Український письменник, сатирик і гуморист
Народився 9 вересня 1912 р. в с. Кордишівка на Вінниччині в багатодітній родині хлібороба. Освіту отримав, навчаючись у Козятинській залізничній школі. Закінчив Бердичівську кооперативну профшколу. Одержавши фах бухгалтера, працював рахівником в Кордишівській кооперативній крамниці. Проте нудна, суха праця не задовольняла дотепного, веселого юнака. Невдовзі він залишив цю посаду і в 1930 р. через комсомольський набір був зарахований на курси вчителів для роботи в прикордонних районах. Очевидно, що й учителювати він теж не сподівався довго, бо вже в 1931 р. дав згоду працювати завідувачем масового відділу старо-костянтинівської районної газети. Статті, фейлетони, коментарі молодого журналіста привернули увагу громадськості і в 1938 р. його призначають редактором кам’янець-подільської обласної комсомольської газети.
У вересні 1939 р. Ф. Маківчука направляють до Львова для організації радянської преси в західноукраїнському регіоні — він стає відповідальним секретарем редакції першої радянської газети »Вільна Україна». На початку 1940 р. його призначають редактором новоствореної газети »Ленінська молодь».
У 40-ві роки Ф. Маківчук працював керівником сектору молодіжного радіомовлення. Коли Харків було звільнено від фашистських загарбників, він очолив редакцію газети »Молодь України», з якою повернувся до Києва одразу після його визволення.
У 1945 р. закінчив Київський педагогічний інститут. У 1946 р. був призначений спочатку відповідальним секретарем, а невдовзі й редактором журналу »Перець», який він очолював сорок років. За цей час справді розквітнув талант Ф. Маківчука як майстра гумору і сатири. Тираж журналу зріс з 50 тис. до 2,5 млн. примірників. Для кількох поколінь українських гумористів і сатириків співробітництво з журналом і його головним редактором стало справжньою школою майстерності.
За значний внесок у розвиток літератури був нагороджений орденами, медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (двічі).
Окремими виданнями вийшли книжки сатири і гумору, політичних памфлетів: »Здоровенькі були» (1952), »І сміх, і гріх» (1957), »Репортаж з того світу» (1960), »Любов і параграф» (1966), »Галас у жабуринні» (1967), »Штрихи до портретів» (1977), »Сатира і гумор» (1982) та ін.
Помер 4 грудня 1988 р. в Києві.
МАЛИШКО Андрій Самійлович
МАМОНТОВ Яків Андрійович (псевдоніми: Я. Лірницький, Я. Пан)
МИРНИЙ Панас (літературний псевдонім Рудченка Панаса Яковича)
МОРДОВЕЦЬ (Мордовцев) Данило Лукич
МУРАТОВ Ігор Леонтійович
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович (справжнє прізвище — Левицький)
ОЛЕСЬ Олександр (справжнє прізвище — Кандиба Олександр Іванович)
ОЛІЗАР Нарцис Пилипович
ОЛЬЖИЧ Олег Олександрович (справжнє прізвище — Кандиба)