Музеєзнавство - Рутинський М.Й. - Івано-Франківський художній музей.

Створений у 1940 р. на базі давніх Покутського і Жаб'ївського краєзнавчих музеїв та приватних колекцій. З 1959 р. музей міститься в історичній будівлі міської ратуші. Експозиція музею тематично розділена на три відділи: природи, історії, народного мистецтва. Відділ природи знайомить з біотичним різноманіттям Українських Карпат. Окрасою відділу історії є колекція археологічних пам'яток доби Київської Русі й Галицько-Волинської держави. Унікальними є знахідки з розкопок княжого стольного граду Галича (нині село Крилос) – одного з найбагатших міст Європи в XI –XIII ст. У відділі народного мистецтва експонуються речі народного побуту, народний одяг, витвори декоративно-прикладного мистецтва (художньої обробки дерева, шкіри, металу, ткацтва, кераміка, вишивка тощо), зібрані з Галицького Подністров'я, Покуття і Гуцульщини (рис. 4.33). Загальнонаціональну цінність мають ікони та ювелірні вироби XII –XIII ст., ікони XVI –XIX ст., церковна скульптура, стародруки, колекції зброї та нумізматики.

Рис. 4.33. Вигляд типової музейної експозиції, що знайомить з історією й культурою Гуцульщини

Івано-Франківський художній музей.

Розміщений у ренесансній споруді Колегіального костьолу Непорочного Зачаття Діви Марії – пам'ятці архітектури XVII ст. Цей музей є справжньою скарбницею образотворчого і народного мистецтва краю. Його колекція налічує понад 15 тис. експонатів. Музей знайомить з унікальними пам'ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків українського малярства: К. Устияновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Панькевича, О. Новаківського, О. Сорохтея, О. Кульчицької та ін., а також творами зарубіжних майстрів XVIII – першої половини XX ст.

Експозиція художнього музею демонструє твори світського мистецтва (живопис, графіка, скульптура) кінця XIX – XX ст., а також сакрального малярства, представленого розписами Е.-Р. Фабіянського інтер'єрів костьолу (1877 р.) та іншими творами. Найпопулярніша серед відвідувачів експозиція "Сакральне мистецтво Галичини XV –XX ст. представляє іконопис і стародруки XVI –XX ст., висвітлює творчість окремих майстрів барокової скульптури XVIII ст. (Й.-Г. Пінзель, М. Полейовський) та доробок місцевих осередків іконопису Бойківщини і Гуцульщини. Експозиція народного мистецтва репрезентує багаті колекції художніх виробів майстрів Гуцульщини, Покуття, Бойківщини та Опілля.

Окрема екскурсія проводиться у підхрамову крипту-усипальницю роду Потоцьких; працівники музею пропонують мистецтвознавчі екскурсії до архітектурних пам'яток старого міста, лекції з історії українського та зарубіжного мистецтва. При музеї діє бібліотека довідкової й художньої літератури. Тут представлено альбоми, у яких показано різні напрями і види образотворчого, народного мистецтв та архітектури, архів робіт художників краю.

Художній музей має два регіональні відділи: Музей-пам'ятка дерев'яної архітектури та живопису XVI –XVIII ст. у Рогатині та Художньо-меморіальний музей В. Касіяна у м. Снятині.

Домінантою інтер'єру величного музею-храму Святого Духа є ренесансний п'ятиярусний іконостас, споруджений коштом Рогатинського братства в 1650 p., експозицію доповнюють ікони XVI ст., стародруки XVII ст. та народна різьба по камені.

Сум. Івано-Франківську й Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (вул. І. Мазепи, 1). Його архівні матеріали знайомлять відвідувачів з легендарною постаттю ватажка національно-визвольного руху карпатських опришків Олекси Довбуша. Крім того, у музеї розгорнуто експозиції: "Національно-визвольне повстання українських селян під проводом Івана Мухи (XVI ст.)" та "Богдан Хмельницький і Галичина".

Діє в обласному центрі Музей визвольних змагань прикарпатського краю (вул. Тарнавського, 22). У ньому представлені речі та документи, що охоплюють період від XI до XX ст. й висвітлюють події багатовікової визвольної боротьби українців Карпат і Прикарпаття за незалежність України від чужоземних поневолювачів. "Левова частка" експозиції музею представлена документами, які знайомлять з жахливими фактами сталінського терору й етноциду на Прикарпатті (меморіал "Дем'янів Лаз"), зі славетними і драматичними сторінками боротьби Легіону українських Січових стрільців, бійців У HP, ЗУ HP, борців ОУН і У ПА за незалежність держави у XX ст.

Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені И. Кобринського у Коломиї – це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи і цілого світу. Музей міститься за адресою: вул. Театральна, 25, в історичній будівлі Українського Дому, збудованого 1880 р. Колекція цього музею налічує близько ЗО тис. оригінальних експонатів – пам'яток матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену.

Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції є художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравірування, інкрустації, гарячого й холодного кування, плетіння й жирування. Гуцульська кузня (набірні пояси та ін.) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Своєрідною є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньо-слов'янсько-язичницькою символікою.

А найоригінальнішим музеєм України по праву визнано Коломийський музей "Писанка" (рис. 4.34). Це оригінальна будівля у формі велетенської писанки (заввишки 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багатотисячолітньою історією писанкарства, з технікою її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки.

Рис. 4.34. Музей "Писанка" в Коломиї

Ще один музей Івано-Франківщини, що відразу після свого заснування переріс у відомий центр освітньо-краєзнавчого паломництва мешканців заходу України, – це Історико-меморіальний музей Степана Бандери на його "малій батьківщині" у с. Старому Угринові Калуського району. Експозиція цього музею знайомить з життям і громадсько-політичною діяльністю найвідомішого провідника Організації Українських Націоналістів – Степана Бандери, ім'я якого на багато десятиліть стало знаковим для всіх українських борців за незалежність рідної землі у XX ст.

Серед "малих" краєзнавчих музеїв Івано-Франківщини назвемо – музеї "Бойківщина" і "Берегиня".

Долинський краєзнавчий музей "Бойківщина" Тетяни та Омеляна Антоновичів – один із наймолодших у Карпатському регіоні, його засновано 1998 р. Тут створено відділи природи, історії, етнографії та сакрального мистецтва Бойківщини. Урочисте відкриття новозбудованого (завдяки фінансовій допомозі благодійної Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів (США) приміщення музею "Бойківщина" відбулося 5 вересня 2003 р. і було приурочене першому Всесвітньому бойківському фестивалю на Прикарпатті.

Експозиція музею "Бойківщина" знайомить з природою, історією, етнографією і культурою Підкарпатської Бойківщини – однієї з найсамобутніших етнографічних земель України. В експозиції представлені археологічні знахідки, знаряддя праці та побуту минулих часів, велика колекція бойківського одягу і вишивки, документи, що висвітлюють різні події з історії краю, стародруки, видані в Україні, твори образотворчого українського і народного мистецтва, а також твори сакрального мистецтва.

Музей веде жваву екскурсійну діяльність. Серед пропонованих тем екскурсій по музею такі: "Оглядова", "Природні ресурси Прикарпаття", "Флора і фауна Карпат", "Кам'яне диво Бойківщини", "Видатні люди Бойківщини", "Митці Долинщини", "З історії "Просвіти" Долинщини", "Історія міста Долини", "Сім'я Антоновичів" та ін.

Працівники музею, крім тематичних програм, пропонують відвідувачам екскурсійні маршрути до легендарних Гошівського монастиря та Скель Довбуша.

Експозиція музею "Берегиня", розташованого у Бурштині, знайомить з етнографією та оригінальною народною культурою ще одного історико-географічного краю заходу України – Опілля.

Багатий на унікальні музейні зібрання закарпатський край. У ньому функціонують: Закарпатський краєзнавчий музей (рис. 4.35) (м. Ужгород, вул. Капітульна, 33), Закарпатський музей народної архітектури та побуту (м. Ужгород, вул. Капітульна, 33-а), Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая (м.Ужгород, вул. Жупанатська, 3), Закарпатська обласна філармонія (м. Ужгород, пл. Театральна, 10), Мукачівський історичний музей "Замок Паленок", Зоологічний музей Ужгородського національного університету (вул. Волошина, 54), Музей екології гір та історії природокористування Карпат (освітньо-музейний центр Карпатського біосферного заповідника) у м. Рахові (вул. Красне Плесо, 77), Свалявський історичний музей (вул. Головна, 33), Виноградівський історичний музей (вул. Миру, 4), Історико-краєзнавчий народний музей "Сріберна Земля" у с. Грушовому Тячівського району (вул. Прикордонна, 2), Районний етнографічний музей "Лемківська садиба" у Зарічевому Перечинського району (вул. Чапаева, 26), Музей Берегівщини у Береговому, Хустський краєзнавчий музей (вул. Пирогова, 1), Затиснянський краєзнавчий музей у с. Тісобикені Виноградівського району, Музей історії солекопалень у смт Солотвині Тячівського району, Музей ткацтва у Великих Берегах Берегівського району, Кузня-музей "Гамора" ус. Лисичевому Іршавського району, Музей освіти у Зарічевому Перечинського району (вул. Миру, 7), Меморіальний будинок-музей народного художника України А. А. Коцки у м. Ужгороді (вул. Віннична, 20), Меморіальний будинок-музей Ф. Ф. Манайла в Ужгороді (вул. Другетів, 74), Дегустаційний зал-печера для вин в Ужгороді (вул. Собранецька, 54), Будинок вина "Берегвідек" у с. Яноші Берегівського району (вул. Головна, 78) (рис. 4.36) та ін.

Рис. 4.35. Приклад побудови експозиції представників карпатської фауни. Природничий відділ Закарпатського обласного краєзнавчого музею

Рис. 4.36. Будинок (музей) вина "Берегвідек" на Закарпатті

Серед найвідоміших музеїв "Срібної землі" назвемо:

Закарпатський обласний краєзнавчий музей. Розташований на території Ужгородського замку XIII –XVIII ст.

Ужгородський замок (Castellum Ungwar) – це найстаріша з усіх фортець Закарпаття (рис. 4.37). Дерев'яне укріплення білих хорватів існувало на Замковій горі над річкою Уж з раннього середньовіччя (з VII ст.) і руйнувалося аварськими та угорськими кочівниками. У 1322 р. король Угорщини Карл Роберт Анжу за віддану службу подарував замок Унгвар італійському графові Філіппу Другету, який перебудував його за італійськими рицарськими канонами. Рід Другетів володів замком із 1322 по 1691 pp.

У наші дні в тридцяти залах Ужгородського замку розмістилася унікально багата експозиція Закарпатського обласного краєзнавчого музею, яка налічує понад 120 тис. експонатів і розповідає про яскраві сторінки історії цього краю та його мешканців. Щорічно його відвідує близько 50 тис. туристів.

Зібрання музею нараховують близько 110 тис. експонатів, які знайомлять із самобутньою багатовіковою історією та культурою краю. У музеї діють такі відділи: народного мистецтва (має унікальну колекцію народних музичних інструментів), відділ духовної культури та історії релігії, відділ природи, етнографічний (колекція з двох тисяч народних вишивок), археологічний (найбільша в Україні колекція виробів доби бронзи, нумізматична колекція, арсенал вогнепальної зброї XIV – початку XX ст., старовинні манускрипти тощо).

Рис. 4.37. Макет Ужгородського замку: посередині – палац-цитадель графів Другетів, у залах якого розміщено експозиції Закарпатського обласного краєзнавчого музею.

Сьогодні у замку діє кузня, де майстри за "дідівськими" технологіями здатні виготовити туристові будь-яку кузнь (сувенір) на замовлення і навіть залучити його до виготовлення цієї речі. Аматори народних промислів сподіваються також відкрити свої майстерні просто неба у дворі замку.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту (рис. 4.38). Міститься поряд з обласним краєзнавчим музеєм. Це колоритний скансен, що представляє із себе ансамбль зразків народної дерев'яної архітектури та виробів народного ужиткового мистецтва населення краю. Тут налічується сім садиб, шість хат, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма, збудовані з дерева. Фонд музею налічує понад 14 тис. експонатів.

Мукачівський історичний музей "Замок Паланок" – це один із найбільших оборонних комплексів Східної Європи, що повністю зберігся до наших днів (рис. 4.39). Розташований на горі вулканічного походження заввишки 68 м, займає площу 14 тис. м² і має форму витягнутого прямокутника. Замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстаріший – Верхній замок (XIV –XVI ст.), розташований на вершині гори. Середній замок (XVII ст.) – на терасі, на 6 м нижче, і Нижній замок (теж XVII ст.) – ще на 10 м нижче від Середнього. На фронтоні правого бастіону Нижнього замку зберігся фундаційний запис завершення будівництва – 1670 р. На четвертій терасі ще на 10 м нижче на початку XVIII ст. була збудована башта для охорони воріт, а також дорога до замку по західному схилу гори.

Рис. 4.38. Закарпатський музей народної архітектури та побуту

У наші дні Мукачівський замок – це один з найбільших історичних музеїв України. Тут експонуються знаряддя кам'яного віку, мідно-бронзової доби, зброя та ужиткові речі від кельтських часів до пізнього середньовіччя тощо. Етнографічний відділ музею розповідає про культуру, побут і мистецтво мешканців Закарпаття. У картинній галереї музею поряд з полотнами видатних українських, угорських та польських художників представлена унікальна колекція закарпатських ікон XVI –XIX ст. У середньовічних двориках та аркових галереях замку розміщено виставку сучасної скульптури.

Рис. 4.39. Мукачівський історичний музей "Замок Паланок"

До послуг туристів у замку відкритий художній салон-магазин, в якому можна придбати картини чи вироби декоративно-прикладного мистецтва. На бастіонах замку відвідувачі перепочивали за філіжанкою кави, милуючись краєвидами долини річки Тиси та смарагдовими вершинами вулканічних Карпат. Щорічно замок-музей відвідує близько 40 тис. туристів.

Історико-краєзнавчий народний музей "Сріберна Земля" розташований у приватному будинку закарпатського художника Василя Васильовича Тегзи у с. Грушовому Тячівського району. Господар будинку-музею, він же директор і збирач експонатів, завдяки своєму ентузіазму абсолютно безкорисливо зберігає й популяризує справжні скарби Срібної Землі: історію, культуру, звичаї і побут багатьох поколінь закарпатців. Музей "Сріберна Земля" останні чотири роки поспіль займає перше місце в Україні за показовою роботою серед музеїв такого напряму.

Василю Тегзі вдається організувати протягом року понад ЗО виїзних виставок, які популяризують творчий доробок митців краю: кераміку, вишивку, вироби з дерева. Крім того, при музеї діє ансамбль "Просвітяночка" і вертеп, які завжди привертають увагу численних відвідувачів.

У музеї "Сріберна Земля" зібрано понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, прялки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобійки, глечики, бербенички, розписані тарелі). І кожна з цих речей унікальна, орнаменти й вишиті мотиви не повторюються. Серед експонатів музею є й унікальні: рукописне "Євангеліє" 600-річної давності, 65 фоліантів релігійного змісту XVIII ст., старовинні церковні чаші, ікони закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки багатьох країн тощо. Загалом експонати "Сріберної Землі" згруповані у 12 відділів.

У музеї можна також помилуватися виставкою полотен самого Василя Тегзи. На картинах майстра – натюрморти із зображенням старовинних речей домашнього вжитку, культові споруди (дерев'яні церкви), пейзажі рідного краю.

Оригінальним є Хата-музей "Лемківська садиба", розташований в межах етнографічної Лемківщини у с. Зарічеві Перечинського району. Музей розповідає про життя та побут лемків – найзахіднішої етнографічної групи українського народу. Відведена під музей лемківська хата збудована 1902 р. з букових колод. До комплексу забудови традиційної лемківської садиби входять: житлова частина (хижа, сіни і комора) та господарські прибудови (стодола, хлів і хлівець), що міститься під одним спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для горян лемків. У музеї "Лемківська садиба" зібрані предмети побуту, котрі знайомлять з традиціями лемківського способу життя і ґаздування.

Подібним міні-музеєм є Кузня-музей "Гамора", розташований у с. Лисичевому Іршавського району. Діюча донині кузня – це унікальна пам'ятка ковальського ремесла початку XIX ст. Оригінальність кузні полягає в тому, що для приведення в дію важких ковальських молотів під час виготовлення залізних виробів використовується сила падаючої води із річки Лисичанки. Для цього було перегороджено спеціальною греблею. Водовідвідним каналом струмінь річкової води спрямовується на лопасті коліс кузні, які приводять у рух ковальські молоти вагою до 125 кг.

Із ще одним традиційним закарпатським промислом знайомить Музей історії солекопалень у смт Солотвині Тячівського району. Музей розташований поряд із Солотвинськими солекопальнями (чи не найбільшими у Європі). Його експозиція знайомить зі способами видобування солі від доби бронзи до наших днів, знаряддями праці шахтарів-солекопів.

Вагомою науково-освітньою установою краю у 1990-ті роки, став Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах Карпатського біосферного заповідника. Музей міститься у курортно-туристичному Рахові. Експозиція музею складається з двох відділів: "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах".

У першому відділі гості біосферного заповідника мають можливість ознайомитися з походженням Карпат, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Окрасою відділу є дві діорами – "Карстова печера" та "Буковий ліс". Перша діорама у найменших деталях (зі сталактитами й сталагмітами) відтворює інтер'єр однієї з карстових печер Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Діорама "Буковий ліс" репрезентує фрагмент незайманого букового пралісу на скелях Угольсько-Широколужанського масиву, де дерева мають вік 300 –500 pp. і досягають велетенських розмірів.

Наступний відділ експозиції – Природокористування в Українських Карпатах – знайомить з історією освоєння людиною Карпатських гір від епохи палеоліту до сьогодення.

Найцікавішим меморіальним музеєм Закарпаття є Будинок-музей видатного українського художника Федора Федоровича Манайла (1910 –1978 pp.) в місті Ужгороді.

У меморіальних (майстерня і вітальня) та експозиційних приміщеннях цього музею зібрані особисті речі, документальні матеріали та велика колекція художніх творів майстра пензля. Фонди музею налічують близько 2 тис. експонатів, серед яких твори живопису та графіки, ескізи до художнього оформлення книжок, експонати монументального та декоративно-прикладного мистецтва, документи з особистого архіву митця. Експозиційні зали музею розширюються завдяки низці пересувних виставок, які розкривають окремі аспекти творчості художника.

Музей є осередком естетичного виховання молоді, центром культурного життя закарпатського краю. У ньому постійно організовуються зустрічі з творчою інтелігенцією, школярами та студентами, відбуваються концерти камерної та народної музики.

Доволі багата музеями Буковина – самобутній історико-етнографічний край у південно-східній околиці Українських Карпат (Чернівецька обл.). Його багатющу історико-культурну спадщину репрезентують: Чернівецький краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28), Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2), Чернівецький обласний художній музей (Центральна пл., 10), Музей буковинської діаспори у м. Чернівці (вул. Й. Главки, 1-а), Музей природи Вижницького національного природного парку у с. Зеленові Кіцманського району, Хотинський історичний музей (вул. Свято-Покровська, 17), Кіцманський історичний музей (вул. Незалежності, 50), Чернівецький літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10), Чернівецький літературно-меморіальний музей М. Емінеску (вул. О. Кобилянської, 28), Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40), Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (вул. Димитрова, 5), Музей-садиба Ольги Кобилянської у селі Димці Глибоцького району (вул. О. Кобилянської, 1).

Детальніше охарактеризуємо головні музеї області.