Культурологія - Шейко В.М. - 9.3. Проблеми співіснування суперкультур

Яким чином на нашій невеликій планеті можуть співіснувати настільки різні культури, де все взаємозалежне, - це велика загадка. Зрозуміло, що кожна культура має самостійно розвиватися, шануючи свої корені й традиції, але водночас еволюціонувати у бік цінностей і поглядів, що дозволяють її прихильникам жити в гармонії з іншими культурами і природою. Така основна вимога. Сутичка між культурами набагато небезпечніша для світу в глобальному співтоваристві, ніж збройний конфлікт між будь-якими націями-державами.

На нинішньому етапі якщо не відбудеться позитивних зрушень, співтовариства західної культурної сфери опиняться на межі катастрофи, яка назріває у відносинах з ісламською, православною християнською, китайською, латинською та іншими культурами, де дотримуються відмінних від західно-християнських цінностей і поглядів. Переконливим прикладом, що підтверджує реалістичність такого сценарію, може слугувати балканська "гаряча точка". Коли в XV ст. Оттоманська імперія вторглася до Боснії, то додатково до двох культур, що існували на Балканах після поділу Римської імперії при Константині - римо-католицької і греко-православної - додалася третя - іслам. Відтоді між цими трьома культурами час від часу відбуваються сутички. Після розпаду Югославії, свого часу об'єднаної Й. Тіто під прапорами комунізму, взаємна нетерпимість цих трьох культур призвела до громадянських та міжетнічних війн у 90-х роках XX ст.

Для позитивного розвитку світових культур важливим є ефективніше та відповідальніше використання сформованих нині інформаційних і комунікаційних систем. Останні можуть об'єднати між собою людей у межах однієї культури так само, як і людей, що належать до різних культур. Однак на шляху вільного потоку інформації в межах усієї земної кулі існують перешкоди, які не так просто подолати. Міжнародна мережа свободи слова та обміну думок щорічно одержує від журналістів більше 1500 скарг і випускає понад 1000 тривожних повідомлень; понад 500 скарг - на насильницькі дії стосовно корпунктів, включаючи захоплення помешкань, підпали і вибухи бомб, тимчасове припинення видань, заборони, цензуру, фінансовий тиск і сваволю з боку правоохоронних органів. Слід мати на увазі, що ці скарги - лише верхівка айсберга. Про значно більшу частину переслідувань журналісти не повідомляють із побоювання репресивних дій з боку місцевої влади.

Доступ простих людей до засобів масової інформації і свобода слова, що дозволяє журналістам повідомляти про долі, турботи, надії і тривоги пересічних громадян, мають вирішальне значення для встановлення кращого взаєморозуміння між народами і культурами. Виявити й ефективно охопити єдність у різноманітті культур можна тільки в разі, якщо народи будуть знати одне про одного, створювати те, що їх об'єднує, виявляти шляхи співробітництва для досягнення спільних цілей. Народам і культурам необхідно вийти за межі стадії однієї лише толерантності, якщо така є, і піднятися до стадії активного і доброчинного взаємного співробітництва. Щоб такий перехід відбувся, необхідне розуміння, породжене контактами і досягнуте за допомогою комунікації. Подібне співробітництво могло б підняти сучасний світ з рівня існування на новий, вищий рівень співіснування, для якого характерні відносини участі. У свою чергу, це могло б прокласти шлях до глобального інтеріснування і формування нової поліетносфери1.

Інтеріснування передбачає відносини активної участі замість пасивних, суто толерантних стосунків. Інтеріснування закликає не просто жити пліч-о-пліч, а активно співпрацювати. Усередині соціальних груп інтеріснування мало місце завжди; навіть у традиційних суспільствах життя взаємозалежне і будується на досягненні спільних цілей. Однак стосунки між різними групами нечасто ґрунтувалися на визнанні спільних інтересів. У часи зародження культур інші племена були несуттєві для існування групи, а коли так, то група була в більшості випадків байдужа до інших співтовариств або, якщо ті виявляли загрозу, ставилася до чужинців вороже. І лише з виникненням хліборобства і скотарства, коли люди перейшли до осілого способу життя, сусідні племена почали об'єднуватися, створюючи міста і села. Пізніше ці поселення інтегрувалися в ширші соціальні та політичні системи. Деякі з таких систем (наприклад, Давній Вавилон і Єгипет, а також класичні імперії Індії, Персії і Китаю) існували тисячоліттями.

Згодом міста-держави, царства, князівства стали практикувати деякі форми інтеріснування в межах цілих регіонів чи континентів. Але інтеріснування ніколи не охоплювало всю земну кулю. Навіть Pax Котапа, який свого часу об'єднав народи всіх відомих тоді континентів, орієнтувався значною мірою на міць Риму, а не на спільні інтереси багатьох народів.

У сучасному світі регіональна, економічна, соціальна та політична інтеграція діють як рушійні сили, що підштовхують суверенні нації-держави до ширших форм інтеріснування. Прикладом може бути Європа. У таких різних сферах, як економіка, фінанси, захист навколишнього середовища, розвиток технології та національної оборони, держави - члени Європейського Союзу неухильно, хоч і не без коливань, просуваються до ери інтеріснування.

На порозі нового тисячоліття прийшов час надати інтеріснуванню в регіональному масштабі, що ми маємо сьогодні, нового, глобального виміру. Інтеріснування охопило всю планету: кожна держава-нація і кожне регіональне співтовариство відчули залежність від інших держав і співтовариств як в аспекті свого екопомічного й екологічного добробуту, так і щодо територіальної безпеки. У всіх зазначених сферах є повна гармонія інтересів. Отже, відносини між окремими націями, так само, як і між групами, інтегрованими в регіональному масштабі, повинні перейнятися взаємною участю, а не пасивною та індиферентною толерантністю.

Інтеріснування - це ви і я, вони і ми. Вона замінює егоїзм і винятковість, що визнає тільки "я або ви", "ми або вони". Логіка участі передусім залучає характер; гру з нульовою сумою між суперниками ("Я виграю - ви програєте") вона заміняє на гру з позитивною сумою ("Я виграю - ви виграєте"). Доки кожний із гравців бачить свій інтерес у поразці іншого, перемога одного означатиме програш іншого (сума виграшів одного і програшів іншого дорівнюватиме нулю). Але коли гравці відчують себе партнерами, мета яких - вищі цілі, вони усвідомлять, що їхні інтереси збігаються, почнуть грати в гру, в якій сума виграшів і програшів позитивна: виграш одного означає виграш іншого.

Ігри з позитивною сумою існують навіть у таких традиційно консервативних сферах, як банківська справа. Мікрокредити, розмір яких досягає іноді лише п'яти доларів, вже допомогли 8 млн сімей у різних країнах світу. Очікувалося, що за останні роки позичками зможуть скористатися до 100 млн сімей. Піонерами створення мікрокредитів були такі організації, як "Тремін Банк" у Бангладеш та Асоціація жінок, що розпочали власну справу в Індії. 31996 р. "Тремін Банк" видає позичку терміном на один рік у розмірі 120 доларів для започаткування власної справи: придбання корови чи швейної машинки. Нині 99 % виданих позичок повернуті. Створюється група однотипних позичальників, яка вивчає план повернення позичок і бере на себе відповідальність за їхнє ефективне використання. Група сама вибирає своїх членів, вивчає та схвалює їхні проекти і навіть може допомогти в погашенні позички. Така група на практиці реалізовує гру з позитивною сумою - інтеріснування.

Більше ігор з позитивною сумою зустрічається в міжнародній сфері. Головні з них - мир і безпека, планування сім'ї, економічний розвиток і здорове навколишнє середовище. Грати в такі ігри - означає знищувати ядерну, біологічну, хімічну зброю, а також найбільш смертоносні види звичайного озброєння і створювати спільну систему збереження миру на земній кулі, зменшувати народжуваність у регіонах, де вона надмірна, використовувати корисні ремесла, технології і капітал спільно із біднішими або менш розвиненими партнерами, направляти інвестиції в такі галузі, як

освіта, зв'язок і розвиток людських ресурсів, а також на будівництво економічної і соціальної інфраструктур, дотримуватися балансів і порогів, життєво важливих для цілісності природи.

Із властивою інтеріснуванню активною участю створюється основа для використання взаємозбагачувальних додаткових аспектів у розмаїтості культурних сприйнятті в. Різні культури можуть співпрацювати на взаємовигідній основі, підтримуючи і розвиваючи в цілому той багатокультурний світ, частиною якого є кожна культура.

Працювати на благо системи, частиною якої всі ми є, - в наших спільних інтересах. Це відображено в терміні "інтеріснування". "іnier" латиною означає "між", "серед", a "esse" означає "існувати", "бути". Склавши латинські слова разом, одержуємо "interesse" - корінь сучасного слова "інтерес". Це дозволяє нам знову звернутися до джерел і переконатися, що інтеріснування визначає найглибші та найважливіші наші інтереси в культурно диверсифікованому, але соціально, економічно та екологічно взаємозалежному світі.

У наш час нетерпимість самогубна, але однієї лише толерантності недостатньо. Перехід від співіснування великих держав до культурного інтеріснування - одна з найнагальніших вимог сучасності.

Більшість філософів і мислителів нашого століття вважають головним чинником формування культур (хоча говорять - цивілізацій) географічно окреслену територію спільного проживання і культурно-ментальну спільність народів, що складають ту чи іншу культуру. Саме чинник унікального простору того чи іншого континенту визначає загальну історичну долю і ментальність народів, які формуються у співдружність етносів та їх культур. У кожній із них переважає вплив однієї або декількох ознак культурно-історичних типів, що перебувають у розвитку відповідно до висвітлених теорій А. Тойнбі, М. Данилевського, П. Сорокіна, Л. Гумільова та ін. На основі їхньої наукової спадщини на межі тисячоліть можна виділити, за географічно-континентальними і культурно-ментальними критеріями, новий порядок таких семи суперкультур (але не цивілізацій): 1) євро-американська (Західна і Центральна Європа, Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія); 2) латиноамериканська (Південна і Центральна Америка); 3) євразійська (Східна Європа, Північна Азія); 4) китайсько-японська (Південна і Східна Азія); 5) індуїстська (Південна Азія); 6) ісламська (Північна Африка, Західна і Центральна Азія); 7) африканська (Центральна і Південна Африка).

Ми вважаємо, що у XXI ст. результатом співіснування суперкультур стане нова конфігурація світового порядку, нове співвідношення сил, нова геополітична, економічна, цивілізаційна картина світу. З позицій осмислення нелінійності розвитку історичного процесу XXI ст. - це точка біфуркації світового порядку, який настає. Ідеться про влив на світ п'яти чинників; зверхність сили, глобалізація світової економіки, хаос, пошук самоідентифікації, нерівність.