У сучасній економічній ситуації особлива роль відводиться товарному ринку, що відображає взаємодію всіх ланок у процесі руху товару. Функціонуюча система товарного ринку володіє власною інфраструктурою, що є обов’язковим компонентом ринкової економіки.
Інфраструктура товарного ринку є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують рух матеріальних ресурсів і ділових відносин і пов’язують ці відносини в єдине ціле.
Інфраструктура товарного ринку сприяє взаємодії між виробниками і споживачами, попитом і пропозицією. Від того, наскільки чітким є цей механізм, значною мірою залежить ефективність функціонування всієї економіки країни.
Елементи інфраструктури товарного ринку є об’єктивною необхідністю ринкових відносин, значення їх зростає у міру розвитку і вдосконалення цих відносин.
Навчальний посібник містить тринадцять розділів, які включені в типову програму за фахом »Маркетинг»:
1. Суть і характеристика товарного ринку.
2. Суть і зміст інфраструктури товарного ринку.
3. Принципи й особливості діяльності маркетингових посередників на товарному ринку.
4. Макроорганізація оптової торгівлі.
5. Підприємства оптової торгівлі.
6. Організація посередницької діяльності на товарному ринку.
7. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність.
8. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку.
9. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність.
10. Роздрібна торгівля.
11. Організатори оптового обігу товарів і послуг.
12. Лізинг.
13. Персональні продажі.
Навчальний посібник має на меті систематизувати проблеми стану та розвитку кожного з елементів, які формують основу ринкової інфраструктури з урахуванням сучасного стану економіки України.
У даному навчальному посібнику розкриті суть і склад інфраструктури товарного ринку, роль і функції її основних елементів, організація і напрями діяльності торгово-посередницьких підприємств. Особлива увага приділена специфічним особливостям роботи оптових посередників у сучасних умовах господарювання.
Видання цього навчального посібника дозволить ліквідувати дефіцит літератури з даної проблеми, що є на книжковому ринку.
Розділ 1. СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРНОГО РИНКУ
1.1. Поняття, економічний зміст і класифікація ринків
Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства, в якому виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.
Ринок - це механізм формування та руху відтворювальних процесів, форма зв’язку виробництва і споживання, а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.
Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послугами. Для того, щоб здійснився обмін, необхідне дотримання наступних умов:
1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві -продавець і покупець.
2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.
3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого товару.
4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони.
5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.
Ринок у своєму розвитку пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Історія розвитку ринку дозволяє виділити чотири типи, ринку:
1) нерозвинений;
2) вільний;
3) регульований;
4) деформований.
1. Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер.
2. Вільний (класичний) ринок характеризується наступними рисами:
1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;
2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;
3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода переміщення капіталу;
4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок;
5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок тощо);
6) кожен суб’єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;
7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;
8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.
Проте, вільний ринок - це абстракція: і для минулого, і для сьогодення характерне регулювання ринку, оскільки умовам вільного ринку не відповідає жодна державність.
3. Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне яким-небудь чином пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не настільки, щоб знищити мотивацію до творчої, ініціативної праці та ризику в господарській діяльності.
4. Надмірне втручання держави в ринкові відносини призводить до їх деформації. До основних рис деформації ринку в умовах адміністративно-командної або директивної системи господарювання належать:
1) відсутність численних ринкових суб’єктів, які організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності;
2) надмірна централізація розподілу товарних ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяльності;
3) монополізм виробника і торговця;
4) незбалансованість попиту і пропозиції;
5) надмірний ріст цін, нестримувана інфляція, порушення грошового обміну, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей тощо;
6) розквіт тіньової економіки;
7) деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин; відсутність мотивації для ефективної праці, ризику в господарській діяльності;
8) розквіт бартерних операцій замість розвинених товарно-грошових відносин;
9) відсутність у споживача права вибору товару.
Щоб усунути деформацію ринку, необхідно створити відповідні умови для переходу до ринкового господарювання і подальшого його розвитку, зокрема:
1) забезпечення свободи господарської діяльності;
2) наявність в економіці різних форм власності;
3) формування механізму вільного ціноутворення;
4) вільне маневрування ресурсами;
5) наявність ринкової інфраструктури;
6) повнота і доступ до інформації;
7) послідовна інтеграція національної економіки в систему світових господарських зв’язків;
8) забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам;
9) збереження, разом із поширенням ринкових відносин, значного неринкового сектора економіки.
Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше - їх видів (табл. 1.1).
Таблиця 1,1
Класифікація ринків
Класифікаційна ознака | Тип ринку | ||
Структура господарства галузі | 1. Ринки промислово розвинених країн2. Ринки країн, що промислово розвиваються3. Ринки країн-експортерів сировини4. Ринки країн з економікою типу натурального господарства | ||
Рівень доходів і характер їх розподілу у країні | 1. Ринки країн з дуже низьким рівнем доходів2. Ринки країн з дуже низьким і дуже високим рівнями доходів3. Ринки країн з низьким, середнім і високим рівнями доходів4. Ринки країн з переважно середнім рівнем доходів | ||
Економічне призначення об’єктів ринкових відносин | 1. Ринок товарів і послуг2. Ринок чинників виробництва3. Фінансовий ринок4. Інформаційний ринок | ||
Територіальне охоплення | 1. Внутрішній ринок2. Національний ринок3. Регіональний ринок4. Світовий ринок | ||
Рівень регулювання | 1. Вільний ринок2. Регульований ринок | ||
Тип конкуренції | 1. Ринок чистої конкуренції2. Ринок монополістичної конкуренції3. Ринок олігополістичної конкуренції4. Ринок чистої монополії | ||
Класифікаційна ознака | Тип ринку | ||
Ступінь залученняспоживача в процес продажу | 1. Потенційний ринок2. Доступний ринок3. Кваліфікований доступний ринок4. Цільовий ринок5. Освоєний ринок | ||
Рівень насиченості ринку | 1. Рівноважний ринок2. Збитковий ринок3. Дефіцитний ринок | ||
Вид споживачів | 1. Ринки споживачів2. Організаційні ринки | ||
Відповідність законодавчим нормам | 1. Легальний ринок2. »Чорний» ринок | ||
Привабливість країни як ринку збуту її продукції визначається структурою її господарства, а також рівнем і розподілом доходів Україні. Структура господарства визначає виробничий попит. для промислово розвинених країн промисловість має широко диверсифікований характер, розвинена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Такі країни є основними експортерами й імпортерами промислових товарів, а розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ринки збуту цих країн привабливими для будь-яких товарів.
Країни, що промислово розвиваються, - це, здебільшого, індустріальні країни, тому вони імпортують різну сировину і вироби важкого машинобудування. Структура господарства таких країн представлена, перш за все, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, які мають експортну спрямованість.
Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природних ресурсів. Вони є хорошими ринками для збуту гірничодобувного устаткування, сільськогосподарських машин, інструментів, вантажних автомобілів, навантажувально-розвантажувального устаткування.
У країнах з економікою типу натурального господарства більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції, що виробляється, вони споживають самі, а іншу обмінюють на прості товари та послуги. На ринках таких країн експортер має незначні можливості для реалізації своїх товарів і послуг.
При класифікації ринків за територіальною ознакою виділяють чотири наступні типи ринків;
1) внутрішній;
2) національний;
3) регіональний;
4) світовий.
1. Внутрішній (місцевий) ринок охоплює сферу обміну, обмежену кордонами конкретної країни. її учасниками є як місцеві підприємці, так і фірми й організації інших країн.
2. Національний ринок (вітчизняний або зарубіжний) - це сфера здійснення внутрішньо - та зовнішньоторговельних операцій.
3. Регіональний ринок - це сфера здійснення внутрішньо-і міжрегіональних торговельних операцій. Регіональний ринок може бути самозабезпеченим, частково забезпеченим і повністю залежним від ввезення товарів.
4. Світовий ринок - це сукупність національних ринків. У структурі світових ринків виділяють два основні сектори: відкритий і закритий, які мають свої принципи торгівлі та ціноутворення.
• Закритий ринок - це ринок, де взаємодіють продавці та покупці, зв’язані різними формами некомерційних відносин, зокрема, юридичною залежністю, системою пайової участі та фінансового контролю, угодами про спеціалізацію та кооперацію, спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними й іншими договорами, що не мають комерційного характеру. Основними джерелами закритого ринку є:
- внутрішньофірмові постачання між філіалами, дочірніми і головними підприємствами великих корпорацій;
- спеціальна торгівля, представлена постачаннями товарів як допомога за довгостроковими контрактами;
- бартерні та компенсаційні операції тощо.
• Відкритий ринок є сферою звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Операції на відкритому ринку представлені в основному операціями на біржах.
За характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку розрізняють два наступні типи ринку:
1) ринок продавця - попит перевищує пропозицію;
2) ринок покупця - пропозиція перевищує попит.
1. Ринок продавця характеризується обмеженістю товарного асортименту та кількісної пропозиції товару — дефіцитом. Це спонукає покупця купувати те, що пропонує продавець, не висуваючи особливих вимог до якості та техніко-економічних характеристик товару.
2. Ринок покупця характеризується наявністю широкого асортименту товарів, які випускаються різними виробниками, що породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють одні й ті ж попити покупців.
Залежно від виду споживачів розрізняють два наступні типи ринків:
1) споживчі;
2) організаційні ринки, або ринки організацій.
1. Споживчі ринки - це сукупність індивідів і сімей, що купують товари та послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються наявністю масового споживача, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.
2. Організаційні ринки, або ринки організацій, які, в свою
чергу, поділяються на наступні види ринків:
• Ринки продукції виробничо-технічного призначення, які б сукупністю організацій і приватних осіб, що купують товари та послуги, використовувані при виробництві інших продуктів.
• Ринки перепродажів - це сукупність організацій та індивідуальних осіб, які купують товари з метою їх перепродажу або здачі в оренду.
• Ринки державних установ, на яких державні установи всіх рівнів купують або орендують товари та послуги для виконання своїх функцій.
Залежно від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють п’ять наступних типів ринків:
1) потенційний ринок;
2) доступний ринок;
3) кваліфікований доступний ринок;
4) цільовий ринок;
5) освоєний ринок.
1. Потенційний ринок - це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до певного продукту.
2. Доступний ринок - це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту.
3. Кваліфікований доступний ринок - це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем).
5. Освоєний ринок - це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.
1.3. Форми і методи регулювання товарного ринку
Розділ 2. СУТЬ І ЗМІСТ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ
2.1 Суть інфраструктури ринку
2.2. Характеристика основних елементів інфраструктури товарного ринку
2.3. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку
Розділ 3. ПРИНЦИПИ Й ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ НА ТОВАРНОМУ РИНКУ
3.1. Маркетингові посередники як основа інфраструктури товарного ринку. Роль торгівлі в розвитку ринкової економіки
3.2. Особливості маркетингової діяльності торговельних посередників на товарному ринку
Розділ 4. МАКРООРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ