Ринкове ціноутворення - Мазур О.Є. - Метод питомої ціни

Метод питомої ціни використовують для визначення орієнтовної ціни простої продукції, яку можна достатньо повно схарактеризувати одним параметром якості, величина якого значною мірою визначає загальний рівень ціни виробу. Таким параметром може бути потужність, швидкість, ємність, вага, площа, ширина чи довжина, тривалість служби, вміст головного компоненту та ін. Очевидно, така ситуація зустрічається рідко, тому метод недосконалий, адже він не враховує вплив на ціну решти параметрів виробу.

Етапи розрахунку ціни:

1) Розраховують питому ціну (питому собівартість) оди-

ниці одного провідного параметра якості товару:

і-. баз баз

Р =- или С =-

пит Х пит Х

баз баз

де Р_пит (С_пит) - питома ціна (собівартість) одиниці виробу, грн; Р_баз (С_баз) - ціна (собівартість) базового виробу, грн; Х_баз - значення основного параметра базового виробу у відповідних одиницях.

2) Розраховують ціну (собівартість) нового виробу за формулами:

Р = Р • Х або С = С • Х + Н ,

нов пит нов нов пит нов

де Р_нов (С_нов) - ціна (собівартість) нового виробу, грн.;

Х_нов - кількісне значення головного параметра нового виробу; Н - цільова надбавка (прибуток), грн.

Приклад 4.16

Фірма виробляє двигуни потужністю 80 кВт і реалізує їх за гуртовою ціною 450 грн за 1 од. Вона планує випуск нових двигунів потужністю 100 кВт. Для визначення ціни нового двигуна необхідно розрахувати питому ціну базового двигуна.

Р_б 450 грн

Р = ---^а- =---------= 5,625 грн /кВт

^пит Х_б 80 кВт '

баз

Тоді ціна нового двигуна Р = Р • Х = 5,625 грн • 100кВт = 562,5 грн.

Згідно з цим методом, ціна повинна зростати пропорційно зростанню головного параметра (за інших рівних умов), тобто має бути дотримана така умова:

Р Р Р

1 = 2 = 3 = р

V V V "' ^пит'

^Х1 ^{Х Х}3

де Р₁, Р₂, Р₃ - ціни, відповідно, товару 1, товару 2, товару 3 і т.д. параметричного ряду;

Х₁, Х₂ Х₃ - значення головного параметра товару 1, товару 2, товару 3 і т.д. в прийнятих одиницях вимірювання.

Проте у практиці цієї умови не дотримуються, а навпаки, прагнуть того, щоб міра зростання цін на нові товари відставала від міри підвищення якості, адже за цих умов покупець отримає економічний виграш. Інакше кажучи, компанії свідомо занижують ціни, тим самим виграючи конкурентну боротьбу. Щоб визначити, яким повинне бути це зниження, розраховують коефіцієнти гальмування як відношення питомої ціни виробу з більшою величиною параметра до питомої ціни виробу з меншою величиною параметра [35, 47]. Потім коефіцієнт гальмування помножують на ціну, обчислену за вищевикладеними формулами.

Коефіцієнти гальмування, що їх використовують у практиці, за наявними даними, становлять в середньому 0,5-0,8 для серійних промислових виробів. Їхня величина має бути визначена фірмою не випадковим чином, а з урахуванням ряду чинників.

Приклад 4.17

Потрібно визначити ціну 1 тонни нових вузлів для трубопроводів з діаметром умовного проходу 350 мм. Відомі гуртові ціни параметричного ряду вузлів з різним діаметром (табл. 4.20). З цієї таблиці видно, що ціна не зростає пропорційно величині діаметру, а, навпаки, - відносно знижується. Це відбивається на питомій ціні, що зменшується. Такий підхід дає змогу компанії зробити для споживача придбання її товарів вигіднішим в порівнянні з конкурентами.

У нашому прикладі діапазон коефіцієнтів гальмування становить 0,6 -0,8. Остаточний вибір його значення для розрахунку ціни залежить від різних чинників, вказаних вище. Якщо прийняти його на рівні 0,75, а у якості базового узяти вузол з діаметром 300 мм і питомою ціною 1,04 грн /мм, то ціна нового виробу дорівнюватиме:

Р = Р • Х = 1,04 • 350 =364 грн.

нов пит нов ' ¹

А з урахуванням коефіцієнта гальмування 0,75 вона становитиме 364 грн • 0,75 = 273 грн, тобто значно менше, що дасть споживачеві змогу отримати економічний виграш у розмірі 364 - 273 = 91 грн.

Таблиця 4.20. Характеристика і ціни параметричного ряду вузлів