Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЛЯТОШИНСЬКИЙ Борис Миколайович

Український композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч

Народився 3 січня 1895 р. в Житомирі в родині педагога (вчителя історії і дослідника Римської старовини). У 1918 р. закінчив юридичний факультет Київського університету, у 1919 р. — Київську консерваторію (по класу композиції у Р. Глієра; з 1935 р. — її професор). По закінченні консерваторії працював у ній. У 1935—1938 рр. — професор Московської консерваторії. В роки Великої Вітчизняної війни викладав у Саратовській, а в 1943—1944 — у Московській консерваторіях. Серед учнів Б. Лятошинського — відомі музиканти Ю. Александров, І. Белза, Л. Грабовський, К. Караєв, В. Сильвестров,

М. Скорик, І. Шамо, В. Пономаренко, Л. Дичко та ін. Б. Лятошинський за складом мислення був видатним симфоністом, його музичний стиль позначений рисами новаторства щодо гармони, ладу, мелодики. Глибоко вивчив та творчо переосмислив фольклор слов’янських народів, досяг нової якості музично-інтонаційних узагальнень у творах різних жанрів. Разом з Л. Ревуцьким здійснив редакцію опери М. Лисенка »Тарас Бульба».

Твори; опери »Золотий обруч» (за повістю І. Франка »Захар Беркут», 1930, 2-га ред. 1970); »Щорс» (1938, 2-га ред.), »Полководець» (1968); 5 симфоній, 3 симфонічні поеми (»Возз’єднання (1949), »Гражина» (1955, за поемою А Міцкевича), »На берегах Вісли» (1958), симфонічні сюїти, зокрема »Тарас Шевченко» (1952), »Увертюра на чотири українські народні теми» (1927), »Слов’янська увертюра» (1961), »Слов’янський концерт» для фортепіано з оркестром» (1953); камерно-інструментальні ансамблі (два фортепіанні тріо, 5 струнних квартетів, »Український квінтет» (1942,2-га ред. 1945); фортепіанні п’єси (»Відбиття», балада, сюїта, 5 прелюдій, концертний етюд); сонати для фортепіано, для скрипки з фортепіано; 2 кантати — одна з них »Заповіт» (1939, на слова Т. Шевченка); хори акапелла, хори у супроводі фортепіано, романси, пісні; музика до драматичних вистав, кінофільмів (»Тарас Шевченко», 1951).

Ім’я Б. Лятошинського присвоєно Київському камерному хору й Харківському музичному училищу. Відзначений високими нагородами, Державними преміями СРСР (1946, 1952), Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1971), удостоєний звання народного артиста СРСР (з 1968). Помер 15 квітня 1968 р. у Києві.