Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СРЕБНИЦЬКИЙ Іван Панасович

Український історик, педагог

Народився 23 червня 1850 р. у дворянській сім’ї. У1868 р. _ закінчив із золотою медаллю Полтавську гімназію і вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, відділення слов’яно-російської філології.

У1872 р. закінчив університет із званням кандидата слов’яно-російської філології і рада університету затвердила його стипендіатом для підготовки до здобуття професорського звання на кафедрі російської історії. У 1873 р. дістав запрошення викладати історію в Ніжинському юридичному ліцеї. Пропозицію було прийнято. Однак у 1875 р. ліцей закрили і на його базі створили Історико-філологічний інститут кн. Безбородька.

Учений залишив Ніжин і певний час працював у Чернігівській гімназії. У 1876 р. був переведений до Ніжинської гімназії, у якій викладав історію та географію, а в 1877 р. — до Ніжинського історико-філологічного інституту. У серпні 1877 р. брав участь у роботі Археологічного з’їзду, на якому виступив із доповіддю »Сліди церковних братств у Східній Малоросії».

З 1883 р. у зв’язку з відкриттям в інституті історичного відділення І. Сребницький працював наставником — керівником студентів з історії та географії.

Виявляв глибокий інтерес до історії та освіти України. Написав 20 біографічних нарисів про педагогів і випускників Ніжинської вищої школи для книжки »Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко» (1881), яку підготував М. Гербель.

Особливий інтерес учений виявив до спадщини М. Гоголя, брав активну участь у підготовці до відкриття в 1881 р. першого пам’ятника письменникові в Ніжині, опублікував кілька праць про його життя і творчість, ввів у науковий обіг нові документи про письменника.

І. Сребницький брав активну участь у роботі історико-філологічного товариства при Ніжинському інституті (1894). Його дослідження »К биографии Георгия Конисского» стало помітним внеском у літературознавство. Значний інтерес викликала розвідка вченого »Пушкин и русская история».

I. Сребницький продовжував дослідження з історії освіти в Україні, написав »Очерки из истории лицея кн. Безбородко» (1895).

Помер 22 жовтня 1903 р. в Ніжині.