Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О.В. - 12.2. Етико-правові засади медичного втручання. Принцип поінформованої згоди

Історично згода пацієнта на лікування розглядалась як необхідна умова кожного медичного втручання. За відсутності такої згоди дії лікаря визнавались протизаконними і складали кримінальний або цивільний делікт, тобто "образу дією", насилля (battery).

Етико-правове значення згоди пацієнта на медичне втручання визнається тим, що воно виступає як інструмент захисту права людини на самовизначення, що визнається одним з основних прав людини.

Історичні та міжнародні аспекти впровадження правової доктрини поінформованої згоди. Вперше принцип поінформованої згоди був викладений у Кодексі Кардозо в 1914 р. В ньому зазначалося:

o кожна людина в дорослому віці і здоровому стані має право визначити, що буде зроблено з її тілом;

o хірург, який робить операцію без згоди пацієнта, чинить злочин, за який він зобов'язаний відповідати.

У Великобританії за згоду пацієнта на медичне втручання може бути прийнята його поведінка (звертання до лікарні, добровільна госпіталізація в спеціалізоване відділення тощо). Проте в серйозних клінічних випадках перевага надається згоді на медичне втручання, що виявлена в письмовій формі. В медичних установах державної служби охорони здоров'я пацієнт підписує стандартний формуляр, що має назву "Згода на операцію". В формулярі зазначається: "...цим я даю згоду на операцію.. характер і мета якої були пояснені мені лікарем... Я згоден на такі наступні та альтернативні дії, що будуть признані за необхідні в перебігу операції., на загальний, місцевий чи будь-який інший вид анестезії. Мені не було дано гарантій, що операція буде виконуватися конкретним лікарем... "

Англійський формуляр "Згода на операцію" має ряд недоліків з етичної точки зору. Він дещо формалізований, бо для того щоб дати згоду на медичне втручання, необхідно мати достатню інформацію про хворобу та методи її лікування. Крім цього, інформація має бути зрозумілою та обміркованою пацієнтом.

США. У 50-60 роки ХХ ст. у Сполучених Штатах Америки було сформовано доктрину "поінформованої згоди". В основу доктрини покладено етичні та правові поняття, що мають за мету встановити баланс між етичними цінностями та правовим статусом пацієнта при його звертанні до суду.

Доктрина поінформованої згоди визначає, що лікування компетентного пацієнта не може проходити без його інформації, добровільної згоди і припускає, що компетентний пацієнт може відмовитися від медичного втручання. Інформація, що надається лікарем, повинна створювати в пацієнта адекватну уяву про:

o характер та мету медичного втручання;

o ризик, пов'язаний з медичним втручанням;

o можливі альтернативні методи лікування.

Особлива увага приділяється категорії ризику медичного втручання, що має 4 основні аспекти: характер, серйозність, вірогідність матеріалізації ризику, раптовість його матеріалізації.

Формуляр на отримання згоди пацієнта на медичне втручання у США якісно відрізняється від подібного документа у Великобританії. Наприклад, формуляр прийнятий у штаті Вашингтон являє собою документ, у якому зазначено, що лікар може дати інформацію і пораду, пацієнт разом з лікарем повинен брати участь у прийнятті рішення. У формулярі наведено кілька пунктів, по кожному з яких пацієнт повинен висловити свою згоду:

o щодо операції чи курсу лікування з зазначенням прізвища конкретного лікаря;

o згода на медичні втручання чи процедури, потреба на які може виникнути в ході оперативного втручання;

o згода на анестезію;

o згода на переливання крові;

o додаткові (особливі) умови.

У формулярі пацієнт повинен підтвердити факт того, що він знає, що кожна операція не виключає ризиків, які можуть призвести до смерті та інвалідності.

В законодавстві США існує 4 визнаних виключення з вимог поінформованої згоди, що припускають можливість лікування без згоди пацієнта.

1. Виняток у при кризовому стані - дозволяє лікування, якщо пацієнт зазнав би серйозної шкоди для свого здоров'я, якщо лікування не почалося б негайно або перш ніж могла бути одержана згода на медичне втручання.

2. Виняток у випадку відмови - дозволяє пацієнтам відмовитися від права вибору методу лікування і передати це право іншій особі (членам родини, адвокату або лікареві).

3. Виняток при терапевтичній привілеї - дозволяє лікування без згоди пацієнта, коли її отримання нанесло б серйозну, незворотну і миттєву шкоду пацієнтові.

4. Виняток внаслідок некомпетентності пацієнта - дозволяє лікування без згоди пацієнта, якщо останнього признано некомпетентним. У цьому випадку необхідна згода людини, яка має право приймати рішення за некомпетентного пацієнта.