11.1. Сучасний стан навколишнього середовища внаслідок впливу економіки
Сучасний маркетинг в цілому має виключно економічні цілі і прагне до балансу економічних інтересів виробника і споживача. Однак в останні роки заклопотаність впливом виробничої сфери на стан навколишнього середовища торкнулася не тільки уряду і вчених, але і широкої громадськості в особі споживача. І саме споживач зіграв вирішальну роль у виникненні та становленні такого напрямку, як екологічний маркетинг. Адже не є секретом, що в Україні протягом не одного десятиріччя робляться спроби вирішити екологічні проблеми за допомогою адміністративно-правових і економічних методів державного регулювання, які, нажаль, не призвели до помітного поліпшення стану навколишнього середовища.
Доводиться визнати як об'єктивну реальність небезпечні явища сьогоднішньої економіки, що дісталися від минулого:
- оманливі занижені ціни природних ресурсів та енергії;
- переоцінка можливого рівня природно-ресурсного потенціалу регіонів і планети в цілому;
- значне заниження економічного збитку від забруднення навколишнього середовища;
- ігнорування виниклої ситуації перевитрати і деградації асиміляційного потенціалу навколишнього середовища;
- небажання враховувати реальну величину екологічного ризику, що загрожує;
- гігантоманія, зверхконцентрація виробництва.
Викликають велику тривогу сучасні серйозні загрози людського суспільства, що принципово відрізняються від колишнього щодо нешкідливого товарного голоду і кризи надвиробництва:
- деградація і сильне виснаження природних ресурсів, у тому числі необоротних;
- забруднення біосфери до рівня, що є гранично небезпечним для життя.
Необхідно об'єктивно врахувати причини, які б змусили шукати можливості виходу з кризового стану і нові шляхи розвитку економіки. При цьому необхідно дотримуватися певних умов і правил, при яких можливо отримати одночасно екологічний та економічний виграші. В іншому випадку будуть проявлятися негативні наслідки порушення умов "рівноваги" між екологією і економікою, що допущена в цілях досягнення односторонніх переваг.
Розробка екологічно орієнтованої концепції маркетингу є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності, соціальної та екологічної відповідальності підприємства.
Необхідно виділити основні положення, яких необхідно враховувати при розробці екологічно орієнтованої концепції маркетингу в діяльності підприємства:
1. Визначення цілі маркетингу з урахуванням екологічних вимог.
2. Закріплення концепції маркетингу у філософії підприємництва і в загальній системі цілей підприємства (наприклад, забезпечення довгострокової конкурентоспроможності).
3. Формулювання мети маркетингу таким чином, щоб вона отримувала кількісне вираження у важливих для підприємства аспектах:
- у економічному аспекті (наприклад, досягнення певної кількості відсотків частки на екологічно орієнтованих ринках за певний проміжок часу);
- у психологічному аспекті (наприклад, створення або зміцнення іміджу підприємства, яка здатна вирішувати проблеми в певних сферах екології).
4. Визначення цільових пріоритетів з конкретної прив'язкою та узгодженням:
- за видами або групами виробів, що виготовляються;
- за клієнтам або групам клієнтів;
- по регіонах.
5. Інтегроване планування заходів в області маркетингу: У виробничій політиці:
- виробництво і пропозицію на ринку товарів, що потребують менше сировини і придатних для вторинного використання (наприклад, використання сировини за принципом максимальної економії; заміна видів сировини, наявних в обмеженій кількості, на більш поширену сировину або зміна їх складу з метою заподіяння найменшої шкоди навколишньому середовищу);
- фіксування екологічності продукції відповідно до екологічного маркування (наприклад, Європейський екологічний знак, Міжнародний знак озонобезпечної продукції);
- досягнення максимальної можливої функціональності упакування і тари і виготовлення їх з матеріалів, що завдають найменшу шкоду навколишньому середовищу (наприклад, підвищення ступеня багатократності вживання упакування і тари, введення до їх складу натуральних матеріалів органічних речовин, які швидко розкладаються на нешкідливі компоненти природним чином);
- забезпечення екологічного використання товарів, що продаються через служби сервісу та консультації (екологічні сервісні пакети, спеціальні семінари з екології).
У комунікаційній політиці:
- облік сучасних тенденцій екологізації ринку і, зокрема, зростання екологічної свідомості споживачів продукції і посилення цих тенденцій за допомогою рекламних заходів і розвитку зв'язків з громадськістю;
- розширення популярності і поліпшення іміджу підприємства як компетентно вирішальної проблеми в області екології, використовуючи для цього рекламу і екологічну аргументацію з орієнтацією на цілеспрямовано вибрані групи споживачів;
- забезпечення об'єктивності і переконливості викладу цих аргументів і надання можливості їх перевірки;
- зменшення недовіри громадськості і населення до діяльності підприємства в області охорони довкілля та природокористування шляхом проведення відповідних широкомасштабних акцій.
У політиці в області розподілу:
- узгодження між підприємством і торговими організаціями каналів збуту, які роблять можливими системи зворотного зв'язку, сприятливо впливають на навколишнє середовище;
- розвиток екологічно відповідальної поведінки споживачів шляхом створення центрів вторинного використання матеріалів і консультування в торгівлі;
- пріоритетний вибір екологічних транспортних засобів, використовуваних для матеріально-технічного постачання.
У ціновій політиці:
- проведення екологічно орієнтованої диференціації цін;
- переклад калькуляції в доступну для торгівлі та споживачів форму у випадку, якщо впровадження екологічних технологій виробництва неминуче веде до зростання цін;
- проведення перевірки можливостей здешевлення більш екологічної продукції шляхом застосування змішаної калькуляції.
6. Аналіз і уточнення всіх інших окремих заходів комплексної політики підприємства для з'ясування можливостей інтегрованого, загального варіанту, що проявляє свої переваги в екологічних аспектах.
7. Перевірка та вдосконалення організації і контролю маркетингу:
- створення відповідної стратегічної структури і системи;
- впровадження екологічної свідомості на всіх рівнях управління на підприємстві (формування волі в колективі керівників, мотивація і навчання співробітників);
- постійне інформування та підвищення кваліфікації працівників з урахуванням зростаючих екологічних вимог;
- формування ідентичного менталітету і почуття колективної солідарності відносно екологічно обґрунтованої поведінки.
8. Створення організаційних передумов для успішної реалізації розроблених стратегій:
- здійснення структурних змін в системі;
- призначення відповідальних за всі екологічні питання на рівні керівництва підприємством (наприклад, в якості уповноваженого з екологічних питань).
9. Створення і розвиток системи виробничого екологічного контролю, використовуючи додаткові, спрямовані на вирішення екологічних завдань інструменти контролю (наприклад, системи моніторингу).
10. Розробка та впровадження в практику діяльності підприємства особливих стимулів для досягнення визначених цілей (наприклад, за допомогою спеціальних знижок).
11.3. Підходи до визначення категорії "екологічно чистий товар"
11.4. Екологічна політика підприємства
Перелік рекомендованої літератури
ГЛОСАРІЙ