Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СТЕЦЕНКО Кирило Григорович

Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, священик

Народився 24 травня 1882 р. в с. Квітки на Черкащині в родині маляра-самоука. З дитинства співав у сільському церковному хорі, де навчався музичної грамоти у дяка П. Старшевського. У 1892 р. вступив до київської Софійської духовної школи, а в 1895 р. був призначений диригентом учнівського хору. Освіту продовжив у Київській духовній семінарії (1897—1903). Музичну освіту здобув у Києві в музичній школі Російського музичного товариства та Музично-драматичній школі М. Лисенка (1904—1907). Брав уроки композиції у Г. Любомирського, був помічником регента І. Аполлонова у хорі Михайлівського Золотоверхого монастиря, виховувався на творах М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, І. Лаврівського, М. Львова, С. Давидова, П. Чайковського та ін.

З 1902 р. керував семінарським хором. По закінченні семінарії працював учителем у Київській церковно-вчительській школі. В 1907 р. за революційну діяльність висланий з Києва. 1907— 1911 рр. викладав спів у школах в Александрівсько-Грушевському (нині м. Шахти Ростовської області), у Білій Церкві.

Писав хорові твори, деякі з них виконувались 1908 р. студентським хором Київського університету. З 1910 р. викладав церковний спів у Тиврівському духовному училищі.

У 1912 р. прийняв сан священика і оселився в с. Голово-Русаві Ямпільського повіту (нині с. Олександрівка Томашпільського району Вінницької області), У цей час відбувалися творчі зустрічі з М. Леонтовичем. 1907 р. — працював у Вінниці, а потім у Києві вчителем семінарії. В наступні роки виступав у концертах української хорової музики в Києві, Харкові, Лубнах, Кам’янці-Подільському та інших містах.

Брав активну участь в організації музичного життя і музичної освіти в Києві, організував кобзарську школу. Працював у музичному відділі Міністерства освіти, з 1919 р. керував музично-хоровою секцією музичного відділу »Дніпросоюз» (Київ). Був ініціатором та організатором мандрівних хорових капел, з однією з них концертував на Поділлі. Дбав про покращення справ з фотодруку та бібліотечної справи.

Вчителював у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, був одним з організаторів Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича. З грудня 1920 р. проживав у с. Веприк.

Для його творчості характерні багатство української народної пісенності, ліризм, яскрава емоційність.

Твори: опери »Кармалюк» (не завершена), »Іфігенія в Тавриді» (1922), дитячі опери »Лисичка, Котик і Півник» (1910), »Івасик-Телесик» (1911); музика до вистав »Сватання на Гончарівці» (1909), »Про що тирса шелестіла» (1916), »Гайдамаки» (1919— 1921); хори — »Бурлака», »Рано-вранці новобранці» (1904), »Прометей», »Сон», »Хмари», »Знов весна», »Свобода, рівність і любов», »Над нами ніч», »То була тихая ніч», »Усе життя»; кантати »Шевченкові», »Єднаймося», »У неділеньку святую», сатирична пісня-сцена »Цар Горох», понад 50 акапельних обробок колядок і щедрівок (1907—1910); солоспіви, церковні твори: три літургії, »Панахида», »Всеношная»; аранжування старовинних розспівів; музикознавчі статі та рецензії.

К. Стеценко — організатор і учасник багатьох шевченківських концертів.

Помер 29 квітня 1922 р. у с. Веприк Київської області.