У сучасній економічній ситуації особлива роль відводиться товарному ринку, що відображає взаємодію всіх ланок у процесі руху товару. Функціонуюча система товарного ринку володіє власною інфраструктурою, що є обов’язковим компонентом ринкової економіки.

Інфраструктура товарного ринку є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують рух матеріальних ресурсів і ділових відносин і пов’язують ці відносини в єдине ціле.

Інфраструктура товарного ринку сприяє взаємодії між виробниками і споживачами, попитом і пропозицією. Від того, наскільки чітким є цей механізм, значною мірою залежить ефективність функціонування всієї економіки країни.

Елементи інфраструктури товарного ринку є об’єктивною необхідністю ринкових відносин, значення їх зростає у міру розвитку і вдосконалення цих відносин.

Навчальний посібник містить тринадцять розділів, які включені в типову програму за фахом »Маркетинг»:

1. Суть і характеристика товарного ринку.

2. Суть і зміст інфраструктури товарного ринку.

3. Принципи й особливості діяльності маркетингових посередників на товарному ринку.

4. Макроорганізація оптової торгівлі.

5. Підприємства оптової торгівлі.

6. Організація посередницької діяльності на товарному ринку.

7. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність.

8. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку.

9. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність.

10. Роздрібна торгівля.

11. Організатори оптового обігу товарів і послуг.

12. Лізинг.

13. Персональні продажі.

Навчальний посібник має на меті систематизувати проблеми стану та розвитку кожного з елементів, які формують основу ринкової інфраструктури з урахуванням сучасного стану економіки України.

У даному навчальному посібнику розкриті суть і склад інфраструктури товарного ринку, роль і функції її основних елементів, організація і напрями діяльності торгово-посередницьких підприємств. Особлива увага приділена специфічним особливостям роботи оптових посередників у сучасних умовах господарювання.

Видання цього навчального посібника дозволить ліквідувати дефіцит літератури з даної проблеми, що є на книжковому ринку.

Розділ 1. СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРНОГО РИНКУ

1.1. Поняття, економічний зміст і класифікація ринків

Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства, в якому виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.

Ринок - це механізм формування та руху відтворювальних процесів, форма зв’язку виробництва і споживання, а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.

Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послугами. Для того, щоб здійснився обмін, необхідне дотримання наступних умов:

1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві -продавець і покупець.

2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.

3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого товару.

4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони.

5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.

Ринок у своєму розвитку пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Історія розвитку ринку дозволяє виділити чотири типи, ринку:

1) нерозвинений;

2) вільний;

3) регульований;

4) деформований.

1. Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер.

2. Вільний (класичний) ринок характеризується наступними рисами:

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода переміщення капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок тощо);

6) кожен суб’єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Проте, вільний ринок - це абстракція: і для минулого, і для сьогодення характерне регулювання ринку, оскільки умовам вільного ринку не відповідає жодна державність.

3. Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне яким-небудь чином пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не настільки, щоб знищити мотивацію до творчої, ініціативної праці та ризику в господарській діяльності.

4. Надмірне втручання держави в ринкові відносини призводить до їх деформації. До основних рис деформації ринку в умовах адміністративно-командної або директивної системи господарювання належать:

1) відсутність численних ринкових суб’єктів, які організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності;

2) надмірна централізація розподілу товарних ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяльності;

3) монополізм виробника і торговця;

4) незбалансованість попиту і пропозиції;

5) надмірний ріст цін, нестримувана інфляція, порушення грошового обміну, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей тощо;

6) розквіт тіньової економіки;

7) деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин; відсутність мотивації для ефективної праці, ризику в господарській діяльності;

8) розквіт бартерних операцій замість розвинених товарно-грошових відносин;

9) відсутність у споживача права вибору товару.

Щоб усунути деформацію ринку, необхідно створити відповідні умови для переходу до ринкового господарювання і подальшого його розвитку, зокрема:

1) забезпечення свободи господарської діяльності;

2) наявність в економіці різних форм власності;

3) формування механізму вільного ціноутворення;

4) вільне маневрування ресурсами;

5) наявність ринкової інфраструктури;

6) повнота і доступ до інформації;

7) послідовна інтеграція національної економіки в систему світових господарських зв’язків;

8) забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам;

9) збереження, разом із поширенням ринкових відносин, значного неринкового сектора економіки.

Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше - їх видів (табл. 1.1).

Таблиця 1,1

Класифікація ринків

Привабливість країни як ринку збуту її продукції визначається структурою її господарства, а також рівнем і розподілом доходів Україні. Структура господарства визначає виробничий попит. для промислово розвинених країн промисловість має широко диверсифікований характер, розвинена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Такі країни є основними експортерами й імпортерами промислових товарів, а розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ринки збуту цих країн привабливими для будь-яких товарів.

Країни, що промислово розвиваються, - це, здебільшого, індустріальні країни, тому вони імпортують різну сировину і вироби важкого машинобудування. Структура господарства таких країн представлена, перш за все, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, які мають експортну спрямованість.

Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природних ресурсів. Вони є хорошими ринками для збуту гірничодобувного устаткування, сільськогосподарських машин, інструментів, вантажних автомобілів, навантажувально-розвантажувального устаткування.

У країнах з економікою типу натурального господарства більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції, що виробляється, вони споживають самі, а іншу обмінюють на прості товари та послуги. На ринках таких країн експортер має незначні можливості для реалізації своїх товарів і послуг.

При класифікації ринків за територіальною ознакою виділяють чотири наступні типи ринків;

1) внутрішній;

2) національний;

3) регіональний;

4) світовий.

1. Внутрішній (місцевий) ринок охоплює сферу обміну, обмежену кордонами конкретної країни. її учасниками є як місцеві підприємці, так і фірми й організації інших країн.

2. Національний ринок (вітчизняний або зарубіжний) - це сфера здійснення внутрішньо - та зовнішньоторговельних операцій.

3. Регіональний ринок - це сфера здійснення внутрішньо-і міжрегіональних торговельних операцій. Регіональний ринок може бути самозабезпеченим, частково забезпеченим і повністю залежним від ввезення товарів.

4. Світовий ринок - це сукупність національних ринків. У структурі світових ринків виділяють два основні сектори: відкритий і закритий, які мають свої принципи торгівлі та ціноутворення.

• Закритий ринок - це ринок, де взаємодіють продавці та покупці, зв’язані різними формами некомерційних відносин, зокрема, юридичною залежністю, системою пайової участі та фінансового контролю, угодами про спеціалізацію та кооперацію, спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними й іншими договорами, що не мають комерційного характеру. Основними джерелами закритого ринку є:

- внутрішньофірмові постачання між філіалами, дочірніми і головними підприємствами великих корпорацій;

- спеціальна торгівля, представлена постачаннями товарів як допомога за довгостроковими контрактами;

- бартерні та компенсаційні операції тощо.

• Відкритий ринок є сферою звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Операції на відкритому ринку представлені в основному операціями на біржах.

За характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку розрізняють два наступні типи ринку:

1) ринок продавця - попит перевищує пропозицію;

2) ринок покупця - пропозиція перевищує попит.

1. Ринок продавця характеризується обмеженістю товарного асортименту та кількісної пропозиції товару — дефіцитом. Це спонукає покупця купувати те, що пропонує продавець, не висуваючи особливих вимог до якості та техніко-економічних характеристик товару.

2. Ринок покупця характеризується наявністю широкого асортименту товарів, які випускаються різними виробниками, що породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють одні й ті ж попити покупців.

Залежно від виду споживачів розрізняють два наступні типи ринків:

1) споживчі;

2) організаційні ринки, або ринки організацій.

1. Споживчі ринки - це сукупність індивідів і сімей, що купують товари та послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються наявністю масового споживача, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

2. Організаційні ринки, або ринки організацій, які, в свою

чергу, поділяються на наступні види ринків:

• Ринки продукції виробничо-технічного призначення, які б сукупністю організацій і приватних осіб, що купують товари та послуги, використовувані при виробництві інших продуктів.

• Ринки перепродажів - це сукупність організацій та індивідуальних осіб, які купують товари з метою їх перепродажу або здачі в оренду.

• Ринки державних установ, на яких державні установи всіх рівнів купують або орендують товари та послуги для виконання своїх функцій.

Залежно від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють п’ять наступних типів ринків:

1) потенційний ринок;

2) доступний ринок;

3) кваліфікований доступний ринок;

4) цільовий ринок;

5) освоєний ринок.

1. Потенційний ринок - це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до певного продукту.

2. Доступний ринок - це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту.

3. Кваліфікований доступний ринок - це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем).

5. Освоєний ринок - це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.