Логіка - Дуцяк І.3. - Виникнення логіки

Історія логіки

Від формування логіки як науки поширене визначення, що її предметом є форми та закони мислення. Водночас таке визначення предмета логіки зазнало критики, яка зростала в міру розвитку логіки та суміжних галузей знань. Тому в навчальній та науковій літературі є великий різнобій щодо тлумачення предмета логіки. Чималий різнобій також щодо тлумачення статусу цієї галузі знань - чи це розділ філософії (?), чи розділ математики (?), а можливо, це окрема, самостійна наука (?). Для того щоб критично сприймати всі ці погляди, треба вивчити аргументи, якими їх обґрунтовують чи спростовують.

Для глибшого розуміння проблеми доцільно, насамперед, стисло ознайомитися з історією логіки.

Виникнення логіки

Логіка зародилася у Стародавній Греції, Стародавньому Китаї та Стародавній Індії за дуже подібних умов. Наприклад, у Стародавній Греції виникнення логіки припало на період руйнування родового ладу і формування таких суспільних прошарків, які, з одного боку, не належали до родової аристократії (не мали влади) і водночас мали високий майновий ценз - це багаті торговці, ремісники, землевласники. Ті, хто мав владу, зловживали нею, і це зловживання поширювалося на згаданих багатих громадян. Ті, стосовно кого зловживали, не хотіли з цим миритися. Оскільки усунути від влади поганих володарів законно не було змоги (вождів не вибирали, владу передавали у спадок, причому пожиттєво), то єдиний спосіб припинити зловживання - змінити принципи передавання влади. У суспільстві з'явилися протиборчі сили - одна хотіла зберегти старі принципи передавання влади (спадковість і пожиттєвість), а інша - утвердити новий принцип (виборність). Власне ці умови плюралізму зумовили потребу кожної зі сторін залучити на свій бік якомога більше прибічників, а для цього необхідно було обґрунтувати свої погляди і спростувати погляди політичних супротивників. (У Стародавній Греції такий конфлікт був вирішений реформами; такими, скажімо, були реформи Солона в Афінах, один із головних елементів яких - узаконення передавання влади шляхом виборів). Загальні збори одноплеменців, які на цей час були вже значно формальними, знову стали важливим знаряддям ухвалення колегіальних рішень з найважливіших питань (миру чи війни, звітування вождів та їхніх виборів, розгляду судових справ). Це колегіальне ухвалення рішень дало подальший стимул для розвитку логіки - важливо було перемогти в дискусії, щоб вплинути на ухвалення рішення. Колегіальне ухвалення рішень з багатьох проблем - це те якісно нове, чого не було доти ні в Стародавній Греції, ні в Єгипті, ні в Межиріччі, ні в інших тогочасних цивілізованих культурах. Отже, логіка виникла і розвивалася в Стародавній Греції як інтелектуальний інструмент для зміни поглядів інших людей.

Перші доведення, які привернули увагу сучасників, виконані Фалесом. Він уперше довів, що діагональ розділяє коло на дві однакові частини, що кути при основі рівнобедреного трикутника дорівнюють один одному. Самі собою ці факти були відомі задовго до нього. Однак це були перші доведення, які утверджували думку про недостатність простого формулювання знань, важливість їхнього обґрунтування шляхом певних дій. (Зазначені доведення Фалес виконав найпростішим способом - шляхом накладання однієї частини матеріальної моделі фігури на іншу)"

Дуже подібним було виникнення логіки в Стародавньому Китаї. Логіка зародилася в Стародавньому Китаї в період, який, з одного боку, називають періодом боротьби царств, а з іншого, - золотою добою китайської філософії. У цей час (з IV по II ст. до н. е.) у Стародавньому Китаї внаслідок розпаду родового ладу послабла центральна влада, і Китай розпався на низку державних утворень, які вели між собою боротьбу за об'єднання шляхом підкорення всіх інших царств. Однак не це було єдиним джерелом протистояння в період боротьби царств. Подібно до того, як і у Стародавній Греції, верховна влада у Китаї передавалась, як це було за родового укладу, у спадок і пожиттєво. Однак з розпадом родового ладу сформувалися багаті прошарки суспільства (землевласники, торговельники, ремісники), що бажали усунути зловживання володарів, які отримали владу у спадок. В одному з царств, де процес майнового розшарування відбувся найшвидше, владу здобули прибічники виборного способу передавання влади. За іменем правителя це царство називалось Цінь, або ж Чінь (звідси й назва імперії, яку він надалі очолив, а також сучасної країни). Тож основною в цей період на території Китаю була не боротьба царств між собою, а боротьба за принципи передавання влади. Усі філософські школи, які виникли тоді, займали певну позицію в цьому питанні. Наприклад, конфуціанці з їхніми гаслами повернення до попереднього, шанування старших (і в сенсі соціального статусу, і в сенсі родинних стосунків) наполегливо обстоювали необхідність залишити все без змін - влада, як і раніше, повинна передаватись у спадок і бути пожиттєвою. Протилежних поглядів дотримувалися прибічники філософської школи законників (які й перемогли в царстві Цінь).

Під час боротьби (неважливо, чи вона відбувається мирним, чи збройним шляхом) для перемоги суттєво здобути якомога більше прибічників. Власне умови соціального плюралізму, боротьба ідеологій зумовили потребу створення інструментарію для обґрунтування своїх поглядів та спростування поглядів ідеологічних опонентів, тобто потребу в логіці. На відміну від Стародавньої Греції, де перемога прибічників виборного способу передавання влади вождям дала додатковий поштовх для розвитку логіки - колегіальне ухвалення рішень, у Китаї так не сталося. З перемогою царства Цінь над усіма іншими, для усунення спроб ідеологічних опонентів послабити владу імператора в Китаї відбулась перша так звана культурна революція, яка полягала у знищенні філософів та їхніх праць. Зникнення плюралізму призвело до припинення розвитку логіки - золота доба китайської філософії (і водночас логіки) завершилась.