого типу духовності (переважно релігійного й квазірелігійного), у різко зрослій інформаційно-культурній проникності меж, у загальній кризі художньої культури, втраті нею розуміння соціального замовлення на художнє відображення проблем дійсності й на прийнятні для суспільства форми вираження цієї творчої рефлексії.

Певною мірою розгубленість була відчутна й у науці гуманітарно-суспільствознавчого профілю, що втратила жорсткий каркас одновимірного бачення світу й соціально-економічного догмата в розумінні суспільно-історичних явищ.

В умовах докорінного ламання українського суспільства, переоцінки цінностей з'явилася небезпека виникнення духовного вакууму. Руйнування звичного світоглядного комплексу привело людей до етичної дезорієнтації, відчуття розпаду звичних ціннісних норм і самого соціального змісту колективного буття суспільства. Вакуум, що утворювався, стали заповнювати різні псевдонаукові й близько-релігійні уявлення. Навіть порівняно освічена частина населення іноді не в змозі сформулювати змістовну відповідь на актуальні ціннісні питання життя, виробити для себе стійкі орієнтації. Заповнити порожнечу, що утворюється, наситити її конструктивним змістом може тільки долучення до культурних цінностей, які виробило людство протягом своєї багатовікової історії.

Отже, постають такі цілі вивчення культурології:

- формування навичок грамотного використання культурної спадщини;

- виховання потреб у правильній соціально-культурній самоідентифікації людини, а через неї й суспільства в цілому;

- утвердження національної, культурної, соціальної й релігійної толерантності (терпимості до чужих думок, вірувань, поведінки) як природної норми суспільної свідомості;

- виховання культурою через занурення людини в її багатовимірний простір.

Завдання курсу культурології:

1) надати уявлення про основні культурологічні школи, історичні напрями й теорії;

2) розкрити форми й типи культур і цивілізацій, основні культурно-історичні центри й регіони світу, історію і закономірності їх функціонування та розвитку;

3) допомогти вивченню історії культури України, зрозуміти її місце в системі світової культури й цивілізації.

Визначивши предмет дослідження, ми можемо розглянути методи, використовувані в культурології:

- комплексне, системне осмислення форм соціального буття як продукту втілення ціннісних орієнтацій культури (поряд із практичними інтересами людей, що регулюють життєдіяльність суспільства);

- дослідження культури в комбінації її статичної типології з динамікою традиції, розумінням культури як актуалізованої пам'яті суспільства;

- переважно цивілізаційний підхід до теорії історичного процесу, розуміння культури як основного змісту історії, а історії як однієї з форм опису культури й динаміки її еволюції;

- розгляд суспільства як складної інформаційної системи, де культура є основним змістом інформаційних потоків і одночасно механізмом їх функціонування;

- інтегративний (об'єднаний) підхід до феномену культури, розуміння єдності її змісту, втілюваного в різних історично детермінованих формах і видах культурної практики (художньої, релігійної, етносоціальної, наукової та ін.).

Визначивши культурологію як науку, яка розглядає теорію культури, ми повинні згадати і про її практичне застосування. На основі результатів культурологічних досліджень розробляються програми освіти, управління, інформаційної й культурно-масової роботи, культуро-охоронної і соціально-регулятивної діяльності. Культурологи проводять експертизу будь-яких соціально значущих проектів на предмет їх культурно-ціннісної прийнятності для суспільства, ведеться наукове спостереження за практичною реалізацією розроблених програм у соціально-культурній практиці.

Культурологія як загальна теорія культури сформувалася на базі різних наук: філософії, історії, соціології, психології, етнографії, археології, антропології й інших. У різних сферах соціальних знань і наукових дисциплінах виділилися специфічно культурологічні напрями, що досліджують різні, а часом і ті самі аспекти культурного життя суспільства. Ці напрями зумовили оформлення основних розділів культурології: історії культури, філософії культури, антропології культури, соціології культури, психології культури, історії культурології.

Філософія культури вивчає сутність і значення культури, дає філософське осмислення різних стадій еволюції культури. Досліджуючи смисл і закономірності основних напрямів культурного процесу, вона розглядає методи його пізнання. Для філософії культури громадське життя людей постає як єдиний, цілісний процес, пов'язаний із формуванням, функціонуванням, зберіганням, трансляцією культурно-історичних цінностей, із критичним подоланням застарілих і становленням нових форм досвіду зі складними системами; як взаємозалежності різноманітних проявів діяльності людини в різних типах культур.

Соціологія культури вивчає соціальні аспекти виробництва, поширення, зберігання й споживання культурних цінностей, закономірності функціонування культури, їх соціальні аспекти. Вона аналізує цілі творчості у сфері культури, зміст соціального замовлення, матеріальні, соціальні й політичні фактори, що впливають на творчий процес. Досліджує соціально-демографічні й інші характеристики публіки як споживача культури, їх інтереси, смаки, орієнтації; установи культури, події культурного життя. Увага соціології культури зосереджується на суспільній думці, художній критиці, що виражають ставлення громадськості до подій культурного життя.

Культурна антропологія - це галузь культурології, що вивчає культурну основу природи людини, культурні характеристики її поведінки. Вона перетинається з етнографією, використовує дані археології й історичної лінгвістики, що дозволяють пояснити роль культури у виникненні людини, відтворити "її історичні типи. Предметом культурної антропології є система родових засобів людської життєдіяльності, властивий людині спосіб життя, що включає: свідомість, мову, виготовлення знарядь, використання знаків і символів, закріплення створених цінностей і здобутої інформації в матеріалізованих знакових системах.

Психологія культури розглядає явища духовного життя в їхньому культурно-історичному розумінні. Це наука про психічне відображення дійсності в процесі культурної життєдіяльності людини. Вона вивчає внутрішні психологічні механізми й закономірності культурного процесу.

Предметом дослідження історії культурології є культурологічні аспекти людської думки, людського буття. Вона розглядає динаміку уявлень про культуру нарізних етапах історичного розвитку, особливості тих чи інших культурологічних шкіл і вчень.

Історія культури передбачає насамперед комплексне вивчення різних її сфер - історії науки й техніки, побуту, освіти, суспільної думки, фольклору й літератури, історії мистецтва. Це узагальнююча дисципліна, що розглядає культуру як цілісну систему в єдності і взаємодії всіх її сфер. Вивчення історії культури дозволяє пізнати й виявити закономірності розвитку людського суспільства в цілому.