Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЛЕПКИЙ Богдан Сильвестрович

Український письменник і перекладач

Народився 9 листопада 1872 р. в с. Крогулець Тернопільської області в родині священика. Закінчив класичну польську гімназію в Бережанах і певний час навчався у Віденській Академії мистецтв, а зрозумівши, що це не його покликання, вступив до Львівського університету, який закінчив у 1895 р. Викладав у Бережанській гімназії українську й німецьку мови та літератури.

З 1899 р. працював у Ягеллонському університеті (Краків). Після перерви у викладанні, пов’язаної з першою світовою війною, у 1925 р. став професором Ягеллонського університету. На цій посаді залишався все життя.

Б. Лепкий спілкувався з відомими письменниками і вченими України та інших слов’янських народів. Почав писати ще в гімназійні роки і залишив по собі велику і різноманітну за жанрами спадщину — поезію, прозу, літературознавчі праці, переклади, зокрема творів української літератури польською та німецькою мовами.

У кінці XIX — на початку XX ст. вийшли друком збірки новел і оповідань »З села» (1898), »Щаслива година» (1911) і поезій »Листки падуть», »Осінь» (обидві 1902), »На чужині» (1904), »Стрічки», »Для ідеї» (обидві 1911), »З-над моря» (1913).

Йому належать літературознавчі праці, інтерпретації творів Т. Шевченка. Крім численних збірок оповідань, Б. Лепкий залишив роман »Мазепа» (1926), повість »Вадим», історичні повісті »Крутіж», »Сотниківна», опублікував спогади. Був автором підручників і навчальних посібників з української літератури.

Помер 21 липня 1941 р. Похований у Кракові.