Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КОСТЮК Григорій Силич

Український психолог

Народився 5 грудня 1899 р. в с. Могильне (нині Кіровоградська область) в селянській сім’ї. У 1919 р. закінчив Колегію Павла Галагана, у 1923 р. — Київський інститут народної освіти. Педагогічну діяльність розпочав з 1919 р.— вчителював у рідному селі. Наприкінці 20-х років став викладачем Київського педагогічного інституту, водночас очолював дослідну школу Наркомату освіти УРСР.

У 1930 р. захистив кандидатську дисертацію і обійняв посаду завідувача кафедри психології Київського педінституту. Працював керівником відділу психології Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

У 1935 р. йому було присвоєно вчене звання професора психології. З жовтня 1945 до 1973 р. — директор Науково-дослідного інституту психології УРСР.

Творчий доробок Г. Костюка — близько 300 наукових праць. Йому належать розробки багатьох методологічних теоретичних питань психологічної науки. Під його керівництвом був виданий перший підручник українською мовою із психології для студентів вищих навчальних закладів (»Психологія», 1939), де йому належать 16 із 20 розділів.

Вагомий внесок зробив Г. Костюк в історію психології. За його редакцією вийшла праця »Нариси з історії вітчизняної психології» в чотирьох томах.

Велике значення мають книжки вченого з дитячої і педагогічної психології. Розробка проблем співвідношення навчання, виховання і розвитку дитини принесла йому світове визнання.

Дійсний член АПН СРСР з 1967 р., заслужений діяч науки УРСР з 1970 р.

У 60-х роках вийшли друком фундаментальні дослідження Г. Костюка з проблеми навчання і виховання в психічному розвитку особистості (»Розвиток і виховання», 1967; »Навчання і розвиток особистості», 1968; »Принцип розвитку в психології», 1969).

Відокремлюючи навчання як найважливішу складову виховання, Г. Костюк наголошує на тому, що завдання навчання полягає не лише в наданні учням певного мінімуму знань, умінь і навичок, а й у розвитку їхнього мислення, розуму загалом.

Виняткового значення надавав педагогічному керівництву, яке, на його думку, полягає в тому, щоб уміло пробуджувати і спрямовувати »саморух» дитини, сприяти формуванню u ініціативи, самостійності, творчої активності, здатності регулювати й удосконалювати свою поведінку.

Г. Костюк рішуче заперечував проти відмови від творчого розвитку висунутого прогресивними педагогами минулого положення про психологію як одну із засад теорії навчання й виховання, про необхідність усебічного вивчення дітей для успішного керівництва їхнім розвитком. Унаслідок такої відмови, зазначав учений, з’явилося однобічне тлумачення проблем навчання й виховання, спрямоване переважно на опис того, що робить педагог, і цілковите ігнорування дитини з її надзвичайно складним психічним життям.

Теоретична і практична діяльність Г. Костюка є цінним внеском в українську і світову психологічну педагогіку.

Помер 25 січня 1982 р.