Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - РІЧИНСЬКИЙ Арсен

Український церковний діяч, публіцист, видавець

Народився 1892 р. в с. Тетильківці (нині Шумського району Тернопільської області). Навчаючись у духовній семінарії в Житомирі (1907—1910), вів бібліотеку підпільного українського гуртка. У 1916 р. закінчив медичний факультет Київського університету. Працював у Ізяславі, де в 1917 р. був обраний головою повітового земства й водночас редактором видаваного ним часопису »Нова дорога» (1918). У 1925—1926 рр.

у Володимирі-Волинському видавав і редагував часопис »На варті», присвячений питанням українського національно-церковного руху. Загалом часописи А. Річинського можна назвати хронікою церковно-громадського життя на території Західної Волині. У червні 1927 р. провів у Луцьку український церковно-народний з’їзд, на якому було обрано Український церковний комітет. Його головою став А. Річинський. Доповідь »Сучасний стан церковно-релігійного життя української людності в Польщі», виголошена ним на з’їзді, мала великий резонанс серед українського населення і згодом призвела до тимчасового відлучення його від церкви. Після з’їзду видав часопис »Рідна церква».

У 1928 р. став членом митрополичої ради у Варшаві, а наступного року за діяльність, пов’язану з національним відродженням української православної церкви і боротьбою проти впливу московського єпископату, був підданий анафемі синодом православної церкви в Польщі. У відповідь на це розпочав видання часопису »Наше братство» (1929). У 1930 р. анафему було знято. Згодом, не відмовляючись від своєї основної громадської роботи, присвяченої церковним справам, А. Річинський активно включився в роботу »Пласту», за яку зазнав переслідувань як з боку польської влади (1939 р. був ув’язнений), так і радянського режиму: в 1940—1941 рр. був заарештований і направлений до виправно-трудових таборів, звідки вже не повернувся.

А. Річинський — один з організаторів широкомасштабного руху за українізацію Української православної церкви. Його діяльність, спрямована на українізацію церкви, знайшла своє відображення і в його музичній творчості (збірки »Скорбна Мати», »Українська відправа вечірня і рання» та ін.).

У 1930 р. вийшла друком книга А. Річинського »Для щастя слави і свободи»; у 1933 р. — праця »Проблеми української релігійної свідомості», в якій він, зокрема, розглядав такі питання, як національно-церковна революція, особливості релігійної психології українців і світогляду росіян, церква і націоналізм; у 1938 р. — монографія »Старий город Волинь». Для церковного ужитку видрукував свій переклад українською мовою »Парастасу». Кожне з цих видань було пов’язане з певним періодом життя і громадської діяльності самого видавця. Помер у 1941 р.