Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Омелянович

Український бібліограф

Народився 18 січня 1850 р. в с. Берлоги (нині Івано-Франківської області) в родині священика. Закінчив філософський факультет Віденського університету. У 70—80-х роках XIX ст. займався журналістикою: редагував журнал »Друг народа», газету »Мир»; працював у західноукраїнських періодичних виданнях (газеті »Слово» і журналах »Бескид», »Пролом», »Наука»).

На світогляді І. Левицького позначилися обставини, за яких він жив і працював. З 1772 р. Галичина перебувала під владою Австро-Угорщини. Спочатку він приєднався до галицьких »москвофілів», зорієнтованих на російську монархію, пізніше поділяв погляди »народовців», брав участь у виданні журналу »Зоря».

Служив у різних страхових товариствах. Проте основним його заняттям була бібліографія, якою він займався з 1877 р. У1909 р. очолив Бібліографічну комісію Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Найвизначніші його бібліографічні праці: »Галицько-руська бібліографія XIX століття» (1888—1895), »Українська бібліографія Австро-Угорщини» (1909—1911) та незавершена »Прикарпатська Русь у XIX столітті. В біографіях і портретах діячів» (1898) містять багато матеріалів, що становлять великий інтерес

для дослідників, зокрема цікаві відомості про письменників М. Шашкевича, І. Франка, М. Павлика, О. Кобилянську, Ю. Федьковича, діячів театру М. Менцинського, С. Крушельницьку та ін. Праці І. Левицького вирізняються ґрунтовністю, точністю й повнотою описань і донині не втратили наукового значення.

І. Левицький залишив кілька народних календарів, низку популярних книжок для народу: »Провидение Боже», »Прибудь разум, щастя буде», »Під Зборовом», покажчик галицько-руських видань за 1772—1800 рр.

Твори І. Левицького мали численні схвальні відгуки в українській, російській та польській пресі. Високу оцінку його праці дано в »Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона», а також у праці О. Пипіна »История русской этнографии».

Помер ЗО січня 1913 р. у Львові.