Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШЕПТИЦЬКИЙ Андрій (Роман-Марій-Олександр)

Церковний, культурний і громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви

Народився 29липня 1865 р. в с. Прилбичі Яворівського повіту на Львівщині в родині поміщика. Закінчивши Краківську гімназію, вступив на військову службу, однак незабаром через хворобу залишив її. Навчався в Ягеллонському університеті у Кракові, теологію та філософію студіював у Вроцлаві, а правничі знання — у Мюнхені і Відні. Після подорожі до Риму остаточно обрав духовний шлях і постригся у ченці монастиря Василіян поблизу Львова з духовним іменем Андрій. У 1891 р. пройшов курс богословської академії в Римі. У 1892 р. був висвячений на священика, у 1894 р. заснував орден Св. Теодора Студита. У 1896 р. став ігуменом Онуфріївського монастиря. 1897 р. почав месіанську діяльність, випускав журнал »Місіонер Пресвятого Серця Ісусового», 1899 р. призначений єпископом Станіславським, а 1900 р. — архієпископом Львівським, митрополитом Галицьким.

Перебуваючи на цих посадах, багато сил докладав для духовного розвитку населення Галичини: у Станіславі збудував духовну семінарію, кафедральному собору подарував бібліотеку, на власні кошти придбав експонати для майбутнього Національного музею у Львові.

А. Шептицький займався активною політичною діяльністю: був членом Галицького сейму і Палати панів у Відні, домагався відкриття українських гімназій та українського університету у Львові. Писав ґрунтовні філософсько-богословські трактати та аскетичні твори, досліджував історію церкви.

У серпні 1914 р. А. Шептицький написав секретний меморандум австрійському урядові про необхідність створення української держави. У роки першої світової війни був заарештований за антиросійську агітацію і пропаганду і вивезений до Києва, а пізніше — до Росії.

Звільнений після Лютневої революції 1917 р., повернувся до Галичини, активно включився в політичне життя ЗУНР. Двічі був заарештований польським урядом: уперше у 1918 р. з початком українсько-польської війни, вдруге — у серпні 1923 р.

У березні 1921 р. був призначений апостольським візита-тором для українських греко-католиків Південної Америки. У 30-ті роки розгорнув широку кампанію боротьби проти руйнування православних церков у Польщі. Митрополит пропагував ідею зближення та об’єднання християнських церков, засуджував голодомор 1932—1933 рр. в Україні.

У 1931 р. утворив »Український католицький союз». У грудні 1939 р. через погіршення стану здоров’я висвятив на посаду єпископа і призначив своїм заступником Й. Сліпого.

У роки другої світової війни з початком німецької окупації пов’язував сподівання на відновлення Української незалежної держави, проте незабаром усвідомив свою помилку. В грудні 1941 р. звернувся до пастви із засудженням фашистської агресії. В 1944 р. надіслав листа Й. Сталіну, висловлюючи надію, що радянська влада створить умови для возз’єднання українських земель і нормального існування церкви.

А. Шептицький написав понад 170 пастирських послань, в яких порушував релігійні, соціальні, побутові, економічні, національні, міжконфесійні проблеми.

Помер 1 жовтня 1944 р. у Львові. Похований в соборі Св. Юра.