Історія зарубіжної літератури XX століття - Давиденко Г.Й. - Заняття № 14. Викриття "законів" конформістського мислення, показ розриву між науково-технічним прогресом та моральним станом людства у п'єсі Ф. Дюрренматта "Візит старої дами"

План

1. Історія написання. Назва. Жанрова своєрідність твору.

2. Художній простір і художній час твору.

3. Проблематика твору. Способи вирішення проблем героями.

- ціна життя окремої людини;

- спокутування боргів минулого;

- права сили і влади грошей;

- добра і зла;

- моральної відповідальності за свої вчинки.

4. Гюленці як частина художнього твору, їх загальна характеристика.

5. Складові естетичної системи Ф. Дюрренматта у розкритті авторського задуму.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, чому Ф. Дюрренматт назвав свій твір трагікомедією?

2. За перебігом подій ми спостерігаємо очима автора. А чи проявляється у п'єсі авторське ставлення до зображеного?

3. Простежте, чому драматург з усіх можливих варіантів обрав найгірший? Спробуйте спрогнозувати подальший перебіг подій.

Література

1. Ж. Всесвітня література. 2003. - № 9. - С. 11-15.

2. Матюшкіна Т. П. Як врятувати світ? Матеріали до вивчення творчості Ф. Дюрренматта // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - № 5. - С. 37-41.

3. Попович МА. Ціна моралі та людяності. Урок-дослідження за п'єсою Ф. Дюрренматта "Гостина старої дами". 11 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2003. - № 11. - С. 42-44.

4. Просцевичус В. Э. История одной смерти. Трагикомедия Ф.Дюрренматта "Визит старой дамы" // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2006. - № 3. - С. 10-12.

5. Просцевичус В.Э. Пьеса Ф. Дюрренматта "Визит старой дамы" // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2007. - № 1. - С. 35-37.

Інструктивно-методичні матеріали

П'єса "Візит старої дами" (1956) принесла авторові всесвітнє визнання. Вона з великим успіхом йшла на багатьох сценах світу і навіть була екранізована режисером Михайлом Козаковим на кіностудії "Мосфільм" у 1989 році. Ф. Дюрренматт говорив про свій твір так: "Візит старої дами" - зла п'єса, саме тому трактувати її слід якнайгуманніше. І персонажі повинні викликати не гнів, а сум. В основі - акція "покарання злочину", перетворена на фарс. Автор у своєму творі встановив міру морального занепаду людства і водночас змалював перспективу спасіння.

Як і в інших його творах, у ній поєдналося трагічне і комічне, це визначило жанр твору як трагікомедія. Трагікомічне світобачення, що лежало в основі творів цього жанру, пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях. Спостерігалися також неприродні перепади сюжету, що теж було властиве для творів літератури постмодернізму.

Назва твору підкреслила образ головної героїні, яка прибула до свого рідного міста через багато років, щоб реалізувати свій план помсти за "скалічене" життя. Візит поважної і багатої Клер Цаханасян вніс в атмосферу міста, що занепадало, свої корективи, і місто почав змінюватись. План Клер не обмежував лише вбивством Альфреда Ілла, який колись зрадив її, він (план) набагато масштабніший. "Світ зробив із мене повію, - зізнається мільярдерка у розмові з учителем, - тепер я зроблю з нього бордель".

Автор вказав місце дії - просто Гюлен. Це місто буде вигадане письменником (авторська модель світу), проте схоже на сотні європейських містечок, таке собі типове місто. Цим самим драматург невимушено наголосив на тому, що така подія може трапитися будь-де, а це надало твору актуальності. В авторській примітці сказано, що Гюлен розташоване десь у Середній Європі, а те, що поряд із ним розташовані невеликі міста - Кафіген, Лейтенав, Кальберштадт (теж не досить реальні) наводило на сумніви. Через Гюлен проходило залізниця, якою можна потрапити до Гамбурга, Неаполя, Венеції та інших міст. Раніше можна було їхати поїздом і далі, але зараз поїзди у Гюлені не зупинялися. Містечко нагадувало такі провінційні міста, як Ионвіль у Г. Флобера чи "повітове містечко №> у творах російських класиків.

Хоч мешканці Гюлена самі відрізали себе від навколишнього світу, автор залишив їм своєрідні "ворота" - залізничну станцію. Зовнішній вигляд містечка свідчить про його зубожіння, причинами якого місцеві мешканці вважали: "економічну загадку", "витівки масонів", "єврейську роботу" тощо.

Як засвідчить сам Дюрренматт, час - сучасність. Авторське розуміння поняття "сучасність" пов'язане із реальним часом окремими деталями. По-перше, п'єса написана у 1956 році. По-друге, час можна визначити і за текстом (суд над головною героїнею відбувався у 1920 році; лікар купує собі "Мерседес - 300" марка автомобіля кінця 50-х років). Проте автор не конкретизував час, подібно до того, як це він зробить із простором, створюючи своєрідну модель сучасності та історії.

Способи вирішення проблем героями.

- ціна життя окремої людини;

- спокутування боргів минулого;

- права сили і влади грошей;

- добра і зла;

- моральної відповідальності за свої вчинки.

Художній простір твору населений звичайними людьми. Характеризуючи гюленців можна навести паралель із відомою характеристикою москвичів, яку давав Воланд, герой роману М. Булгакова "Майстер і Маргагита": "Вони - люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було... Ну, легковажні... ну, що ж... і милосердя інколи стукає в їхні серця... звичайні люди..." Саме таку характеристику можна дати і мешканцям Гюлена - звичайні люди. Письменник навіть більшості із них не дав власних імен. Імена, по суті, не були такими важливими, адже цих людей повно охарактеризували їх вчинки, особливо тоді, коли приїхала до містечка Клер.

Суспільство - жителі Гюлена - безініціативні, не здатні проявити себе як особистості. Заради грошей (саме бідність змусила їх так учинити) не гребували переступити через загальнолюдські моральні цінності. Однак автор ніскільки не засуджив їх, оскільки кожен із нас, потрапивши у таку ситацію, не відомо, чи зміг би повестися інакше.

Ф. Дюрренматт - майстер створення парадоксальних ситуацій. Ще у післямові до п'єси "Фізики" він писав: "Оповідь тоді додумана до кінця, коли обраний найгірший із можливих варіантів". Саме тому він подав фінал дещо трагічно. Парадокс у творі полягав у тому, що зовні місто буде процвітати, а морально деградуватиме все далі і далі.

За допомогою гротеску драматургові вдається сконцентрувати увагу на досить серйозних речах, поданих під маскою жанру. А ще, на його думку, "Гротеск - одна з найважливіших можливостей бути точним".

Важливого смислового значення в п'єсі набула художня мова. Над нею митець дуже ретельно працював, аби з максимальною точністю відтворити те, що "з мови постало", - думки, дію.

Драматург не зловживав моральними повчаннями, не давав життєвих порад. Він лише зображував реальне життя (подібно до Г. Флобера)