Інфраструктура товарного ринку - Бєлявцев М.І. - 8.2. Визначення обсягів торгово-посередницької діяльності

Основним узагальнювальним показником результатів діяльності торгово-посередницьких підприємств є товарообіг. Його показники відображають масштаб та інтенсивність проміжного і кінцевого обміну товарів. Величина товарообігу схильна до істотних коливань при зміні кон’юнктури ринку, рівня цін і тарифів, інших зовнішніх умов.

Будучи основним оцінним показником обсягу діяльності торговельного підприємства, товарообіг служить також визначальним показником формування його ресурсного потенціалу (обсягу та складу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів) і витрат ресурсів (суми та складу витрат обігу). В той же час в умовах ринкової економіки товарообіг носить підпорядкований характер відносно прибутку підприємства від торгово-посередницької діяльності.

Види і форми товарообігу торговельного підприємства представлені на рис. 8.1.

У загальному складі товарообігу торговельного підприємства виділяються наступні його види:

1. Роздрібний товарообіг - характеризує продаж споживчих товарів населенню та іншим кінцевим споживачам, завершуючи процес їх обігу на споживчому ринку.

2. Оптовий товарообіг - характеризує продаж товарів, що пройшли певну технологічну обробку на даному підприємстві (транспортування, зберігання, сортування тощо) різним оптовим покупцям, що організують процес їх подальшої реалізації кінцевим споживачам. У складі оптового товарообігу торговельного підприємства зазвичай виділяють наступні його форми:

1) продаж товарів оптовим покупцям свого регіону - регіональний товарообіг;

2) продаж товарів оптовим покупцям інших регіонів своєї країни - міжрегіональний товарообіг;

3) продаж товарів оптовим покупцям інших країн - зовнішньоторговельним товарообіг по експорту;

3. Торгово-посередницький товарообіг - Він характеризує обсяг посередницьких операцій купівлі-продажу товарів, здійснюваних торговельним підприємством без якої-небудь технологічної обробки. У складі торгово-посередницького товарообігу виділяють:

• обіг на біржовому ринку;

• обіг на позабіржовому ринку.

Продаж товарів на підприємствах торгівлі характеризується трьома основними показниками, які використовуються в процесі аналізу і планування:

186

Рис. 8.1. Основні види і форми товарообігу торговельних підприємств

1. Загальний обсяг товарообігу - характеризує обсяг продажу товарів у розрізі окремих видів товарообігу. Відповідно до цього виділяють:

1) загальний обсяг роздрібного товарообігу;

2) загальний обсяг оптового товарообігу;

3) загальний обсяг торгово-посередницького товарообігу. Сума загального обсягу всіх видів продажів характеризує

валовий обсяг товарообігу.

2. Склад товарообігу - характеризує структуру загального обсягу товарообігу окремих видів у розрізі різних його форм. Так, у складі обсягу роздрібного товарообігу виділяють: обсяг продажу товарів населенню й обсяг дрібнооптового продажу; обсяг продажу товарів з негайною їх оплатою й обсяг продажу товарів у кредит тощо.

3. Структура товарообігу - характеризує товарно-груповий склад реалізації товарів.

Основною метою управління товарообігом є забезпечення високих темпів розвитку торговельного підприємства та задоволення попиту обслуговуваних контингентів покупців.

У системі управління товарообігом торговельного підприємства велике значення має оцінка та прогнозування обсягів товарообігу. Основними передумовами для розробки прогнозів оптового товарообігу служать:

1) прогноз розвитку роздрібного товарообігу;

2) інформація про потенційних партнерів-виробників, номенклатуру вироблюваних товарів, їх властивості, ціни, умови постачання, біржові котирування;

3) відомості про кон’юнктуру ринку, товарні ринки, про попит та покупців;

4) замовлення-заявки на товари обслуговуваних роздрібних торгових підприємств та інших підприємств і організацій;

5) прогнозні розрахунки товарних ресурсів у розрізі джерел, які можуть бути залучені до товарообігу;

6) замовлення на постачання товарів для державних потреб;

7) перспективи розвитку виробництва в районі діяльності оптового підприємства;

8) орієнтація на забезпечення необхідної прибутковості;

9) аналіз динаміки обсягу та структури оптового товарообігу, стану товарних запасів і товарного забезпечення.

Функціонування оптового підприємства на ринку пов’язане з обмеженнями, які визначають межі його діяльності, зокрема, оптового товарообігу. Такими обмеженнями є:

1) ресурси (матеріальні, трудові) - тобто прогнози товарообігу не можуть бути більше наявних ресурсів;

2) фінансові (платоспроможність);

3) тимчасові, обумовлені інфляцією, що припускає уповільнення оборотності;

4) обсяг купівельного попиту - обсяг реалізації завжди рівний або менше обсягу попиту.

Характер дії цих обмежень залежить від стану економіки країни, рівня самостійності підприємства, рівня ринкових перетворень.

Початковою базою для розробки прогнозів оптового товарообігу є аналіз його розвитку в поточному та попередніх роках.

При розробці показників оптового товарообігу найбільш доцільним є використання балансового методу, який дозволяє забезпечити необхідну ув’язку між окремими його розділами, ресурсами та потребами, оптимальні пропорції в розвитку виробництва та торгівлі, раціональні співвідношення між обсягами обороту та іншими показниками оптової торгівлі. Взаємозв’язок між елементами виражається таким чином:

де Зп і Зк - запаси товарів в оптовій торгівлі на початок і кінець планованого періоду;

Пз - закупівля (надходження) у промислових підприємств

та інших оптових підприємств;

П1 - надходження товарів за імпортом;

Пін - закупівля товарів в інших країнах ближнього зарубіжжя;

Пд — закупівля товарів за додатковими джерелами;

Ор - оптовий товарообіг з реалізації;

Вв - внутрішньосистемний відпуск;

Мп - міждержавні постачання;

Дв - документована витрата (власні потреби та втрати), В умовах конкуренції, що розвивається, одним з найважливіших завдань стає завдання збільшення частки на ринку, на якому працює те чи інше оптове підприємство. Частка ринку, що належить оптовому підприємству, залежить від рівня цін, витрат на рекламу, доходу споживачів. Завоювання більшої частки ринку можливе лише при проведенні підприємствами правильної стратегії. З цією метою можна використовувати як наступальну стратегію, так і оборонну.

При наступальній стратегії доцільно наступне:

1) погоджувати свої дії з політикою конкурентів і пропонувати найрізноманітніші товари або спеціалізуватися у відмінному від конкурентів асортименті;

2) знижувати ціни на товари додаткового асортименту при одночасній підтримці збуту основних товарів;

3) переключатися на інший ринок, де конкурент не такий сильний, і закріплюватися на ньому, постійно відвойовувати за допомогою стимулів (надання різних знижок з ціни) окремі ділянки ринку, що належать конкуренту.

Оборонна стратегія розглядається як додаткова до наступальної. Доцільно, наприклад, при посиленні конкуренції утримати зайняту позицію, постійно контролювати дію конкурентів; наповнювати ринок товарами за зниженими цінами під час виведення конкурентом на ринок нових товарів; глибше досліджувати ринок, виявляючи можливості розширення

постачань у ті місця, де ці товари мають вищий попит.

Після визначення прогнозного значення товарообігу визначають асортиментну структуру ресурсів кожного виду товарів, необхідних споживачам.

Якість точності прогнозних розрахунків обсягів товарообігу як за обсягом, так і за структурою залежить від міри та точності оцінки ринкових умов. Для їх вимірювання використовується коефіцієнт поточних умов реалізації щодо різних товарів і товарних груп з урахуванням організації руху товару та нормативної потреби в товарних запасах, яка розраховується за формулою:

Кт - коефіцієнт поточних умов реалізації товарів;

Р - обсяг пролажу товару в аналізованому періоді;

П - надходження товару протягом аналізованого періоду;

Зн - товарні запаси на початок аналізованого періоду;

Т - індекс періоду.

Коефіцієнт поточних умов знаходиться в межах від 0 до 1. Чим ближче його значення до одиниці, тим простіше збут даного товару в межах наявних ресурсів.