План
1. Зрощення фантастичних елементів з побутовими деталями - характерна ознака художнього світу твору. Реальність і вигадка в оповіданні.
2. Своєрідність образу янгола: його безпорадність і терпимість до людей, спорідненість з людською природою.
3. Образна система твору. Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми.
4. Зображення людського суспільства, в якому немає місця ангелам.
5. Сенс фіналу та назви оповідання. Символіка твору.
Завдання для підготовчого періоду
1. Прочитати баладу І. Драча "Крила" і порівняти її з оповіданням Г. Маркеса.
2. Повторити поняття про "магічний реалізм". Знайти у тексті риси цього методу.
3. Подумайте, яка роль художніх деталей у творі?
4. Знайдіть в оповіданні символи, дайте їм характеристику.
Література
1. Земсков В. Маркес. - М., 1986.
2. Маркес Г. Г. Стариган з крилами // Всесвітня література. - 1998. - № 12.
3. Покальчук Ю. Латиноамериканський роман. - К., 1980.
4. Ромащенко Л. Крила як символ духовного злету людини // Там же.
5. Ступак Л. Янгол у світі фальші. За оповіданням Г. Г. Маркеса "Стариган з крилами" // Зарубіжна література. - 2007. - № 10-11 (506-507). - С. 39-40.
6. Чужшова Т. І був він незвичайний ... За оповіданням Г. Г. Маркеса "Стариган з крилами". 10 кл. // Зарубіжна література. - 2007. - № 10-11. (506-507). - С. 33-36.
Інструктивно-методичні матеріали
Особливість даного оповідання - поєднання реального і фантастичного, комічного з серйозним. Це допомогло авторові висвітлити проблеми повсякденного життя. Тому творчу манеру Маркеса називали "магічним реалізмом". Сюжет оповідання досить фантастичний. У приморському селищі з'явився ангел. Чому саме, ніхто не поцікавився, бо всі задовольнилися висновком "розумної сусідки", що буцімто це посланець за душею хворої дитини, отже, смертельно небезпечна істота.
Фантастичне з'явився у творі із самої реальності, і це надало оповіданню фантастичного звучання, але водночас не позбавило реалістичного змісту. Твір про події дивовижні і одночасно буденні. Для автора незвичайне не стільки виокремилося зі звичайного, скільки стало його часткою.
Ох, сусідка! Це типовий реалістичний образ всезнаючої пліткарки, втілення са-мовпевненої сірості, яка все знало, все вміло, прагнула бути в центрі всіх подій, її репутацію не похитнуло навіть зовсім безглузде твердження, що ангели харчувалися лише смердючою камфорою. Щось не гаразд у суспільстві, коли така людина - одна з найавторитетніших.
За порадою сусідки (а поради у неї є завжди) поліцейський Пелайо змінив своє доброзичливе ставлення до старого і, сидячи в теплій кухні з дубцем у руках, сторожував немічного бідолаху, котрий не борсався у холодній калюжі. Сцена сповнена іронії і мала сатиричний зміст. Але в даному разі; важко засуджувати Пелайо, адже тримаючи ангел арештом у дротяному курнику, він захищав свою дитину.
Небесну чистоту кинуто в грязюку (у прямому і переносному значенні цього виразу). Така метафора стала уособленням життєвого бруду, життя без милосердя і доброти, а водночас і обмеженості жалюгідного існування. У цьому полягав ідейний зміст оповідання.
Ангел - це божество. Згідно з біблійною традицією, Бог виявляв свою волю через янголів. Слово "янгол" означає "вісник", той, хто доносив божественну істину, Господню волю до людей.
***Цікаво знати, що Мойсей Маймонід вважав янголів безтілесними, Дамаскін - безсмертними, Аристотель - інтелектуальними.
У творі автор не уникав опису зовнішності небесного прибульця і зобразив його саме таким: "Він був одягнений як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного і неприродного вигляду". Маркес показав янгола немічним, можливо, він зазнав багато болю, страждань, смутку. Його душа боліла за людські гріхи, а обличчя передчасно постаріло через втрату людьми моралі, духовної деградації. Тому він і втратив піднесеність, таємничість, святість. Він став негарним, непоказним, звичайним, буденним, більше того, від нього йде жахливий сморід. Письменник подав і подібну картину, у той час як з'явився янгол. Здається, що він змалював потойбічний світ, де панувала смерть. Дощові бурі передували появі небесного посланця.
У біблійній легенді | В оповіданні Маркеса |
І подивився Господь Бог на землю, і ось вона розтлінна: тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. І сказав Господь Бог: - Кінець усякій плоті, бо земля сповнилася від них лиходійствами; і ось Я винищу їх із землі... Я наведу на землю потоп водяний... Вселенський потоп виступає як засіб покарання розтлінного світу | На землі панують сирість і сморід, "Світ полинув у сум", небо і море "змішалися у якусь попелясто-сіру масу", дощ не вщухає третю добу, і з напівзатопленого будинку повзуть краби; світло "непевне", сморід від крабів нестерпний, шлях перетворився на рідку кашу із болота і гнилля. Бурхливе і суперечливе життя розтлінного обивательського світу потребує духовного очищення |
У творі Маркеса янгол схожий на звичайну людину, але мав крила. Він - носій ідей, яких людство так і не зрозуміло. Тому крила обскубані, побиті вітрами. Та він Божий посланець, і тому його місія на землі - своїм терпінням, добротою, гуманністю викрити обивательську байдужість, егоїзм, духовне роз'єднання, брак віри, моральних ідеалів.
У Божого вісника крила виросли не завдяки, а всупереч людям. Це символізувало вічне оновлення життя, вічне його відродження. Сам автор твердо переконаний у незнищеності духовності.
Через ставлення до ангела розкрилася справжня сутність кожного з героїв. Селище, куди потраплив ангел, навіть не мало назви - це алегорія людського суспільства. Усі, хто бачив янгола, навіть не змогли зрозуміти його мови. Не винятком був і отець Гонгаза - служитель церкви, який теж не знайшов із янголом спільної мови. Мешканців селища здивувала не стільки сама поява божественного створіння, скільки його зовнішність. Це говорило про те, що не було нічого цікавого, що могло б здивувати просту обивательську реальність.
Представники провінційного селища | їхнє ставлення до янгола | Висновки |
Родина Пелайо і Елісенди | - тримали на мотузці; - зачинили у курнику разом із курями; - брали із кожного, хто приходив дивитися на янгола, п'ять сентаво | Ставлення гірше ніж до тварини. Шукають матеріальну вигоду |
Населення провінції | - просували у дірки сітки шматочки хліба, наче тварині у зоопарку; - годували залишками їжі; - його увесь час дзьобали кури; - він чманів від смороду свічок; - люди кидали у нього каміння, а один просто припік йому бока розпеченою залізякою | Душі людей черстві, жорстокі, злі і грішні. Вони наглухо закриті для божественних істин |
Отець Гонгаза | - спочатку зазирнув до курника і привітався латиною; - не сподобалося, що янгол "не розуміє Божої мови і не вміє шанувати Божих слуг" | Людина обмежена. Не розуміла мови небесного створіння і вважала його дияволом, здатним перевтілюватися |
Папа із Рима | - не міг дати тлумачення божественного явища; - з'ясовував, чи має той пуп і чи здатен утримуватися на кінчику голки | Служителі церкви проявили недовіру і байдужість. Дійшли висновку, що не вони повинні шанувати Божого посланця, а навпаки |
Посадові особи | - ніхто не прибув на місце події; - відправили військо, щоб розігнати натовп | Суспільна влада не цікавилася появою крилатого старигана. Здатні лише застосовувати силові методи, боячись якихось нововведень |
Син Пелайо та Елісенди | - байдуже ставився; - грався у курнику і заразив старигана вітряною віспою | Дитина вже заражена бацилами байдужості, черствості, зла. Дитя - це відображення жорстокого, хворого суспільства |
Фінал твору закономірний: ангел залишив селище, а Елісенда полегшено зітхнула. Тепер він не буде завадою в її житті. Загнаний і принижений дух випростав крила і злетів у височінь. Нарешті спокій запанував у господі Пелайо; зникли сумніви щодо конкуренції в отця Гонзаго та єпископа. На жаль, ніякої боротьби в людських душах не відбулося. Совість, сумління, добро спали. Навіть він, божий посланець, не здатний розбудити найвищі чесноти цього світу. Так Гарсіа Маркес ствердив незгасимість справжніх духовних цінностей, їхню неминучість і незнищеність. А бездуховні люди залишився у бруді свого огородженого дрібного матеріального світу. Вони не витримали випробування на духовність.
Роль деталей і символів
Сльози на очах янгола | Відчайдушний біль за деградоване людство, розуміння своєї безпорадності у тлінному суспільстві, яке втратило духовні орієнтири. |
Страждання старигана | Бажання янгола через фізичний та моральний біль наблизити світ до очищення |
Хворе серце | Болісне сприйняття дійсності |
Ґрати на вікнах будинку, щоб не залітали янголи | Підтвердження того, що людство жило у в'язниці матеріальних благ, воно байдуже до чужого горя; духовний злет вважало непотрібним |
Свіжий вітер, промені сонця | Віра в нові сили, які принесуть перебудову в суспільстві |
Крила | Міць, сила, духовний злет людини |
Хвора дитина | Неблагополуччя людства, "хворе" майбутнє |
Дівчинка-павук | Деградація суспільства |
Висновок: "Людина зможе вистояти, перемогти, але тільки разом з усім народом, з усім родом людським, зростання дерева якого й гарантує перевагу життя над смертю".
Міфологія подала приклад безстрашного Ікара, що наважився на ризик заради своїх високих прагнень. Українські митці теж зверталися до теми окриленості людини.
Так, у баладі І.Драча "Крила" йшлося про те, що люди не завжди готові до усвідомлення високих Божественних істин. А в поемі Б. Олійника "Крило" окриленість асоціювалася з високими духовними пориваннями, з прагненням робити добрі справи. Найстрашніший гріх - убити людську мрію, перебити крила.
Ішов по луках весело юнак
На зустріч із своїм цибатим братом.
Та зопалу об щось м'яке спіткнувся.
Під ноги глянув - сполотнів як місяць:
Лежав долілиць мертвий журавель.
Припав до нього і сахнувся дико,
Коли у мертвім оці журавля,
Як в дзеркалі, своє лице угледів,
Що просто на очах старіло важко:
Одна по одній зморшки проступали, Кришились зуби, западали щоки, - І він ставав столітнім, древнім дідом, А потім щось під серцем обірвалось, І сич зареготав, як потурнак: "Уже тобі ніколи не літати!" Повів незрячим поглядом. Нараз
Опікся оком об ціпок терновий - І все до скрику зрозумів. Усе!
Заняття № 14. Викриття "законів" конформістського мислення, показ розриву між науково-технічним прогресом та моральним станом людства у п'єсі Ф. Дюрренматта "Візит старої дами"
Заняття № 15. Схрещення елементів класичної та масової літератури у романі П. Зюскінда "Запахи"
Словник термінів і понять
Бібліографія
ВСТУП
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
Предмет і метод літературознавства
Зв'язок літературознавства з іншими гуманітарними науками
Специфіка науки про літературу