Інфраструктура товарного ринку - Бєлявцев М.І. - 1.3. Форми і методи регулювання товарного ринку

Регулювання товарного ринку може здійснюватися, по-перше, за допомогою власного ринкового механізму, основними елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит і пропозиція, а по-друге, державою - прямо або побічно.

Ринкова структура припускає облік кількості і можливостей продавців (покупців) в ціні і обсягі продажів (покупок). З урахуванням умов, в яких протікає конкуренція, розрізняють 4 типи ринкової структури:

1) ринок досконалої (або чистої) конкуренції;

2) ринок монополістичної конкуренції;

3) олігополістичний ринок;

4) абсолютно монополізований ринок.

1. Ринок досконалої (або чистої) конкуренції має наступні ознаки:

1) кількість продавців і покупців настільки велика, що вони не здатні істотно вплинути на ринкові процеси і, перш за все, на ціни;

2) всіма продавцями пропонуються для продажу однакові, ідентичні за властивостями товари та послуги, так званий стандартизований товар, який не припускає індивідуальних характеристик товару, особливих товарних знаків і марок;

3) усі продавці і покупці володіють повним обсягом інформації про ціни, товари, попит і пропозицію;

4) покупці і продавці можуть вільно входити на ринок і покидати його через відсутність яких-небудь законодавчих, фінансових, технологічних обмежень і бар’єрів;

5) усі матеріальні, фінансові та інші ресурси мобільні, учасники можуть вільно залучити потрібні ресурси.

Головною на ринку досконалої конкуренції є та обставина, що ціна тут практично не залежить від бажань і дій окремих суб’єктів - вона встановлюється під впливом попиту та пропозиції »невидимою рукою» ринку.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції умови продажів задані, а всі його учасники знаходяться в рівноправному положенні, і ніхто з учасників не в змозі вплинути на рівноважну ціну, то змагання між ними виникає в прагненні продати більше свого товару по нижчій, »своїй» ціні за інших рівних умов.

Продавець товару може поліпшити свої позиції на подібному ринку лише шляхом зменшення витрат на виробництво продукції або її якісного вдосконалення. Завдяки зниженню ціни він збільшує обсяг продажів і одержуваний прибуток до тих пір, поки інші продавці такого товару також не знизять ціну. Таким чином, завдяки вільній конкуренції на ринку досягається одночасний виграш продавця і покупця, що купує товари за нижчими цінами, відбувається перерозподіл суспільних ресурсів на користь того, хто найбільш ефективно працює. У цьому принципове достоїнство такого ринку.

Проте, ринок досконалої конкуренції - це значною мірою абстрактна теоретична модель. Такого ринку в чистому вигляді ніде і ніколи не існувало. Ринок досконалої конкуренції перешкоджає концентрації капіталу, без якого не вдається створювати великі виробництва, здійснювати науково-технічний розвиток, реалізовувати масштабні проекти. Крім того, практично немає можливості одночасно виконати всі умови, дотриматись критеріїв вільного ринку.

Але все-таки в економічній практиці є ринки деяких товарів (ринок сільськогосподарської продукції), які найбільше відповідають критеріям даної ринкової структури. Причому товари на цих ринках в усіх виробників повністю ідентичні й останні повністю володіють інформацією про зміни на ринку. Все це підтверджує необхідність використання для такого ринку особливої - »біржової» - форми організації.

2. Ринок монополістичної конкуренції є ринковою структурою, в якій відносно велика кількість продавців пропонують для продажу схожу, але не ідентичну продукцію. При цьому кожна з фірм, представлена на ринку монополістичної конкуренції, може відчувати себе відносно незалежною, не надаючи значення реакції інших фірм. Як приклад можна назвати мережу ресторанів, станцій технічного обслуговування, сферу банківських послуг, книговидання, туризм, виробництво верхнього одягу, взуття, безалкогольних напоїв, прального порошку, комп’ютерів, парфюмерно-косметичних товарів тощо.

В умовах монополістичної конкуренції диференціація продукту здійснюється не тільки за його виглядом і призначенням, але і за якістю, рекламуванням, організацією торгівлі, способам залучення покупців, тобто важелем конкуренції стають не тільки ціни, але й нецінові чинники.

Важливою характеристикою монополістичної конкуренції є можливість необмеженого проникнення нових конкурентів на ринок. Причому виробники, що працюють на цьому ринку, не є великими підприємствами, а тому потрібний їм початковий капітал порівняно невеликий.

3. Найбільш типовим для сучасної ринкової економіки є олігополістичний ринок. Такий ринок звичайно представлений декількома відносно великими і близькими за масштабом продажів і ступенем впливу учасниками. Кількість фірм на олігополістичному ринку коливається від трьох до десяти. Продукція, вироблювана фірмами, може бути як однорідна, так і диференційована. Однорідність переважає на ринках сировини і напівфабрикатів (руда, нафта, сталь, цемент, вугілля, алюміній), а диференціація - на ринках споживчих товарів (автомобілі, електропобутові прилади).

Олігополістичний ринок відрізняється від досконалого конкурентного ринку особливостями зміни цін. Якщо при досконалій конкуренції ціни постійно змінюються залежно від коливань попиту і пропозиції, то при олігополії ціни змінюються, як правило, через великі проміжки часу і значно.

Для проникнення на олігополістичний ринок існують певні бар’єри:

1) фірма повинна бути достатньо великою, випускати значну кількість товару, мати можливість зниження витрат;

2) потрібен великий розмір первинного капіталу;

3) наявність патенту, контроль за стратегічною сировиною, величезні витрати на рекламу.

Характерна особливість олігополістичного ринку - залежність поведінки кожної фірми від реакції та поведінки конкурентів.

4. Найбільшої монополізації ринок досягає в умовах абсолютної або чистої монополії. Абсолютно монополізований ринок характеризується наступними ознаками:

1) товар на ринку продає єдиний продавець, тобто галузь представлена однією фірмою;

2) товар унікальний в тому розумінні, що не має близьких замінників. Для покупця це означає відсутність альтернативи, оскільки він вимушений або купити товар у монополіста, або обійтися без цього товару;

3) продавець торгує тільки своїм товаром;

4) продавець диктує ціну ринку через повний контроль над ним;

5) вступ до галузі заблокований.

Серед бар’єрів може бути все, що блокує потенційну конкуренцію, зокрема:

1) ефект масштабу, обумовлений перевагами великого виробництва, що полягають у нижчих витратах;

2) обмеження вступу до галузі з боку держави у вигляді необхідності наявності патентів і ліцензій;

3) власність на найважливіші види сировини;

4) нечесна, недобросовісна конкуренція за допомогою тиску на банки з метою обмеження кредитів конкурентам, переманювання провідного персоналу, зганьблення конкурентів.

Такий ринок являє абстракцію, проте на практиці найбільш близькі до моделі ринку абсолютної монополії так звані природні монополії. До них належать більшість підприємств громадського, комунального обслуговування, що надають населенню газ, електрику, теплову енергію, підприємства водопостачання, кабельне телебачення, засоби транспорту. Майже всі ринки подібних товарів підлягають державному регулюванню.

У процесі формування оптимальної інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання ринкового механізму регулювання з державним регулюванням.

За допомогою державного регулювання товарного ринку забезпечується:

1) поєднання поточних і перспективних напрямів розвитку економіки;

2) встановлення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

3) розробка законодавства з правового захисту інтересів суб’єктів товарного ринку;

4) створення необхідних умов і контроль за вільною і добросовісною конкуренцією на товарному ринку;

5) формування раціонального руху товару.

Державне регулювання ринку здійснюється різними прямими і непрямими методами, які залежно від характеру дії можна об’єднати в чотири групи:

1) економічні;

2) інформаційно-орієнтувальні;

3) законодавчі;

4) адміністративні.

1. Економічні методи, якщо вони не суперечать вимогам законів ринку, прийнято вважати найбільш тонким інструментом узгодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами економіки. Це методи дії на попит і пропозицію товарів, на умови формування економічних ресурсів, витрат і результатів, що включають регулювання цін на товари і тарифів на послуги, податкове, митне, фінансове і кредитно-грошове регулювання.

У складі економічних методів один із центральних - державне регулювання цін. Ринкова економіка, як відомо, припускає свободу встановлення цін на свої товари і послуги. Проте така свобода відносна, оскільки законодавство про контроль над цінами дозволяє уряду видавати розпорядження про регулювання цін на товари і послуги. До конкретних методів державного регулювання цін належать:

1) спостереження за цінами, яке проводиться з метою виявлення зростання вартості життя, витрат виробництва і обігу;

2) непряма дія на ціни шляхом зміни ставки відсотка, курсу національної грошової одиниці, митних зборів тощо;

3) державне втручання в процес ціноутворення (наприклад, у вигляді підвищення витрат виробництва і обігу при введенні вищих норм амортизації, мінімального розміру оплати праці тощо);

4) пряма дія державних органів на ціни, яка приймає різні форми (наприклад у вигляді державних субсидій, зміни ставок податку на додану вартість або акцизного податку, експортних субсидій, митних зборів і обмежень);

5) урядовий контроль у формі фіксації цін або встановлення меж їх підвищення.

Масштаб державного регулювання цін залежить від конкретної економічної ситуації в країні, від структури споживання товарно-матеріальних цінностей та інших чинників.

2. Інформаційно-орієнтувальні методи учасників ринку орієнтовані на забезпечення виробничих і торговельних підприємств комерційною інформацією, що дозволяє вибирати оптимальні шляхи реалізації поточних і перспективних завдань. При цьому використовуються такі види інформації:

1) кон’юнктурна інформація про асортимент, якість і ціни товарів, а також тарифи на послуги, процентні ставки банків, курси валют тощо, за допомогою якої вирішуються кон’юнктурні та маркетингові завдання;

2) статистична інформація, що дозволяє одержувати узагальнені оцінки стану національного та регіонального ринків і тенденцій їх розвитку;

3) прогностична інформація, вживана при розробці стратегій розвитку підприємств, концепцій і програм розвитку економіки країни;

4) науково-технічна інформація;

5) інформація про середньогалузеві показники, а також показники діяльності сучасних вітчизняних і зарубіжних підприємств, за допомогою яких здійснюється моніторинг платоспроможності і конкурентоспроможності фірми.

3. Законодавчі методи забезпечують правові основи регулювання товарного ринку, що включають захист прав власності, підприємців, найнятих робітників і споживачів.

Сукупність правил, що забезпечують конкуренцію на ринку, одержала назву антимонопольного законодавства. Воно направлене не на формальну заборону монополій, а на обмеження їх діяльності, сприяючи підтримці конкуренції, особливо стосовно малих і середніх фірм. Антимонопольне законодавство найчастіше зводиться до регулювання ділової обмежувальної практики - розділу ринку, вертикальної і горизонтальної фіксації цін, дискримінації в торгівлі тощо. Дієвість законодавчого регулювання залежить від повноти і якості законодавчого оформлення процесів виробництва і обігу товарів, а також від ефективності організаційного механізму їх реалізації.

4. Обумовлена законодавством дія виконавчих структур державної і регіональної влади на процеси виробництва й обігу товарів і послуг є адміністративними методами державного регулювання. Адміністративна дія застосовується в процесі цінової, фінансової, кредитної, податкової і митної політики держави. З метою запобігання проникненню на ринок потенційно небезпечних для життя і здоров’я людини виробів застосовується попереднє ліцензування виробництва й обігу окремих товарів. Особлива увага приділяється організації державного контролю якості товарів і послуг, їх стандартизації і сертифікації.

Контрольні питання

1. У чому полягає роль ринку в процесі суспільного відтворення?

2. Які умови функціонування вільного ринку?

3. Охарактеризуйте економічні функції ринку.

4. Перерахуйте ознаки класифікації ринків.

5. Дайте визначення товарного ринку і вкажіть основні умови його функціонування.

6. Перерахуйте головні ознаки ринку товарів.

7. Яка структура ринку товарів залежно від їх використання?

8. Опишіть основні елементи моделі товарного ринку і їх взаємозалежність.

9. Що розуміється під »асортиментом товарів»?

10. Перерахуйте умови формування товарного асортименту.

11. Розкрийте особливості видів конкурентних ринків і методи їх регулювання.

12. Що є державним регулюванням товарного ринку?

13. Охарактеризуйте значення економічних методів регулювання товарного ринку.

14. Вкажіть характер дії інформаційно-орієнтувальних, законодавчих і адміністративних методів.