Видатний український композитор, співак
Народився 16 жовтня 1745 р. у м. Глухів на Чернігівщині. Загальну й початкову музичну освіту здобув у Київській академії. Завдяки гарному голосу його було взято до
Петербурзької придворної капели. Вчився співу у М. Полторацького та Ф. Цопписа. З 1758 р. співав у Придворній капелі в Оранієнбаумі (нині м. Ломоносов Ленінградської області). З наступного року бере участь у виставах італійської оперної трупи як співак-соліст. Музичні знання вдосконалював в Італії, вчився у теоретика Дж. Мартіні по класу композиції (1765— 1773). 1771 р. здобув звання академіка-композитора Болонської філармонічної академії. Мав успіх як автор хорових творів, опери »Демофонт» — 1772 (лібрето П. Метастазіо), яка виконувалась у театрі »Сан-Себастьяно» в Ліворно та Флоренції. По поверненні до Петербурга, його недооцінили і призначили під начало італійця Сарті в Капелі.
М. Березовський запровадив у російсько-українській музиці перші зразки оперного, камерно-інструментального та хорового жанрів. Ним створено сонату для скрипки і чембало, Літургію (у 8-ми частинах). Особливою популярністю користувались його хорові концерти »Хваліть Господа з небіс», »Бога ста в сонм Богів», »Доколе, Господи, забудеш ім’я моє» та інші на тексти псалмів. Твори вирізняються виразним зовнішнім звучанням, глибиною внутрішнього змісту, чистотою душевного переживання, відвертістю почуттів. Звукова тканина збагачена мотивами вітчизняної співочої культури. М. Березовський майстерно впроваджував цей мистецький стиль у своїй творчості. Особливо яскравим зразком вираження ліричного настрою і душевного драматизму є його концерт »Не отвергни меня во время старости», відомий в Європі, Америці і визнаний нині одним із найвизначніших композиторських досягнень світової хорової музики. Цей твір став у XVIII ст. новим класичним типом хорового концерту в українській та російській музиці, а кращі стильові риси цього жанру з успіхом були розвинуті А. Веделем та Д. Бортнянським.
Відіграв важливу роль у становленні української й російської музики.
Останні роки життя перебував у Петербурзі на другорядних службових ролях, оскільки правителі імператорського двору ігнорували його здібності й талант. Доведений до відчаю інтригами заздрісників, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, 22 березня 1777 р. у Санкт-Петербурзі покінчив життя самогубством.
БЕРЕТТІ Олександр Вікентійович
БІЛОКУР Катерина Василівна
БОЙЧУК Михайло Львович
БОЙЧУК Тимофій Львович
БОРТНЯНСЬКИЙ Дмитро Степанович
БУЧМА Амвросій Максиміліанович
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Сергій Іванович
ВАХНЯНИН Анатоль (Наталь) Климентович
ВЕДЕЛЬ Артемій Лук’янович