Ринкове ціноутворення - Мазур О.Є. - Сфера Послуг

У будівельній галузі встановлення цін відрізняється від ціноутворення в інших галузях, що зумовлене особливостями будівельної продукції, яка виготовляється лише на замовлення інвесторів за індивідуальною проектно-кошторисною документацією. Тому найбільшою мірою на ціни впливають витрати виробництва (собівартість), а роль попиту вкрай незначна й опосередкована. Через це на більшій частині ринку будівельної продукції майже відсутня цінова конкуренція, адже в кожному окремому випадку фактичні ціни продажу визначаються індивідуально за згодою сторін - замовника та підрядника чи забудовника (будівельної організації). За послаблення цінової конкуренції "розмивається" взаємодія між попитом і пропозицією, а відтак не можна говорити про тяжіння ринкових цін до цін ринкової рівноваги.

Суб'єктами ціноутворення на будівельну продукцію є замовник, проектувальник і підрядник. Зазвичай найактивнішими з них є проектувальник і підрядник, а щодо замовника, то він або стоїть дещо осторонь процесу ціноутворення, переважно погоджуючись із запропонованою ціною, або висуває зустрічні розрахунки, намагаючись "збити ціну" на свою користь.

Ціни на будівельну продукцію використовують для розрахунків замовників з підрядними будівельними організаціями за виконані будівельно-монтажні роботи. Ці ціни називають кошторисними (кошторис - це документ, в якому міститься інформація про витрати на виробництво певної продукції) і розділяють на два види:

• базисні кошторисні ціни - їх обчислюють проектні організації для складних об'єктів високої вартості на основі встановлених Держбудом України державних будівельних норм, нормативів та цін на будівельні матеріально-технічні ресурси 1997 р. Ці ціни є порівняльними (постійними), бо вони виключають вплив на обсяг будівельної продукції цінового чинника. Базисні кошторисні ціни не є реальними, а мають суто статистично-порівняльне значення: їх використовують для виявлення реальних змін у фізичних обсягах продукції будівництва та визначення темпів зростання чи спаду будівництва;

• вільні кошторисні ціни - це реальні ціни на будівельну продукцію, в яких відтворені реальні планові витрати і прибуток, скориговані з урахуванням змін бізнес-серед-овища та особливостей самого процесу будівництва певного об'єкта. Вільні кошторисні ціни також розраховують проектні організації на основі базисних цін або без них, але остаточно ці ціни визначаються за двосторонньою угодою між підрядником та замовником і фіксуються в контракті

підряду.

В українській практиці зазвичай до складу проектно-кошторисної документації включають обидві ціни.

Вільну кошторисну ціну визначають за формулою:

Вільна кошторисна ціна (вартість) = (Виробнича собівартість + + Операційні витрати + + Операційний прибуток) • (1 + ПДВ у десяткових дробах)

Як вже було зазначено, найбільший вплив на кошторисну ціну справляє собівартість будівельно-монтажних робіт. Виробнича собівартість охоплює лише витрати виробничого характеру, тобто пов'язані виключно з виготовленням будівельної продукції.

Операційні витрати в будівництві, як і в інших галузях, складаються з адміністративних, на збут та інших операційних витрат. До особливостей будівничої галузі варто віднести майже повну відсутність збутових витрат за рахунок економії на транспортуванні (будівельна продукція не переміщується) та рекламі. Операційні витрати разом із виробничою собівартістю становлять повну собівартість. До неї додають величину операційного прибутку, яка залежить від того, яку саме ціну розраховують. Якщо це базисна кошторисна ціна, то держаний норматив передбачає встановлення 30%-ї надбавки до повної собівартості. Якщо вільна, то операційний прибуток встановлюється як різниця між погодженою із замовником вільною кошторисною ціною і повною собівартістю продукції.

Прямі витрати на зведення будівничого об'єкта становлять 300 тис. грн, непрямі - 150 тис. грн. До операційних витрат належать: адміністративні (5% до виробничої собівартості), збутові (1% до виробничої собівартості) та інші операційні витрати (6% до виробничої собівартості). Операційний прибуток передбачено в розмірі 15% до повної собівартості виробництва. Чинна ставка ПДВ - 20%. Визначимо вільну кошторисну ціну, за якою об'єкт буде продано замовникові.

Виробнича собівартість = прямі витрати + непрямі витрати = 300 + 150 = = 450 тис. грн

Операційні витрати:

адміністративні = 450 • 0,05 = 22,5 тис. грн

на збут = 450 • 0,01 = 4,5 тис. грн

Приклад 2.9

інші = 450 • 0,06 = 27 тис. грн

Разом = 54 тис. грн Повна собівартість = 450 + 54 = 504 тис. грн Операційний прибуток = 504 • 0,15 = 75,6 тис. грн Вільна кошторисна ціна з ПДВ = (504 + 75,6) • 1,2 = 695,52 тис. грн.

Якщо об'єкт складний і має високу вартість, то проектна організація визначає одночасно базисну і вільну кошторисну ціни. При цьому вільна ціна складається з таких компонентів:

• базисна кошторисна ціна будівельно-монтажних робіт і пусконалагоджувальних робіт, які виконує підрядник відповідно до угоди підряду, у цінах 1997 р.;

• узгоджені витрати, які підлягають компенсації замовником підряднику у зв'язку з ринковими та іншими умовами, які не враховані у базисній ціні (збільшення чи зменшення цін на ресурси).

Приклад 2.10

На основі даних табл. 2.1 визначимо вільну кошторисну ціну об'єкта будівництва.

Таблиця 2.1. Кошторисна вартість будівництва

ПДВ в базисній кошторисній ціні = 165,6 • 0,1667 = 27,61 тис. грн

Базисна кошторисна ціна без ПДВ = 165,6 - 27,61 = 138 тис. грн Операційний прибуток у базисній кошторисній ціні = 138 - 120 = =18 тис. грн

Новий операційний прибуток = 18 + 18 • 0,1 = 19,8 тис. грн Вільна кошторисна ціна з ПДВ = (120 + 14 + 2,5 + 1,5 + 3 - 10 + 19,8) • • 1,2 = 180,96 тис. грн.

Вільна кошторисна ціна може бути твердою та змінною. Тверда ціна встановлюється в разі, якщо сторони впевнені в незмінності цін на будівельні ресурси протягом усього періоду виконання договору. Тверда ціна не дає змогу підрядникові вимагати від замовника компенсації не передбачуваних витрат. Якщо кошторис перевищено, то відповідальність покладається на підрядника. Змінна ціна, хоча й фіксується в контракті, може переглядатися в процесі його виконання, якщо з об'єктивних і незалежних від підрядника причин зростуть витрати. До таких причин належать зміни темпів інфляції, цін на будівельні ресурси та енергоносії, транспортних тарифів тощо.

Сфера Послуг

До сфери послуг належать такі послуги: вантажного та пасажирського транспорту, ремонту техніки, зв'язку, банків, страхових компаній, туристичні, перукарські, медичні, соціальні та ін. Послуга - це товар особливого роду, який позбавлений матеріальної оболонки, а відтак не може зберігатись, складуватись, нагромаджуватись, поповнюватися, дооцінюватися, уцінятися тощо і найчастіше не має матеріального кількісного вираження. З огляду на ці особливості, ціну послуги в українській практиці прийнято називати тарифом, а процес формування тарифів - тарифотворенням.

Тарифи на послуги можуть бути державними або вільними. За державними тарифами відпускається електроенергія, газ, вода, здійснюється оплата за житлово-комунальні послуги, послуги санітарно-епідеміологічної служби, візове і митне оформлення документів та ін. Вільні тарифи самостійно встановлюють приватні постачальники послуг - ремонтні майстерні, перукарні, консультаційні організації та ін. Більшість тарифів формується в Україні на основі витратного підходу, особливо в сфері державного тарифотворення (наприклад, у залізничному і морському транспорті). Це пояснюється домінуванням в цій сфері монополістичних тенденцій та, відповідно, відсутністю конкуренції. Водночас приватні постачальники послуг дедалі частіше використовують ринкові методи тарифотворення, що ґрунтуються на попиті.