Національна культура виявляється через форми духовного життя: релігію, художню творчість, народне мистецтво, традиції та ін.
Духовні цінності — це продукти духовної діяльності, вартість яких не зменшується і не зникає внаслідок їх споживання (Л. Шкляр, 1997). Виділяються життєво важливі функції духовних цінностей, властиві історії кожного народу, — консолідуюча, інтегративна, комунікативна, естетична, морально-етична, символічна. їх виникнення пов'язується передусім із функціонуванням ритуально-культових дій, соціально-політичною діяльністю народу, виготовленням і поширенням предметів мистецтва.
Консолідуюча функція духовних цінностей спрямована на становлення етнічної спільності як духовної спільноти, розвиток історичної пам'яті народу (історичні легенди, перекази, народний епос, пісні тощо), для якого властива спільність горизонтальна (існування у певний історичний проміжок часу) і вертикальна (зв'язок часу і поколінь). Консолідуюча функція пов'язана з інтегративною, проте, на відміну від першої, йдеться про спільність представників етносу як когорти сучасників.
Інтегративна функція виявляється у здатності етносу до консолідації, збереження і відродження національних святинь, передання їх наступним поколінням. Тобто етнос продовжує життя як суб'єкт власної самобутньої культури.
Комунікативна функція трактується як одна з найголовніших функцій духовних цінностей, що особливо актуально для поліетнічних держав з багатонаціональним населенням.
Безумовно, слушне застереження стосовно тенденцій конкуренції у розвитку сучасної цивілізації, зокрема сфері духовного споживання. Тому нерідко духовні цінності національної культури сприймаються фрагментарно, а не цілісно, бо спрацьовують мотиваційні механізми престижу, моди, так само, як і механізми стереотипного споживання, тобто звичок, що формують стандарти орієнтацій на той чи інший вид духовної продукції. Саме тому комунікативна функція духовних цінностей нерідко стає предметом політичних дискусій, навколо яких гуртуються громадсько-політичні сили різного спрямування — від націоналістичних до космополітичних.
Естетична функція духовних цінностей вбачається у формуванні національного ідеалу краси, гармонії, довершеності, що властиві кожному народу і виявляються у житті, мистецтві, побуті, стилях національного одягу та ін. Під тиском модерних впливів сучасного урбаністичного мистецтва і яскраво виражених тенденцій до уніфікації роль національних елементів у естетиці суттєво зменшується. Незважаючи на масовізацію культури (зокрема побутової), у багатьох країнах і регіонах спостерігається культ національних рис естетичності, у тому числі країнах "східної" культури. В країнах "західної" культури етнографічний елемент естетики здебільшого сприймається як "архетип національної свідомості", виконуючи символічну роль, що засвідчує тісний зв'язок функцій духовних цінностей.
Морально-етична функція пов'язана з комплексом морально-етичних норм, які ґрунтуються на прошарках традиційного елемента національної культури, виявляючи тяглість історичного коріння роду та народу. Морально-етичні норми мають звичаєве походження, це радше регулятивні начала життєдіяльності народу, вони гармонізують відносини між поколіннями, жінками і чоловіками, дітьми і дорослими.
Символічна функція означає шанування національних символів (прапора, гімну та ін.).
Зазначені функції не вичерпують етнонаціональної духовності, проте утворюють її своєрідне підґрунтя (Шкляр, 1997, с. 171—174).
Система цінностей суспільства зумовлює способи регулювання спілкування, які засвоюються на свідомому та підсвідомому рівнях. У системі цінностей особливо важливою є культура спілкування з властивою їй інтерсуб'єктивністю.
Культура спілкування - - поняття філософії культури й етики, що окреслює норми та принципи продуктивного спілкування, їх реалізацію у бутті особистості чи суспільства. Кожній національній культурі властиві специфічні особливості спілкування.
Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.
2.2. Народна педагогіка
Родинне середовище, ознаки його духовності.
Поняття "пестування".
Виховне значення природи.
Усна народна творчість.
Прикмети, погода та господарська діяльність.
Загадки.
Дитячий фольклор і дитяча субкультура.