Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЛЕВИТСЬКИЙ Микола Васильович

Український громадський діяч, ліберальний народник, »батько кооперації»

Народився 25 березня 1859 р. в с. Хмільна Канівського повіту (нині Черкаської області). У 1885 р. закінчив Харківський університет. Працював у пресі, секретарем повітової земської управи, мав адвокатську практику. Ще 1883 р. у нього з’явилася ідея про організацію селян у сільськогосподарські артілі. У 1887 р. заснував першу в Україні і в Східній Європі хліборобську спілку (артіль), яка швидко розпалася. Проте М. Левитський не відступив від свого задуму, продовжуючи активно пропагувати справу кооперації. 18 вересня 1894 р. знову з’являється землеробська артіль у с. Федвар. Ідея артілей знаходить підтримку у місцевих діячів. Кількість артілей швидко зростала: вже у 1896 р. у 25 селах Херсонської губернії існувало 125 сільськогосподарських спілок, що об’єднували понад 3000 селян. Це були позичкові товариства, які отримували кошти на умовах загальної відповідальності всіх членів.

У1895 р. М. Левитський склав »артільний договір», що згодом брався за основу при утворенні нових артілей. Договір містив умови створення артілі, економічні та етичні норми, які в першій редакції »договору» посідали головне місце тощо.

М. Левитський був не лише організатором, а й теоретиком і пропагандистом справи кооперації. З середини 90-х років він активно співробітничав з багатьма газетами, використовуючи їх як трибуну для роз’яснення суті кооперативного руху. У 1901 р. вийшла друком його брошура »Спілкова умова для хліборобських спілок», що стала зразком для підготовки умов та статутів селянських артілей. М. Левитський брав активну участь у проведенні багатьох кооперативних з’їздів. Його ідеї знаходили підтримку в широкого загалу, однак у цілому вони не схвалювалися представниками тогочасних урядових кіл. Імперська бюрократія вважала, що українська кооперація будується передусім на національному ґрунті, а хліборобські спілки є осередками українства.

Проте, незважаючи на всілякі перешкоди, члени більшості хліборобських артілей змогли поліпшити своє матеріальне становище. З часом деякі з них розпадалися, однак, відчувши труднощі самостійного господарювання, відновлювали свою діяльність.

Створювались артілі й у містах. Так, на 1902 р. М. Левитський організував понад 140 міських артілей з найрізноманітніших професій і видів діяльності. Кооперативним рухом і діяльністю М. Левитського зацікавилися в Німеччині, Англії, Франції, слов’янських державах.

Під час революційних подій в Україні брав участь у діяльності Центральної ради, а також у створенні в 1918 р. »Статуту хліборобської спілки», згодом поширеного в Україні. За радянських часів займався педагогічною діяльністю, працював у різних кооперативних установах України.

Помер 1 грудня 1936 р.