Ключові терміни: інноваційний процес, стратегія, державна інноваційна політика, інноваційний розвиток, стратегічне планування.
Ключові питання розділу
10.1. Механізми управління інноваційною діяльністю в умовах технологічних змін.
10.2. Економічні механізми технологічних змін і їх вплив на структуру промислово-виробничого сектора.
10.3. Методика внутрішньо-фірмового планування стратеги інноваційного розвитку.
Рівень освоєння матеріалу розділу:
знати й розуміти: механізм управління інноваційним процесом; суть оцінки інноваційної цінності джерела ідей; сутність стратегії, її зміст та направленість; основні критерії інноваційного підприємства;
о уміти: описати принципи, на яких базується механізм управління інноваційним процесом; визначити взаємозв'язок технологічних змін з інноваційною стратегією фірми; відрізняти принципи формування економічного механізму управління інноваційними процесами.
10.1. Механізм управління інноваційною діяльністю в умовах технологічних змін
Реалізація інноваційної політики на державному рівні потребує зовсім іншої, ніж нині діюча система управління науково-технічним розвитком. Державне замовлення на фундаментальні результати науки повинні мати не тільки пріоритет за своєю значущістю, але і більш вигідне фінансове та матеріально-технічне забезпечення.
Що стосується управління інноваційними процесами на рівні підприємства, то основними стимулюючими факторами тут можуть стати розвиток товарно-грошових відносин та поява конкуренції на ринку. У центр фірмової політики організації, а відповідно і системи управління нею, повинна бути поставлена боротьба за конкурентоздатність продукції, що виробляється, та рентабельність виробничої діяльності, включаючи інноваційну.
Формування системи управління інноваційним процесом в умовах переходу до ринкової економіки повинно бути спрямоване на збільшення вкладу наукових організацій у створення високо розвинутого виробництва промислової продукції:
o у першу чергу предметів споживання;
o в освоєння ресурсозберігаючих та екологічно-чистих технологій;
o у здійснення прогресивних структурних зрушень у матеріальному виробництві та суттєве підвищення конкурентоздатності промислової продукції.
Механізм управління інноваційним процесом в умовах формування ринкової економіки повинен базуватись на наступних принципах:
o органічній єдності науково-технічного прогресу з економічним, соціальним і духовним розвитком суспільства;
o демократизація та децентралізація управління, розвиток самоуправління в сфері науки і техніки;
o першочергової державної підтримки науково-дослідних робіт світового рівня, а також робіт, що забезпечують вирішення найважливіших проблем країни, шляхом вибору науково-технічних пріоритетів і концентрації зусиль на їх реалізацію;
o збалансованому розвитку фундаментальних, прикладних досліджень та розробок за рахунок прямої державної підтримки, економічного стимулювання інноваційної діяльності підприємств;
o підтримки конкуренції та підприємництва у науково-технічній сфері, здійснення антимонопольних заходів;
o сприяння розвитку ринку науково-технічної продукції збалансованого розвитку, наукового, освітнього та виробничого потенціалів;
o багатоваріантності і рівноправності усіх форм організації науково-технічної діяльності, об'єднанні колективної та індивідуальної науково-технічної творчості;
o максимальному використанню можливостей світової науки і техніки для забезпечення науково-технічного прогресу в Україні.
Вихід з економічної кризи неможливий без оживлення інноваційно-інвестиційного процесу, без оновлення основного капіталу на принципово новій конкурентоздатній основі. Тому необхідне створення та послідовна реалізація інноваційно-інвестиційного механізму, що забезпечує великомасштабний приплив капіталу для модернізації виробництва та відповідає новим економічним та соціально-політичним реаліям. А вони такі, що після приватизації приватна власність буде переважною, а ринкові відносини будуть розвиватися та поглиблюватись. Вихідним елементом даного механізму повинна стати селективна інноваційно-інвестиційна стратегія, сутність якої на даному етапі розвитку полягає у тому, щоб обрати вузькі пріоритетні виробництва, де конкуренція ресурсів зможе у порівняно короткий термін забезпечити успіх та ланцюгову реакцію перелому у більш широких сферах народногосподарського комплексу. Ця обставина прямо пов'язана зі стратегією структурної перебудови економіки, спрямованої на пріоритетний розвиток в одних сферах і галузях виробництва та скорочення і переорієнтування виробництва в інших галузях і сферах.
Важливим фактором реалізації державної інноваційної політики є організаційно-функціональне забезпечення як неодмінний елемент механізму управління інноваційним процесом в Україні. Цей механізм включає:
<" створення скоординованої узгодженої системи структур, що забезпечують реалізацію державної інноваційної політики;
o удосконалення організаційних структур фінансового забезпечення реалізації державної інноваційної політики, які базувались би на різних формах власності:
o інноваційні банки, фонди державної власності;
o приватної власності;
o колективної (асоційованої) форми власності;
o створення мережі інноваційних структур: парків (технопарків, агропарків, інноваційних парків, науково-освітніх парків, рекреаційних парків тощо);
o центрів (технологічних, інноваційних, територіальних, виробничих, науково-виробничих тощо);
o полісів (техно полісі в, курортополісів, рекреаційних зон, соціально-економічних експериментальних зон тощо);
o організаційно-функціональне забезпечення;
o ліцензування інноваційної діяльності;
o стандартизація, сертифікація продукції інноваційних підприємств; " експертиза матеріалів, проектів, систем та інших об'єктів
інноваційної діяльності;
o аудит інноваційної діяльності;
o контроль за виконанням принципів та вимог державної інноваційної політики та інноваційної діяльності.
Створення відповідних умов для оптимального розвитку науково-технічного потенціалу національної економіки стає одним з найважливіших принципів створення системи і формування механізму управління інноваційної політики. При усьому розмаїтті національних підходів до економіки усі країни прагнуть до розробки та реалізації державної інноваційної політики.
Механізм створення та розповсюдження нововведень, маючи суттєві національні особливості, передбачає три загальні складові:
o систему державної підтримки фундаментальних та пошукових досліджень;
o різноманітні форми, та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень;
o максимальне стимулювання інноваційного підприємництва та його підтримку.
Збір і видалення відходів
Боротьба із забрудненням земель, повітряного і водного середовища
10.3. Методика внутрішньо-фірмового планування стратегії інноваційного розвитку
Інвестиції в дослідження і розробки
Динаміка конкурентоздатності
Залежна стратегія
Принцип системності
Принцип комплексності
Принцип орієнтації переважно на інноваційний шлях розвитку