Більшість країн, членів ВООЗ, вирішують проблеми раціонального використання ресурсів, ефективності діяльності системи охорони здоров'я та регуляції її вартості через загальноприйняті стандарти.
Стандартизація - це процес установлення та застосування в різноманітних сферах виробництва та надання послуг стандартів і системи контролю за їх дотриманням.
В Україні процес стандартизації в системі охорони здоров'я розпочався понад 20 років тому з упровадження принципів господарчого механізму. У 1998 р. Міністерством охорони здоров'я Україні було прийнято накази, що узаконюють провадження галузевих стандартів в практику охорони здоров'я:
o "Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України".
o "Тимчасові стандарти обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критеріїв якості лікування дітей".
Мета стандартизації охорони здоров'я полягає в підвищенні якості профілактичних і лікувально-діагностичних заходів, вирішення завдань збереження й підвищення здоров'я населення.
Принципи, яким має відповідати процес стандартизації: одноманітності, значення, актуальності, комплексності, контролю, інформованої згоди тощо.
Впровадження стандартизації охорони здоров'я має сприяти:
♦ Ефективності та економічності використання трудових й матеріальних ресурсів системи охорони здоров'я.
♦ Захисту інтересів пацієнтів на основі забезпечення реального рівня соціальних гарантій доступності медичної допомоги населенню.
♦ Структурній пропорційності служб системи охорони здоров'я.
♦ Раціональному розподілу фінансових потоків у галузі.
Стандарт - нормативно-технічний документ, який установлює комплекс норм, вимог, правил, вимог до об'єкту стандартизації та затверджується компетентним органом.
Порядок розробки сучасних медичних стандартів складається з таких процедур:
♦ Визначення групи захворювань, для якої розробляються стандарти.
♦ Вивчення наявної техніко-технологічної бази медичних закладів та їх відповідних підрозділів.
♦ Вивчення наукової літератури з проблеми.
♦ Розробка алгоритмів діагностики та лікування на основі даних доказової медицини.
♦ Оцінювання ефективності різних втручань на основі зіставлення результатів і витрат, типового матеріально-технічного устаткування лікувально-профілактичних закладів.
♦ Розробка клінічних протоколів, інструкцій і пояснень до них.
♦ Підготовка клінічного посібника (керівництва) Класифікацію стандартів наведено на рис. 9.2.
Рис. 9.2. Класифікація стандартів медичної допомоги
1. Стандарти за обов'язковістю вимог виконання
1.1. Державні (національні) соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення світніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Згідно зі статею 11 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я включають:
o перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
o нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
o показники якості надання медичної допомоги;
o нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
o нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
o нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
o нормативи санаторно-курортного забезпечення;
o нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
Тобто вищезазначений Закон України передбачає формування "базового пакету медичних послуг", які мають надаватися безкоштовно. Такий пакет має відношення не до окремої людини, а до населення взагалі та є результатом нормування видів й обсягу медичних послуг, що надаються в умовах обмеженого ресурсного забезпечення. Він зобов'язує державні або уповноважені державою органи надавати чи фінансувати певні послуги й забезпечувати право на отримання безкоштовних медичних послуг.
В Україні розробку державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я проводять такі робочі групи:
o з опрацювання переліку та обсягу гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
o з опрацювання нормативів надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур, показників якості надання медичної допомоги та нормативів забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах;
o з опрацювання нормативів пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими та іншими спеціальними засобами;
o з опрацювання нормативів забезпечення населення стаціонарною медичною допомогою;
o з опрацювання нормативів забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
o з опрацювання нормативів забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
Склад робочих груп затверджується спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України. Вимоги до Національних стандартів:
o Мають відповідати умовам фінансування.
o Мають бути реальними для виконання.
o Мають мати організаційне призначення.
o Мають забезпечувати послідовність технології надання медичної допомоги.
1.2. Стандарти-рекомендації - стандарти, які видаються у вигляді методичних рекомендацій, інструктивних листів тощо. Стандарти-рекомендації не потребують жорсткого дотримання, тобто методики діагностики або лікування можуть удосконалюватись та змінюватися без спеціального узгодження в Міністерстві охорони здоров'я України.
3. Види стандартів
РОЗДІЛ 10. УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
10.1. Інформаційні технології: мета, сутність, завдання
Зовнішня інформація
Внутрішня інформація
10.2. Державна політика інформатизації охорони здоров'я в Україні
Державна політика в галузі інфраструктури інформатизації охорони здоров'я
Загальна науково-технічна політика інформатизації охорони здоров'я України
Правова політика інформатизації в галузі охорони здоров'я