Український поет
Народився 16 травня 1895 р. в с. Куцівка на Київщині (нині Черкащина) в селянській родині. В українську поезію прийшов на початку 20-х років XX ст.
Перший твір — поема »Думи солдата» (1916), спрямований проти російського царату і тодішньої війни, — до нас не дійшов. За написання і поширення твору серед вояків потрапив під військово-польовий суд. Від розстрілу врятували жовтневі події 1917 р. Брав активну участь у національно-державному відродженні України, вчителював, багато писав.
Відомо, що Т. Осьмачка навчався в Київському інституті народної освіти. У 1922—1925 рр. належав до »АСПИСу» (»Асоціація письменників»), потім — до угруповань »Ланка» й »Марс», куди входили І. Багряний, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник та ін. Перша збірка »Круча» вийшла друком 1922 р. Поет відроджував фольклорну традицію, яку витісняли поети революційного пафосу. Погляд Т. Осьмачки найчастіше звертався до села, він бачив його животіння (збірки »Скитські вогні», 1925; »Клекіт», 1929).
З 1930 р. влада систематично переслідувала поета, кілька разів його заарештовували, допитували, близько 10 років провів у будинку для божевільних. Потім — втеча в село, повне забуття й мовчання. То були роки голодомору, арештів, тотальної наруги над селянством. Очевидно, багато з тодішніх вражень увійшло до його повісті »План до двору», в якій оживають страхітливі картини голоду. Саме тут, на селі Т. Осьмачка переклав Шекспірових »Макбета», »Генріха IV».
1942 р. він з’явився у Львові. У 1943 р. тут вийшла його поетична книжка »Сучасникам», у якій було зібрано твори, написані впродовж цілого десятиліття. Того ж року залишив Україну й виїхав на Захід, написав і видав багато своїх праць. В еміграції належав до МУРу (Мистецького українського руху), а також до об’єднання українських письменників в екзилі »Слово».
1947 р. написав поему »Поет» — автобіографічний твір, який присвятив батькові. Водночас це поема політична й історична. Чи не вперше в українській поезії маємо твір, де тема України поставлена як тема космічна, твір, що підносить справді планетарні проблеми й загадки людського буття.
Публікуються також збірки поезії »Китиці часу» (1953), »Із-під світу» (1954). Т. Осьмачка — автор повісті »Старший боярин» (1946) — своєрідного гімну українському небу й сонцю.
Потім були опубліковані »Ротонда душогубців» (1956) та її англомовний варіант (1959) І багато розкиданих по газетах і журналах оповідань, спогадів, статей, афоризмів.
У прозі Т. Осьмачки нерозривно поєдналися яскрава метафоричність, гротеск, міфологічна наповненість і ота невловима якість, яку узагальнено називають українським менталітетом.
Прикутий тяжкою хворобою до ліжка, поет планував укласти збірку »Людина між свідомістю і природою», але пережите стало причиною тяжкого душевного зламу.
Помер 7 вересня 1962 р. у психіатричній лікарні поблизу Нью-Йорка.
ПАНІВ Андрій Степанович
ПАНЧ Петро Йосипович (справжнє прізвище — Панченко)
ПАЧОВСЬКИЙ Василь Миколайович
ПИЛИПЕНКО Сергій Володимирович (псевдоніми: Сергій Сліпий, Плугатар та ін.)
ПЛЮЩ Олексій Львович
ПОГОРЄЛЬСЬКИЙ Антоній (справжнє прізвище — Петровський Олексій Олексійович)
ПОЛІЩУК Валер’ян Львович (літературні псевдоніми: Микита Волокита, Сонцвіт Василь та ін.)
ПОЛТОРАЦЬКИЙ Олексій Іванович
ПЧІЛКА Олена (справжнє прізвище — Косач Ольга Петрівна)