Оптимальним способом знепилювання повітря з допомогою місцевого витяжного вентиляційного устаткування є аспірація — повне укриття обладнання суміщене з витяжкою. При виборі конструкції пилоприймача і самого витяжного устаткування необхідно дотримуватися таких умов за яких би:
забезпечувалось можливо повне укриття джерела пилоутворення;
відсмоктуючий отвір максимально наближався до джерела пилоутворення;
передбачалось щільне приєднання повітроводу до пилоприймача, щоб виключити вибивання пилу;
пилоприймач був так розташований, щоб затаєне повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працюючого;
повітропроводи були обладнані отворами для періодичної очистки їх від пилу, що осідає;
місцева витяжна вентиляція була обладнана пилоочисним пристроєм, що гарантує ступінь очистки повітря у відповідності з вимогами санітарного законодавства;
Для приміщень з виділенням пилу, газів повітрообмін Zл (м3/год.) розраховують за формулою:
де О - кількість виділених шкідливих речовин мг/год.;
Ч1 Яо" допустимий вміст шкідливої речовини у повітрі приміщення і у тому, що надходить у приміщення, мг/м3.
Які існують санітарно-гігієнічні вимоги до вентиляції ?
Основні вимоги до вентиляції виробничих приміщень визначені санітарними нормами (СН), а також будівельними нормами і правилами "Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря".
Об’єм потрібного повітря має бути достатнім, він визначається розрахунковим шляхом. Розрахунок ведеться відповідно по надлишку явного тепла або вологи, або за кількістю шкідливих надходжень пилу, газів, пари. При їх одночасному виділенні необхідний повітрообмін має встановлюватися за домінуючою шкідливістю.
Згідно з СН, кількість зовнішнього повітря, що потрапляє у приміщення на одного працюючого, має становити не менше ЗО м3/год. при роботі у приміщенні об’ємом менше 20 м3 на одну людину і не менше 20 м3/год при об’ємі приміщення понад 20 м3 на одну людину. У приміщеннях без природної вентиляції подача повітря на одну людину має становити не менше 60 м3/год.
Баланс припливного і повітря, яке видаляється, має відповідати призначенню вентиляції і умовам її використання. У класичних умовах кількість припливного повітря має відповідати кількості повітря, що видаляється, а різниця між ними має бути мінімальною. На практиці необхідна організація повітрообміну здійснюється з перевагою тієї або іншої кількості повітря у загальному балансі.
В багатьох випадках проектують такі схеми організації повітрообміну, коли у всьому приміщенні мають підтримуватися надлишковий тиск по відношенню до атмосферного, а відтак об’єм припливного повітря має бути більшим за об’єм, що видаляється.
Позитивний повітряний баланс необхідний при організації вентиляції з надлишковим вологовиділенням для профілактики утворення туману і конденсату внаслідок проникнення холодного повітря ззовні.
Припливні витяжні системи мають бути правильно розміщеними. Приплив має забезпечувати максимальну чистоту і оптимальні мікрокліматичні параметри повітря у робочій зоні. Витяжка має максимально видаляти шкідливі виділення. Система вентиляції не повинна викликати перегрів або переохолодження працюючих чи збільшувати рівень виробничого шуму, та бути ефективною в будь-яку пору року за будь-яких кліматичних і погодних умов, а також простою по влаштуванню, надійною в експлуатації і відповідати вимогам електро-, вибухопожежобезпеки.
Ефективність та надійність роботи вентиляційної установки і всієї системи вентиляції оцінюється на підставі санітарно-гігієнічних випробувань.
2.5. Виробниче освітлення
Які існують гігієнічні вимоги до виробничого освітлення ?
Як оцінюються зорові функції залежно від освітлення?
Як з психофізіологічної точки зору діє освітлення на зорову функцію організму?
Які бувають види і системи освітлення?
Як облаштовують природне освітлення?
Які нормативи природного освітлення?
Як перевіряють природне освітлення?
Що таке штучне освітлення?