Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - САКСАГАНСЬКИЙ Панас Карпович (справжнє прізвище — Тобілевич)

Український актор і режисер, театральний діяч

Народився 15 травня 1859 р. в с. Кам’яно-Костувате на Миколаївщині. Брат І. Карпенка-Карого, М. Садовського, М. Садовської-Барілотті. Навчався в Єлизаветградській реальній школі. У1875 р. грав в аматорському гуртку М. Кропивницького. З 1878 р. — на військовій службі. У 1880 р. після закінчення юнкерської школи в Одесі дістав призначення в піхотний полк у Миколаєві. Тут познайомився з композитором П. Ніщинським, автором відомих »Вечорниць».

У 1883—1909 рр. співробітничав із М. Садовським, І. Карпенком-Карим, М. Старицьким та М. Кропивницьким. Гастролював по Україні, Росії, Молдавії, Білорусії, Польщі. З 1890 по 1898 р. — режисер у власній трупі »Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського». В1907—

1909 рр. очолював »Товариство українських артистів». Один з організаторів театру корифеїв.

У 1910—1915 рр. проживав у Києві, гастролював по Україні й Росії у складі українських труп Т. Колісниченка та Ф. Светлова. У 1912 р. разом із М. Заньковецькою докладав зусиль до створення Українського художнього театру в Києві.

У1918 р. заснував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 р. було утворено Український драматичний театр (з 1923 р. — ім. М. Заньковецької, нині Львівський драматичний театр ім. М. К. Заньковецької). У цьому театрі працював з перервами до 1932 р.

Виконував ролі Івана Барильченка (»Суєта» І. Карпенка-Карого), Шельменка (»Шельменко-денщик» І. Квітки-Основ’яненка), Франца Мора (»Розбійники» Ф. Шиллера) та ін.

Серед найкращих ролей П. Саксаганського — Возний (»Наталка Полтавка» І. Котляревського), Отецько (»Сватання на Гончарівці» І. Квітки-Основ’яненка), Карась (»Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Назар (»Назар Стодоля» Т. Шевченка).

Поставив спектаклі »Розбійники» Ф. Шиллера (1920), »Отелло» У. Шекспіра (1926). Вперше в історії українського театру запропонував план постановки вистави.

У 1936 р. був удостоєний звання народного артиста СРСР.

Написав кілька праць з акторської та режисерської майстерності (»Театр і життя», »Як я працюю над роллю», 1932).

Свої спогади про розвиток українського театрального мистецтва виклав у книжці »З минулого українського театру».

Помер 17 вересня 1940 р. в Києві.