Логіка - Карамишева Н.В. - 1.4. Сучасний етап розвитку науки логіки

Логіка - не вчення, а відображення світу.

Л. Вітгенштайн

Сучасний етап у розвитку науки логіки характерний такими особливостями:

1. Поширення предмета дослідження логіки, що зумовлено дослідженнями нових типів і способів міркувань (розумово-мовленнєвої діяльності людей). У цьому сенсі нова логічна теорія узагальнює практику мислення людей на певному етапі історичного розвитку суспільства.

2. Логіка як складова частина філософського знання досліджує зміну парадигм філософського мислення та моделює особливості філософських міркувань. Це спричинило виникнення нових типів модальної логіки, зокрема логіки зміни, логіки причинності, логіки соціальної взаємодії та інших, а також напряму логічних досліджень - філософської логіки.

3. Взаємозв'язок логіки з сучасними конкретними науками зумовив, з одного боку, зростання методологічної функції логіки в конкретно-наукових дослідженнях; з іншого - зміну методології наукових досліджень, зміну наукових парадигм. Зростання інтегративних (міждисциплінарних) процесів у науці спричинило зміну напрямів сучасних логічних досліджень, активізувало необхідність розроблення нових логічних теорій загальнотеоретичного і прикладного характеру, в тому числі паранесуперечливої логіки, логіки соціальних комунікацій, комп'ютерної логіки, логіки смислу та ін.

Сучасна логіка розвивається в таких напрямах:

1. Теоретична і прикладна логіка.

Теоретична логіка - сукупність логічних теорій (логічних систем знання), що виникли історично як певна ступінь розвитку науки логіки, а саме, традиційна логіка, символічна логіка (класична та некласична). На сучасному етапі розвитку до теоретичної логіки належать нові напрями формальних і неформальних логічних досліджень.

Прикладна логіка - сфера застосування науки логіки; різноманітність практичного використання логічних теорій, унаслідок чого логіка виконує методологічну функцію і набуває прикладного значення. Практичне використання логічних теорій має форму інтерпретації. Інтерпретована в певній сфері практичної та пізнавальної діяльності людей логічна теорія називається моделлю.

До прикладних логік належать комп'ютерна логіка, логіка науки, логіка дискурсу, юридична логіка й інші напрями формальних і неформальних логічних досліджень, пов'язаних із конкретною сферою наукового пізнання та практичного використання логічного знання.

2. Формальна і неформальна логіка.

Формальна логіка - логіка, яка вивчає формальну структуру мислення, абстрагуючись від його змісту, процес міркувань, відокремлюючи їх абстрактні форми, виражені певною мовою.

Сфера досліджень сучасної формальної логіки - це особливості побудови формальних систем (логічних числень) і можливостей їх інтерпретації.

Неформальна логіка - новий напрям сучасних логічних досліджень, спрямований на моделювання мовленнєвих актів - міркувань, що створює людина в повсякденному житті певною мовою. Неформальна логіка трактується як "реанімація" традиційної логіки Арістотеля, зокрема тих його логічних праць ("Топіка", "Про софістичні спростування"), які уособлюють сферу повсякденних міркувань (А. Шуман). Предметом дослідження сучасної неформальної логіки (теорії мовленнєвих актів) є логічна структура повсякденної мови, способи використання природної мови; аналіз висловлювань як виявлення ментального стану людини.

3. В історичному розвитку кожної науки відокремлюють рівень метатеорії, яка виникла унаслідок рефлексивних досліджень науково-пізнавальної діяльності вчених і наукового знання як результату цієї діяльності. На сучасному етапі розвитку конкретної науки зазначають її метарівень - метаматематика, метапсихологія, метабіологія, металогіка.

Металогіка - розділ сучасної логіки, що досліджує особливості побудови формальних систем (логічних теорій, логічних. числень); логічна метатеорія. Вона формулює принципи і правила побудови формальних систем, вводить особливу термінологію і метасимволи, які характеризують металогічний рівень сучасних логічних досліджень. Складові частини металогіки - логічна семантика, логічний синтаксис, логічна прагматика (див. 4.1).

Список рекомендованої літератури

Антисери Д., Реале Д. Западная философия от истоков до наших дней: В 4 т. - М., 2001.

Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., 1978.

АрноА., Николь П. Логика, или Искусство мыслить. - М., 1991.

Бэкон Ф. Сочинения: В 2 т. - М., 1978. - Т. 1. Войшвилло Е. Символическая логика. - М., 1989. Зиновьев А. Очерки комплексной логики. - М., 2000. ІвінА. Логіка. - К., 1996.

Ішмуратов А. Вступ до філософської логіки. - К., 1996.

Кант И. Сочинения: В 6 т, - М., 1964. - Т. 3.

Клини С. Математическая логика. - М., 1973.

Конверсъкий А. Логіка (традиційна і сучасна). - К., 2004.

Кондаков Н. Логический словарь-справочник. - М., 1975.

Лейбниц Г. Сочинения: В 4 т. - М., 1984.

Логический словарь "Дефорт". - М., 1994.

Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики. - М., 1959.

Маковельский А. История логики. - М., 1967.

Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика. - С.-Пб., 1995.

Переверзев В. Логистика: Справочная книга по логике. - М., 1995.

Попович М. Очерк развития логических идей в культурно-историческом контексте. - К., 1979.

Попов П., Стяжкин Н. Развитие логических идей в эпоху Возрождения. - М., 1983.

Попов П., Стяжкин Н. Развитие логических идей от античности до эпохи Возрождения. - М., 1974.

Рассел Б. Словарь разума, материи, морали. - К., 1996.

Рассел Б. Философия логического атомизма. - Томск, 1999.

Смирнова Е. Логика и философия. - М., 1996. Современный философский словарь. - М., 2005. Стяжкин Н. Становление идей математической логики. - М., 1964.

Філософська енциклопедія. - К., 2002. Фрагменты ранних стоиков: У 2 т. - М., 1998-1999. Фреге Г. Логика и логическая семантика. - М., 2000. Фреге Г. Логические исследования. - Томск, 1997. Хоменко I. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К., 1996. Шуман А. Современная логика: Теория и практика. - Мн., 2004.

Шуман А. Философская логика. - Мн., 2001. Cori М. Irving. Carl Cohen. Introduction to logic. - Prentice Hall, 1998.

Crzegorczyk Andrzej. Zarys logiki matematycznej. - Warsza-wa, 1981.