Міжнародний маркетинг - Барановська М.І. - 4.3.4. Які існують договірні умови сторін при покупці франчайзингу ?

До основних положень франчайзингового договору можна віднести:

o умови договору;

o умови платежів;

o вигляд франчайзингу;

o територіальну діяльність;

o систему управління;

o взаємну підтримку та взаємодопомогу партнерів;

o умови розторгнення договору.

В процесі підготовки і укладання договору сторони особливо ретельно проводять обґрунтування і вибір одного з видів франчайзингу на основі фундаментальних маркетингових досліджень.

При виборі фірмою виду діяльності франчайзингу доцільно враховувати зарубіжний досвід. Тому наведемо основні рекомендації зарубіжних фахівців:

1) критичне (аналітичне) відношення до франчайзингу;

2) об'єктивна оцінка прогнозних розрахунків із залученням незалежних експертів;

3) експертна оцінка контрактів;

4) аналіз і вивчення досвіду контрактів, що діють;

5) ретельний аналіз фінансових умов договірних відносин з урахуванням специфіки франчайзингу (стережіться, якщо первинний платіж великий, а роялті відносно малі);

6) вивчення, аналіз і об'єктивна оцінка франчайзера (пильна увага порядку, технології і вимогам до експлуатації устаткування відносно до конкретних умов діяльності фірми);

7) аналіз фінансової діяльності франчайзера, особливо за останній період;

8) аналіз захисту прав ведення даного бізнесу на конкретній території;

9) проведення власних об'єктивних маркетингових досліджень по всіх напрямах цільового ринку;

10) перевірка реєстрації товарної марки в країні і патенту на товар;

11) уточнення зобов'язань за видами реклами, витратами на рекламу з обох боків, а також цілей візитів франчайзера на фірму;

12) надання взаємодопомоги у важких ситуаціях, форс-мажорних випадках, виходу з ладу устаткування і т. ін.;

Слід зазначити, що перераховані заходи повинні бути проведені в обов'язковому порядку до укладання договірних відносин.

4.3.5. В чому полягає суть зарубіжних інвестицій?

Під зарубіжними інвестиціями розуміють вкладання капіталу в різноманітних видах і формах зарубіжними інвесторами: державою, іноземними банками, фірмами, компаніями, фондами і приватними особами в економіку іншої країни. Залучення коштів зарубіжних інвесторів припускає наявність сприятливого інвестиційного середовища (сприятливого інвестиційного клімату) в країні, в яку повинні прямувати інвестиції.

Інвестиційне середовище є сукупністю правових, політичних, економічних і соціальних умов для здійснення інвестиційної діяльності. Вона істотно впливає на рівень прибутковості, ризику і ліквідності інвестицій.

Зарубіжні інвестиції можуть здійснюватися в різноманітних видах і формах. До найбільш поширених видів і форм зарубіжних інвестицій слід віднести:

o створення спільних підприємств з пайовою участю іноземного капіталу;

o створення підприємств, представництв і філій, що повністю належать іноземним інвесторам;

o придбання у власність підприємств, будівель, споруд, а також доль участі в підприємствах, корпораціях і т. д.;

o придбання облігацій, акцій та інших цінних паперів в тій або іншій країні;

o надання позик, кредитів, майна, майнових прав та ін.;

o придбання прав користування землею й іншими природними ресурсами, якщо це не обмежено чинним законодавством.

Зарубіжний капітал може притягуватися у формі приватних і державних інвестицій, а також у формі державних і приватних позик і кредитів. До іноземних інвестицій відносяться також позики і кредити або інші форми позикового капіталу, що надаються міжнародними організаціями: Міжнародним валютним фондом (МВФ), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР), Лондонським клубом, Паризьким клубом та ін.