Культурологія - Шейко В.М. - Трудова теорія походження культури

Трудова теорія походження культури

Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини від тварини насамперед у здатності до цілеспрямованої й доцільної діяльності. Передбачається, що походження соціального й культурного безпосередньо пов'язане зі становленням людської праці, яка й зробила мавпу людиною, гурт - суспільством, а природу - культурним середовищем. Людина - творець культури, розумна, уміла й суспільна істота.

Як відомо, людина живе в суспільстві. Але колективне співіснування не є винятковим досягненням лише людини. Різноманітні форми колективного існування є й у тваринних спільнотах. Однак тваринні спільноти відрізняються від людських. Сутність цих відмінностей і є причиною походження культури.

Тваринна спільнота і її закони закріплені на рівні інстинктів. У людини ж, окрім інстинкту, є свідомість, розум. Інстинктивні дії найбільш активно виявляються лише в певних, зазвичай природних, умовах. У разі різкої зміни ситуації інстинкти можуть виявитися неефективними. Людина - єдина в природі істота, яка подолала свою інстинктивну програму й межі власного виду. Отже, згідно зі знаряддєво-трудовою концепцією, людина виокремилася з тваринного світу завдяки трудовій діяльності. Діяльність людини породила культуру.

Соціальний механізм формування людської діяльності значно розширює простір культури. Людина є суспільною істотою, тобто істотою, зразки поведінки якої закладені не в ній (генетично), а поза нею - у соціальній формі спілкування.

К. Маркс був переконаний у тому, що коли людина почала трудитися, виникла й розвинулася свідомість, зародилася соціальність, тобто здатність жити в культурному суспільстві. Однак питання про природу свідомості залишилося практично нез'ясованим, розглянутим, але не зовсім послідовно. За цією теорією, свідомість народжується всередині психіки, але не зрозуміло, через які стадії й механізми. Крім того, стверджується, що осмислена діяльність може бути результатом недоцільної праці. Але ж свідомість передбачає соціальний зв'язок як передумову. А як вона зародилася? Тут маємо логічну суперечність. Усі три аспекти походження культури (свідомість, соціальність, праця) виявляються одночасно і передумовами, і наслідками одне одного.

Таким чином, марксизм розглядав суспільну працю як основне джерело людського багатства й культури. Праця, за К. Марксом, - не просто процес виробництва матеріальних благ, вона є головним видом діяльності, у процесі якої відбувається формування як окремого індивіда, так і людства загалом.

Символічна концепція походження культури

Ця версія походження культури належить австрійському філософові Ернсту Кассіреру (1874-1945)1. Він виводив концепцію культури з факту недосконалості біологічної природи людини. На думку філософа, людське буття протікає в символічних формах. Б. Кассірер відзначав, що кожен біологічний вид живе у своєму особливому світі, недоступному для інших видів. Людина також є біологічним організмом, але в неї є одна особливість, якої немає в інших живих організмів, - соціально-культурно спрямована діяльність. Соціальність, культурні стандарти диктують людині інші, ніж біологічна програма, образи поведінки. Інстинкти в людини ослаблені, витіснені суто людськими потребами; іншими словами, - "окультурені". Завжди вважалося, що саме культура послабила інстинкти людини.

З іншого боку, існують твердження, що притуплення інстинктів не є продуктом історичного розвитку. Новітні дослідження часто беруть під сумнів такий висновок. Виявляється, слабка виразність інстинктів викликана зовсім не розвитком соціальності. Людина завжди, незалежно від культури, мала приглушені, недорозвинені інстинкти. Виду в цілому були властиві лише нахили до несвідомої природної орієнтації, що допомагала прислухатися до голосу природи, навколишнього світу.

Ідея про те, що в людини погано розвинені інстинкти, а форми її поведінки часто довільні, вплинула на уявлення про походження культури. Філософські антропологи XX ст. звернули увагу на відому "недостатність" людської істоти, на деякі особливості її біологічної природи. Учені вважали, що тваринно-біологічна організація людини певною мірою недосконала. Однак вони не вважали людину приреченою. Навпаки, склалася думка, що саме тому людина змушена шукати інші способи існування. Людина як біологічна істота була б приречена на вимирання, оскільки інстинкти в ній були погано розвинені ще до виникнення культури й соціальної організації" тому вона змушена була шукати нові способи виживання не тільки як соціальна, але й як біологічна істота.

Особливість людини полягає в тому, що вона, на відміну від тварин, зуміла подолати власну природну обмеженість. Сам спосіб людського існування змінився завдяки комбінації в людині ослаблених інстинктів зі схильністю до наслідування. Людина змогла пристосуватися до навколишнього середовища внаслідок своєї здатності створювати якісно нову реальність за допомогою символізації. Людина існує немов у двох світах: фізичному й символічному. Отже, походження культури пов'язане з працею, з народженням символу.

Завдяки здатності до символізації людина вже не протистоїть природній реальності безпосередньо, вона занурена в символічний світ лінгвістичних форм, художніх образів, релігійних ритуалів. Людина практично не може обійтися без цього штучного світу.

Таким чином, мова, міф, мистецтво, релігія утворюють певну символічну мережу, що оточує людський вимір Універсуму. Людина мислить символічно й живе в оточенні символів, серед уявлюваних емоцій, фантазій і мрій, у надіях та страхах, ілюзіях. Людина - істота символічна, і в цьому її відмінна риса. Для культури має значення лише ця здатність створювати символи, причому не важливо, на якій основі вони виникли.