Основною відмінністю сегментації ринку засобів виробництва є те, що структурувати рішення щодо купівлі тут значно складніше. Ця особливість зумовлена головним чином тим, що покупцем виступає не персона, а організація, представлена певним числом осіб, правомочних приймати рішення. Можна говорити про свого роду Buying-Center (центр закупівель). Він представляє собою комітет із закупівель, який складається з групи відповідальних осіб підприємства або організацій, що відповідають за операції із закупівлі товару і на який в організації покладена відповідальність за придбання матеріальних цінностей.
В літературі з міжнародного маркетингу критерії сегментування ринку засобів виробництва нерідко подаються у вигляді емпіричного підходу. Так, Валльдорф перелічує набір факторів, що належать до місця підприємства в системі поділу праці, його величини, місця розташування і попередніх стосунків із клієнтами [69, с. 156-157]. Становіть інтерес систематизація, яку запропонували Вебстер і Вінд, що була розвинена в ряді робіт[70, с.53]. Вона ґрунтується на тому посиланні, що на рішення про придбання засобів виробництва впливають три групи факторів, які лежать у трьох площинах: організація, колектив Buying-Center та індивідуум. Розглянемо з цих позицій фактори сегментації ринку засобів виробництва, що впливають на утворення критеріїв.
Вивчення структури ринку засобів виробництва в організаційному аспекті дає змогу виявити можливість реалізації та її орієнтацію на галузі, підприємства, сфери виробництва та управлінські рівні, а також здійснити прив'язку до відповідних географічних районів.
Сегментація ринку засобів виробництва за Buying-Center здійснюється на основі визначення ступеня впливу пропозиції на економічний розвиток.
Це потребує спеціальних розрахунків для яких, у свою чергу, необхідне добре інформаційне забезпечення. У тих випадках, коли в країні більша частина статистичної та іншої інформації закрита, сегментація за критеріями Buying-Center недоцільна.
Сегментація ринку з орієнтацією на індивідуальних носіїв рішень здійснюється насамперед шляхом прив'язки її до тих осіб у системі управління, які вирішальним чином визначають прийняття рішення. Для цього необхідно вивчати особливості оцінок і надання переваг так званим центральним, або ключовим, фігурам.
3.2.11. В чому полягають особливості сегментації ринків державних служб?
Ринок державних служб характеризується участю державних органів та організацій у системі виробництва. Найпоширенішою формою включення державного капіталу в розширене товарне виробництво є оголошення відкритих конкурсів при розміщенні замовлень, торгів або передплати на цінні папери.
Сегментація ринку державних служб базується на особливостях, які пов'язані з їх впливом на структуру попиту і пропозиції. Ці особливості зумовлені значною мірою статусом державних органів і частково особистісними даними посадових осіб, а також існуючими вказівками та інструкціями. Наприклад, якщо мова йде про постачання лікарням та установам, слід мати на увазі, що у деяких країнах вони здійснюються адміністративним директором. Зокрема, такий порядок передбачений в Німеччині законом про фінансування державних лікувальних клінік.
Сегментація ринку державних служб може проводитись з орієнтацією на країни і продукти. Зі складу специфічних критеріїв, які можна прийняти при сегментації, порівняно часто використовуються такі:
1. Функції, які виконуються за рахунок громадських коштів (наприклад, освіта, адміністративне управління, органи захисту та ін.).
2. Місце всередині системи (народні школи, реальні школи, гімназії, вищі навчальні заклади; районні, обласні, республіканські адміністративні органи; поліція, пожежні команди, армія).
3. Спеціалізація всередині певного функціонального рівня (вищий навчальний заклад, факультет, кафедра, дисципліна; завідуючий актами громадянського стану, управляючий кладовищем, керівник адміністративним органом з нагляду за будівництвом, посадова персона з дорожньої і транспортної справи).
4. Попередні відношення купівлі-продажу.
5. Психологічні риси, що характеризують партнера після переговорів і його установки щодо зарубіжного покупця. Ці критерії можуть бути пов'язані з самою особою або ж бути сформульованими системою.
Ринок послугу сучасному світі інтернаціоналізується прискореними темпами. Його сегментація здійснюється згідно з критеріями, що характеризуються особливістю країни і послуг. Вона може поглиблюватися залежно від галузі, географічного місця розташування, попередніх відношень купівлі-продажу і шляхом використання психологічних критеріїв.
3.3. Позиціонування на зовнішніх ринках
3.3.1. В чому полягає необхідність та завдання позиціонування товару та фірми на зарубіжному ринку?
3.3.2. Які основні підходи до позиціонування товару?
3.3.3. Які основні етапи позиціонування товару можна виокремити?
3.3.4. Як забезпечити обґрунтоване позиціонування товару?
ЧАСТИНА II. МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ МІЖНАРОДНОЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Розділ 4. МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ
4.1. Конкурентоспроможність фірми і її продукції на зарубіжному ринку
4.1.1. Що таке конкуренція в світовому господарстві?