Музеєзнавство - Рутинський М.Й. - 4.1. Музейна мережа півдня та сходу держави

4.1. Музейна мережа півдня та сходу держави

Україна – країна музеїв. Національній історико-культурній спадщині нашої держави можуть позаздрити чимало країн світу, і навіть серед країн Європи Україна включена у першу десятку за кількістю й багатством музейних збірок. За даними Міністерства культури та туризму, на урядовому обліку сьогодні перебуває понад 500 державних музейних установ. А якщо сюди долучити усі муніципальні, селищні й сільські, громадські, приватні, пришкільні та інші музейні заклади, їх загальна кількість зросте майже до 8 тис. установ.

Географічна мережа музеїв України доволі розгалужена. Практично кожен районний центр має свій краєзнавчий музей. А визначні музейні колекції зосереджені в музеях столиці й найбільших регіональних центрах держави. Виділяються й окремі ареали найбільшого згущення музеїв національного значення – це Середнє Подніпров'я, Карпатський туристичний регіон, АР Крим.

Нижче розглянемо географічну мережу визначних музеїв нашої країни, особливу увагу приділяючи музеям цих ареалів.

Кримський півострів – унікальний за полікультурною спадщиною геоетнофеномен України. В історії й культурі цього терену залишили свій слід десятки народів від таврів і скіфів до татар і росіян. Нині з цією спадщиною гості сонячного півострова мають нагоду знайомитися в багатьох музеях краю.

Музейною "столицею" Криму є місто-герой Севастополь. Його спадщина знайомить з багатотисячолітньою історією півострова від появи його перших поселенців до подій Другої світової війни.

Пам'ятник світового значення – Національний історико-археологічний музей-заповідник "Херсонес" – розташований в історичному центрі Севастополя на вул. Древній (рис. 4.1). Під охороною держави тут перебувають залишки одного з найбагатших давньогрецьких міст-держав – Херсонеса, що проіснував майже дві тисячі років з V ст. до н. е. по XIV ст.

Рис. 4.1. Херсонеський історико-архітектурний заповідник, м. Севастополь

У заповідник входять городище, середньовічні фортеці Каламіта і Чембало та історико-археологічний музей, фонди якого нараховують близько 200 тис. предметів. Серед експонатів багато унікальних: фрагменти фрескового розпису, зразки грецької мозаїки тощо. Особливий інтерес у відвідувачів викликають руїни міста античного й візантійського періодів з його вулицями, площами й окремими спорудами; колони базиліки, монетний двір, театр III –II ст. до н. е. – єдиний античний театр, знайдений на території нашої країни. У південно-східній частині міста добре збереглися ділянки оборонних стін, вежа Зенона, ворота (IV –III ст. до н. е.) (рис. 4.2).

Посеред заповідника з руїни відроджено собор на честь великого князя київського св. Володимира. Адже саме тут, у Херсонесі, 988 р. князь Володимир Красне Сонечко прийняв християнство і звідси вирушив, щоб охрестити Київську Русь.

Херсонеський музей заснований у 1892 р. стараннями видатного вченого К. К. Костюшка-Валюжанича. 1978 р. рішенням українського уряду музей був перетворений у Державний історико-археологічний заповідник, 1994 р. – у Національний заповідник.

Рис, 4.2. Херсонес. Міські ворота. III ст. до н. е.

Севастопольська картинна галерея створена в 1927 p., з 1965 р. це – художній музей. Колекція музею нараховує понад 8 тис. творів образотворчого мистецтва. Західноєвропейське мистецтво представлене полотнами голландських, італійських, французьких і німецьких художників XVI – XIX ст. В експозиції класичного російського й українського мистецтва зібрані полотна А. Васнецова, І. Рєпіна, В. Верещагіна, В. Орловського, В. Маковського та ін.

Музей героїчної оборони і звільнення Севастополя відкритий у 1960 р. в результаті об'єднання панорами "Оборона Севастополя 1854 –1855 pp." і діорами "Штурм Сапун-гори 7травня 1944 p.", що стали відділами музею. Пізніше були утворені й інші відділи. У фондах музею зберігається понад 80 тис. експонатів.

Севастопольська панорама – унікальне творіння батального живопису. Площа полотна – 1610 м2 (14 х 115 м). Панорама присвячена одному з найбільш значних епізодів оборони міста – відбиттю ворожого штурму бастіону Малахового кургану 6 липня 1855 р. Створив панораму французький художник Франц Рубо. А спеціальний будинок для панорами збудовано за проектом військового інженера О.І. Енберга з участю архітектора В. А. Фельдмана.

Діорама "Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р." міститься на Сапун-горі (6-й кілометр Ялтинського шосе) і розповідає про героїчну оборону міста радянськими воїнами 51-ї і Приморської армій, які грудьми прикрили відступ основних частин із знекровленого міста. Завдовжки полотно 25 м, заввишки 5,5 м.

На протилежному, східному, боці півострова розташоване місто, яке в античну добу століттями змагалося з Херсонесом за домінування у Північному Причорномор'ї, а нині конкурує з Севастополем за багатством музейної спадщини. Це місто Керч, що виросло на руїнах Пантікапея – античного поліса-столиці Боспорського царства (V ст. до н. е. – X ст.).

Історичний центр Керчі – державний історико-культурний заповідник і міжнародний туристичний центр – включає в себе музейну й антично-містобудівну спадщину. Сюди входять Історико-археологічний музей, Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень, Картинна галерея й Музей історії Ельтигенського десанту.

Керченський історико-археологічний музей (вул. Свердлова, 22) – один з найстаріших музеїв нашої країни. Створений у 1826 р. як Музей старожитностей. Його експонатами стали археологічні знахідки, отримані з початком археологічних розкопок античного Пантікапея в 1816 р. французом Полем Доброксом. На горі Мітрідат для музею був збудований спеціальний будинок, що відтворював афінський храм Тезея (зруйнований під час Кримської війни при бомбардуванні міста англійськими кораблями).

При розкопці некрополів і надмогильних курганів столиці Боспорського царства, яка за розкішшю змагалася з Афінами й Александрією Єгипетською, тут на початку XX ст. було знайдено безліч прекрасних художніх виробів з дорогоцінних металів, зокрема із золота. Всі вони були вивезені в м. Санкт-Петербург і нині зберігаються в Ермітажі. А в Керченському музеї залишилися лише речі, які було складно перевозити. До того ж решту найцінніших експонатів Музею старожитностей англійці, які захопили Керч, вивезли в Лондон, у Британський музей. Повернення цієї безцінної національної спадщини назад у Крим нині є доволі складним.

Зараз фонди Керченського історико-археологічного музею налічують понад 130 тис. предметів. Серед них варто окремо виділити унікальну в античній спадщині Європи колекцію лапідарних пам'яток світового значення, що нараховує близько двох тисяч кам'яних стел і надгробків (рис. 4.3).

Гора Мітрідат – символ Керчі. Тут стоять руїни античного Пантікапея (рис. 4.4). На вершину гори ведуть Великі Мітрідатові сходи, що нараховують понад 400 сходин. Гору названо на честь понтійського царя Мітрідата VI Евпатора (132 –63 pp. до н. е.), який вів завзяту багаторічну боротьбу з Римом, намагаючись розтрощити могутню імперію, але, зрештою, розгромлений сам.

Рис 4.3. Курган велика стояв його син Фарнак, і тут, Розпис IV ст. до н. е.

Переможений Мітрідат довідався про змову, на чолі якої Близниця. Голова Де метри на горі, у гордій самотності прийняв отруту, не бажаючи потрапити до рук римлян. Але отрута не подіяла, і тоді повалений цар наказав начальнику особистої охорони заколоти його. Відбулося це в 63 р. до н. е. Римський політик і письменник Ціцерон, довідавшись про загибель Мітрідата VI, назвав його "найвеличнішим з володарів, з якими Рим вів коли-небудь війни".

Рис. 4.4. Розпис стіни склепу на горі Мітрідат. Друга половина IV ст. до н. е.

На весь світ прославили Керч кургани-поховання боспорських царів і скіфських вождів. Ці пам'ятки еквівалентні Долині пірамід Стародавнього Єгипту. Найвеличнішим серед античних поховань є Царський курган, що за 5 км від Керчі у с. Аршинцевому. Усипальниця одного з боспорських царів, побудована в IV ст. до н. е., визнана шедевром античного зодчества. Заввишки курган 18 м, периметр при основі – 250 м. Вглиб кургану до підземного склепу, де є гробниця царя, веде кам'яний коридор-дромос (його первісна довжина – 36 м, теперішня – 20 м). На думку археологів, тут було поховано наймогутнішого з боспорських царів – Левкона І (389 –349 pp. до н. е.). Саме поховання було розграбоване ще в давнину (сарматами або готами). Нині тут експонуються пам'ятки античної епіграфіки, навічно викарбувані на кам'яних плитах, та колекція античних саркофагів (лапідарій).

Мелек-Чесменський курган (Керч, вул. В. Дубініна) за архітектурою схожий на Царський, але уступає йому за величиною. У ньому виявлене поховання знатного боспорця, Що належить IV чи III ст. до н. е.

Для туристів відкритий ще один всесвітньо відомий античний пам'ятник – склеп богині Деметри. Унікальну цінність становить насамперед розпис склепу з зображенням Деметри – грецької богині родючості й землеробства. На стінах склепу збереглися також зображення фігур Гермеса – заступника мандрівників, Плутона – володаря царства мертвих, німфи Каліпсо (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Деталі розпису склепу Деметри на Глинці в Пантікапею

Неабияку художню цінність має мистецька спадщина Феодосії – міста, давнішого і за Пантікапей, і за Херсонес, яке заснували ще древні кіммерійці і таври (тоді воно називалося Ардабра) й у 529 р. до н. е. розбудували мілетські колоністи.

Феодосійська картинна галерея ім. І. К. Айвазовського (вул. Галерейна, 2) володіє найбільшою колекцією полотен видатного художника-мариніста. Вона експонується у будинку, який в 1845 p. І. Айвазовський побудував своїм коштом і подарував місту. Його заповіт написаний на меморіальній дошці: "Моє щире бажання, щоб будинок моєї картинної галереї в місті Феодосії з усіма його картинами, статуями й іншими творами мистецтва, що містяться в цій галереї, становили повну власність міста Феодосії, і в пам'ять про мене, Айвазовського, заповідаю місту Феодосії, моєму рідному місту". У фондах галереї є також полотна М. А. Волошина, К. Е. Богаєвського, JI. Ф. JIaropio, А. І. Куінджі та інших художників.

Літературно-меморіальний музей А С. Гріна (вул. Галерейна, 10) відкрито в будинку, інтер'єр якого нагадує фантастичний корабель. Його експозиція знайомить з особистими речами, документами і рукописами письменника.

Державний музей дельтапланеризму і парапланеризму (вул. Куйбишева, 12/1) – унікальний музей, що знайомить з історією світового й російського повітроплавання і першими літаючими апаратами XIX – початку XX ст.

На півдорозі морем із Севастополя до Керчі лежить курортна столиця Криму – місто Ялта, не менш відоме своїми музеями.

Ялтинський історичний музей стоїть на пагорбі Дарсан, куди з набережної веде канатна дорога. Детальна експозиція "Таврика – античність і середньовіччя" знайомить із археологічними знахідками з розкопок перевалу Гурзуфське сідло (в античну добу тут містився храм-скарбниця таврської богині Діви, якій таври приносили у пожертву все найкоштовніше з розбитих грецьких галер). Окрасою музею є нумізматична колекція античних і середньовічних монет, античне скло, срібні і бронзові статуетки богів грецького пантеону.

Музей природи Ялтинського гірсько-лісового заповідника на Грушевій галявині в околиці Ялти розповідає про біотичне багатство Кримських гір. А музей "Галявини Казок" знайомить зі скульптурною колекцією персонажів світових казок.

Однак найбільшою популярністю серед гостей півострова користуються палаци-музеї Південного берега Криму: Лівадійський, Масандрівський й Алупкинський.

Експонати Масандрівського палацу знайомлять з курортним побутом російського імператора Олександра III.

Білокам'яний Лівадійський палац є літньою резиденцією останнього російського імператора Миколи II. Він перебудований у 1910 р. архітектором М. Красновим на місці викупленого палацу українського магната Потоцького. Експозиція палацу зображає побут імператора і його родини, а також розповідає про історичну Ялтинську конференцію 1945 р. за участю глав урядів СРСР (Сталіна), США (Рузвельта), Великої Британії (Черчілля), де було погоджено плани цих держав з метою остаточного розгрому Німеччини, розглядалось рішення про заснування ООН.

Алупкинський палац належав графу Воронцову – генерал-губернатору Новоросії (до складу якого входив весь південь України, в тому числі Крим) (рис. 4.6). Проект палацу виконав англійський архітектор Едуард Блор. Алупкинський палац побудований із блоків сіро-зеленого діабазу. Кожен його корпус нагадує визначену епоху в англійській архітектурі – від веж феодального замку XIV –XV ст. з їхніми оборонними стінами до вишуканого будинку головного корпусу, збудованого в єлизаветинському стилі. Тому в його відвідувачів створюється враження, наче палац будувався не в XIX ст., а протягом багатьох сторіч. Такого динамізму в часі, відтвореного в архітектурі, більше ніде не існує у світовому зодчестві. Найрозкішніший Південний фасад палацу нагадує портал мечеті Джамі Масджид у м. Делі, його прикрашають напис арабською мовою "Немає переможця, окрім Аллаха" та мармурові леви, привезені з Італії.

Рис. 4.6. Державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці

Всередині приміщення діє музейна експозиція, яка знайомить з англійськими меблями, бронзовими скульптурами і портретним живописом першої половини XIX ст. Працівники музею намагались відтворити інтер'єри Ситцевої кімнати, Китайського кабінету, Блакитної вітальні, Парадної їдальні. Колекція західноєвропейського живопису XV –XVIII ст. міститься в більярдній. У Зимовому саду палацу серед зелені розміщені декоративні мармурові скульптури роботи видатних італійських і російських зодчих.

Палац оточує Алупкинський парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва площею 40 га, спроектований німецьким інженером-садівником Карлом Кебахом. У парку налічується близько 200 екзотичних деревно-чагарникових видів, різновидів і садових форм. Тут акліматизовано безліч рослин з країн Середземномор'я, Північної і Південної Америки, Східної Азії і завжди панують прохолода і тиша, що порушується лише дзюрчанням струмків і шумом невеличких водоспадів. У Бахчисарайському дворику парку, в альтанці, повитій гліцинією, можна побачити "Фонтан сліз" – копію славнозвісного Бахчисарайського фонтану. А на нижній терасі перед палацом розміщено "Фонтан амурів" італійської роботи XVI ст., виконаний у вигляді барельєфа з дельфінами й амурами.

На південній окраїні Алупкинського парку на березі моря розташований "Чайний будиночок", побудований у стилі класицизму 1834 р. архітектором Ф. Ельсоном. У цьому павільйоні періодично відбуваються виставки робіт кримських художників.

Музейною столицею Півдня України є Одеса. Тут функціонують археологічний музей НАН України (вул. Ланжеронівська, 4), обласний краєзнавчий (вул. Гаванна, 4, природничий відділ – вул. Ласточкіна, 24-а), обласний художній (вул. Софіївська, 5-а), західного і східного мистецтва (вул. Пушкінська, 9), Муніципальний музей приватних

колекцій імені О. Блещунова (вул. Польська, 19), державний літературний (вул. Ланжеронівська, 2), літературно-меморіальний музей О. Пушкіна (вул. Пушкінська, 13), воєнно-історичний (вул. Пироговська, 2) та морського флоту України (вул. Ланжеронівська, 6), Меморіал героїчної оборони Одеси тощо, а на території області – Білгород-Дністровський краєзнавчий (вул. Пушкіна, 19), Ізмаїльський краєзнавчий музей Придунав'я, Ізмаїльська художня галерея та діорама "Штурм Ізмаїла", Болградський історико-етнографічний музей, Ананьївський історико-художній, Іллічівський витончених мистецтв та ін.

Одеський археологічний музей НАН України – найстаріший в країні, заснований ще 1825 р. (рис. 4.7). Розвитку музею сприяло засноване у 1839 р. Одеське Товариство історії та старожитностей, яке мало право здійснювати розкопки на півдні імперії.

Фонди музею налічують понад 160 тис. експонатів, серед яких колекції пам'яток степових культур доби міді, бронзи, заліза та багатої античної спадщини грецьких колоній Північного Причорномор'я, колекції предметів Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції та Римської імперії, нумізматичні колекції (50 тис. монет) тощо.

Рис. 4.7. Одеський археологічний музей НАН України

Славу музеєві принесла унікальна збірка предметів з Єгипту доби фараонів, представлена дерев'яними й кам'яними саркофагами, погребальним інвентарем, фрагментами папірусів з ієрогліфічними текстами. Окрасою музею є коштовні прикраси зі скіфських, сарматських та середньовічних поховань хазарів, печенігів і половців, вироби антів Черняхівської культури та слов'ян V –XIII ст., античні грецькі і римські, середньовічні візантійські монети і давньоруські гривні й монета-злотник князя Володимира Великого тощо. А кращі зразки античної скульптури, знайдені на території України, експонуються у вестибюлі палацу-музею.

Одеський державний історико-краєзнавчий музей відкрито в 1944 р. у колишньому палаці О. Я. Новікова – пам'ятці архітектури 1876 р. з внутрішнім двориком-парком і витонченим фонтаном "Грот" (архітектор Ф. Гонсіоровський). Експозиція музею складається з документів з історії міста і краю, предметів прикладного й образотворчого мистецтва, колекцій грошових знаків і зброї XVII –XIX ст., українських першодруків – Острозької Біблії (1581 р.) і Требника (1606 p.), Універсалів УНР, її грошових знаків, фотографій першого президента України М. Грушевського, а також керівників Центральної Ради В. Винниченка і С. Петлюри, законодавчих актів, герба і прапора Української держави гетьмана П. Скоропадського, історичних матеріалів періоду Директорії (маніфести, військові знаки відмінності, зразок паспорта громадянина Української Народної Республіки та ін.) і ранніх етапів історії УРСР тощо.

Особливу увагу в Одеському краєзнавчому музеї привертає копія (1839 р.) козацької ікони "Покрова Пресвятої Богородиці", де зображено козацьких опікунів – Богородицю, св. Миколая й Архістратига Михаїла, а також запорожців на чолі з останнім кошовим отаманом Калнишевським, які моляться про врятування Запорізької Січі.

Одеський художній музей відкрито 1899 р. у палаці – пам'ятці архітектури початку XIX ст. – зі штучним підземним гротом, що імітував природну печеру зі штучним водоспадом (нині грот доступний для відвідування). Першою власницею цього романтичного палацу була графиня О. С. Потоцька. Художній музей володіє кращою в державі колекцією (понад 10 тис. предметів) українського й російського образотворчого мистецтва XVI –XX ст. (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, іконопис). Експозиція розміщена в 26 залах на двох поверхах. Вона побудована в історико-хронологічній послідовності. Окрасою експозиції служать великі полотна художників Петербурзької Академії мистецтв.

Одеський державний літературний музей відкрито 1977 р. у колишньому палаці князя Д. І. Гагаріна – пам'ятці архітектури середини XIX ст. у стилі еклектики, тобто художнього поєднання кращих елементів бароко, класицизму й ампіру (архітектор Людвіг Оттон). Експозиція музею розміщена в 20 залах і складається з рукописів, книг, фотографій та особистих речей письменників. Відкрито також меморіальний Золотий зал у розкішному бароковому стилі, що був "серцем" мистецького життя Одеси XIX – початку XX ст.

Одеський муніципальний музей приватних колекцій імені О. В. Блещунова відкрито після того, як Олександр Володимирович у 1989 р. подарував місту свою розкішну колекцію. Кожен зал цього музею розповідає про духовну і матеріальну культуру різних країн і народів. Зокрема, зал "Україна" знайомить з вишиваними національними костюмами українців, кролевецькими рушниками, виробами з бісеру та дерева, розписною керамікою зі смт Опішні й м. Косова, колекцією писанок та народних полотняних ікон XIX ст. А в залі "Російська старовина" зібрані предмети побуту одеситів XIX – початку XX ст.

Зал "Західна Європа" репрезентований порцеляною першої половини XVIII ст. з Відня і Берліна, фаянсовими виробами з Голландії й Англії, художнім склом з Італії і Німеччини, колекцією мініатюрних портретів, ювелірними виробами тощо.

Зал "Мусульманський Схід" представлений іранськими, туркменськими, афганськими килимами XVIII –XIX ст., срібними поясами, бронзовими глеками, пишно розцяцькованими піхвами кинджалів, кінською збруєю, срібними прикрасами з бірюзовими і сердоліковими вставками.

Зал "Буддійський Схід" присвячений культурі Китаю, Японії, Монголії, Тибету, тут виставлені статуетки Будди і предмети ритуального призначення, рідкісні ієрогліфічні сувої, порцеляна, лакові вироби, різьблення зі слонової кістки, флакони для нюхального тютюну, емалеві вази Сходу. Натомість, зал "Християнство" знайомить з предметами православного культу, серед яких чільне місце займають старообрядницькі ікони.

У навчальній літературі з туризму мало уваги приділяється музейній спадщині східного регіону України. Однак тут зосереджені цікаві об'єкти, які включені у мережу сучасних туристичних маршрутів краєм.

Героїчне минуле Донецької землі здатні репрезентувати туристично атракційні козацькі музеї просто неба. Зокрема, зусиллями осередку Донського козацтва у Новоазовському районі відкрито Музей-дворище історії Приазовського козацтва. На стадії реалізації туристичний проект зі створення на базі легендарної Савур-могили, де свого часу був форпост Запорізької Січі, Музею козацького побуту просто неба, а також – проект організації історико-культурного меморіального комплексу "Козацька пристань" на місці старовинної козацької фортеці в с. Райгородку Слов'янського району поряд з НПП "Святі гори".

Дуже багатий унікальними музейними колекціями Слобожанський край, що включає в себе Полтавську, Сумську й Харківську області.

Найціннішу етнокультурну спадщину Слобідської України репрезентують краєзнавчі музеї Полтавщини: Полтавський обласний, Диканьський, Миргородський, Кременчуцький, Лубенський, Лохвицький, а також Чорнухинський музей

Григорія Сковороди, Полтавські літературно-меморіальні музеї Панаса Мирного та Івана Котляревського, державний музей-заповідник Миколи Гоголя в с. Гоголеве Шишацького району та Великосорочинський літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя у Великих Сорочинцях Миргородського району, літературний музей родини Драгоманових у Гадячі тощо. Прославили Полтавський край Державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви", Національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішні й Полтавський художній музей.

"Намисто" музеїв Сумщини репрезентують такі осередки краєзнавства: Сумський обласний, Глухівський, Роменський, Лебединський, Конотопський, Охтирський, Шосткинський, а також обласний художній музей імені М. Онацького й музей А. Чехова у м. Суми. А туристично-музейною візиткою краю став Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі, оспіваному у "Слові о полку Ігоревім". Вперше в Літописах Путивль згадується 1146 р. як вотчина новгород-сіверських князів Ольговичів. Осередком заповідника є археологічна експозиція давньоруського періоду місцевого краєзнавчого музею.

Харківщина – це край, який є визнаним родоначальником організації музейної справи в Україні. Сьогодні експозиційну спадщину Харківщини представляють краєзнавчі музеї у містах Ізюмі, Змієві, Барвінковому, Богодухові, Люботині, Червонограді, Золочеві, Первомайську, Лозовому, Валках, Балаклії, Чугуєві та Куп'янську.

Етнографічним осердям Слобожанщини стали сільські музеї-заповідники Золочівського району. А саме Етнографічний музей "Українська Слобода" у с. Писарівці, де зібрано кращі зразки народної архітектури й побуту Слобідського краю, та Літературно-меморіальний музей видатного народного мислителя Григорія Сковороди в с. Сковородинівді. А прадавню історію Харківщини висвітлює історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтов" у с. Верхній Салтов, створений на місці залишків могутнього міста-фортеці епохи Руського каганату (VII –IX ст.), створеного аланамирусами й місцевим слов'янським населенням верхів'їв Сіверського Дінця й Дону.

Харків – це східноукраїнська музейна "столиця" України. Тут містяться Історичний музей (вул. Університетська, 5), Художній музей (вул. Совнаркомівська, 9) і його філія – Музей народного мистецтва Слобожанщини (вул. Совнаркомівська, 11), Художня галерея (вул. Чернишевського, 15), Літературний музей (вул. Фрунзе, 6), Музей природи Харківського національного університету (вул. Тринклера, 8) та ін.