Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - Церковні діячі

АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Церковний діяч Київської Русі, основоположник чернецтва в Україні, один із засновників Києво-Печерського монастиря

Народився близько 983 р. в м. Любечі (нині Чернігівська область). Вирушивши юнаком у паломництво по святих місцях, постригся на Афоні в ченці і жив аскетом у печері поблизу Єсфигменської обителі. Подвижництво Антонія привернуло увагу настоятелів Афонського монастиря, і вони посилають його на Русь для зміцнення там чернечого життя.

Прибувши до Києва і не уподобавши жодного з монастирів, оселився у 50-х роках XI ст. у печері поблизу Берестова (тепер Дальні печери), і тим поклав початок Печерського монастиря.

Згодом поруч із ним стали селитися інші ченці-печерники. На початку 60-х років XI ст. Антоній відокремлюється від них, викопавши собі нову печеру (нині Антонієві, або Ближні печери).

Антоній не був ігуменом, проте мав серед братії високий авторитет і ніщо в обителі не робилося без його благословення.

Через конфлікти з київським князем Ізяславом Ярославичем двічі залишав Київ: уперше через те що без княжої санкції прийняв в обителі двох близьких до нього людей, а вдруге (1069) — тому що підтримав полоцького князя Всеслава, який тимчасово захопив київський престол. Переховуючись від гніву Ізяслава у Чернігові, Антоній заснував на Ближніх горах печерний монастир. Наприкінці життя взяв участь у заснуванні Успенського собору, вказавши місце для закладення храму. Мав дар зцілення і творив чудеса.

Помер 7 липня 1073 р. Похований на території Києво-Печерського монастиря.