Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СІЧИНСЬКИЙ Володимир Юхимович

Український історик-мистецтвознавець, архітектор

Народився 24 червня 1894 р. в м. Кам’янці-Подільському на Хмельниччині в родині історика, організатора просвітнього руху на Поділлі, археолога, етнографа і православного священика Ю. Сочинського.

Навчався у технічній школі та на курсах мистецької школи в Кам’янці-Подільському. Вищу освіту здобув у Петербурзькому інституті цивільних інженерів (1912—1917) та Празькому університеті (1923—1926).

Ще під час навчання у Петербурзі в 1918 р. його було обрано головою легальної організації студентів-українців »Українська громада». Згодом був членом багатьох громадських, мистецьких, наукових товариств, асоціацій. Брав активну участь у заснуванні Архітектурного інституту в Києві у 1918—1919 рр., обіймав відповідальні посади на Поділлі. Після занепаду української державності емігрував до Галичини.

У 30-х роках XX ст. в Українському вільному університеті в Празі став доктором філософії, а в 1942 р. був обраний надзвичайним професором Українського вільного університету в Мюнхені. У 1944 р. переїхав з родиною до США. Працював в Українському технічному інституті в Нью-Йорку, організовував наукові з’їзди, конференції, художні виставки, співробітничав з періодичними виданнями, наприклад, »Свобода» (Нью-Йорк), »Українське слово» (Париж), »Визвольний шлях» (Лондон) та ін. Його праці вийшли англійською, німецькою, французькою, італійською, слов’янськими мовами.

Основним фахом В. Січинського була архітектура. За своє життя виконав безліч проектів усіляких будівель, іконостасів, престолів.

Одним із найвидатніших його творінь є монастирська церква Святого Духа Редемптористів у м. Михайлівцях на Пряшівщині (1933—1934), яка належить до найвеличніших зразків українського зодчества новітніх часів. За його проектами побудовано церкви в Бразилії, Канаді, Словаччині, США.

В. Січинський відомий як талановитий графік, реформатор книжкового оформлення. Виконав велику кількість обкладинок, друкарських знаків, марок, плакатів, каталогів, гербів українських земель. Оформляв українські журнали, що виходили в Америці (»Вісник», »Крила», »Волинь» та ін.).

Книжкова графіка В. Січинського має суто український характер, вона ґрунтується на традиціях українських стародруків. Однак чи не найглибше розкрився талант В. Січинського як історика-мистецтвознавця. Він автор ґрунтовних розвідок з історії мистецтва, зокрема »Дерев’яні дзвіниці і церкви Галицької України 16—19 ст.» (1925), »Григорій Левицький» (1936), »Історія українського мистецтва», т. 1—2 (1936), »Історія українського граверства 16—18 ст.» (1937), »Друкарські і видавничі знаки 16—20 ст.», »Тарас Шевченко», »Чужинці про Україну» (всі 1938); підготував ілюстровані підручники з мистецтвознавства: »Конспект з історії всесвітнього мистецтва» (1926,1928), »Стилі» (1926), »Курс українознавства» (1934—1935), »Українське народне мистецтво» (1943).

Був співредактором »Енциклопедії українознавства».

Помер 25 червня 1962 р. у м. Патерсон, США. Похований у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).