Нормальна кишкова мікрофлора виконує такі головні функції: захисну, імунну, метаболічну, сприяє остаточному перетравленню рештків їжі, синтезу вітамінів і ферментів тощо. Склад її залежить від віку дитини та виду вигодовування. У новонародженого кишки стерильні, але вже на 1-шу добу життя вони заселяються кишковою паличкою, ентерококом, дріжджовою флорою, рідше стрептококом. При природному вигодовуванні в кишках переважають В. bifidus, В. laktis aerogenes, при штучному – В. colli.
Порушення нормального стану кишкового мікробіоценозу призводить до розвитку кишкового дисбактеріозу, який вважають граничним станом інфекційного процесу. Ступінь дисбактеріозу оцінюють за співвідношенням кількості ешерихій та умовно-патогенних мікробів. При дисбактеріозі легкого ступеня умовно-патогенні мікроби становлять 25 %, при помірному – 50 %, при тяжкому – 75 % при дуже тяжкому – 100 %.
Характеристика мікробіоценозу кишечнику (за В.А. Доскіним, X. Келлером, 1997)
Види мікроорганізмів | Кількість мікроорганізмів в 1 г фекалій | |||
Діти 1-го року життя | Дорослі | |||
min-max | М ± m log 10 | min-max | М ± m log 10 | |
Біфідобактерії | 10 у 8 ступені –
| 8,6 ±0,6 | 10 у 9 ступені –10 у 10 ступені | 9,8 ±0,19 |
Бактероїди | 10 у 9 ступені –
| 9,2 ±0,1 | 10 у 8 ступені | - |
Молочнокислі палички | 10 у 8 ступені –10 у 7 ступені | 6,9 ±0,2 | 10 у 6 ступені –10 у 8 ступені | 7,5 ±0,1 |
Молочнокислі стафілококи | 10 у 6 ступені –10 у 7 ступені | 6,6 ±0,1 | 10 у 7 ступені –
| 7,4 ±0,36 |
Ентерококи | 10 у 6 ступені –10 у 6 ступені | 5,2 ±0,1 | 10 у 5 ступені –10 у 6 ступені | 6,4 ± 0,2 |
Ентеробактерії з нормальноюферментативною активністю | 10 у 7 ступені –10 у 8 ступені | 7,7 ±0,3 | 10 у 7 ступені –10 у 8 ступені | 7,8 ± ОМ |
Ентеробактерії зі зниженою ферментативною активністю | 10 у 6 ступені –10 у 7 ступені | 6,7 ±0,3 | 10 у 6 ступені –10 у 7 ступені | 6,8 ±0,24 |
Ентеробактеріїлактозонегативні | 10 у 6 ступені –10 у 7 ступені | 6,4 ±0,2 | 10 у 6 ступені –10 у 7 ступені | 6,5 ±0,2 |
Інші умовно патогенні ентеробактерії | < 10 у 5 ступені | - | 10 у 4 ступені | - |
Мікроби роду протеїв | < 10 у 4 ступені | 3,4 ±0,1 | 10 у 3 ступені | - |
Стафілококи (сапрофітні, епідермальні) | < 10 у 4 ступені | - | 10 у 4 ступені –10 у 6 ступені | 5,3 ±0,4 |
Дріжджеподібні гриби | < 10 у 4 ступені | - | < 10 у 4 ступені | - |
Спороносні анаеробні палички (клостридії) | < 10 у 5 ступені | - | - | - |
Основні методи дослідження травної системи
Фракційне дослідження шлунка виконують вранці, після 12-14-годннного голодування. Базальний секрет оцінюють за сумою 4 порцій шлункового секрету, одержаних кожні 16 хв. Він відображає стан діяльності залозистого апарату шлунка та його регуляції. Після введення подразника (7% відвар капусти, м'ясний бульйон, частіше 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,01 мг на 1 кг маси тіла дитини парентерально) через 25 хв одержують вміст шлунка, за кількістю якого оцінюють його евакуаторну функцію. Потім протягом години кожні 15 хв відсмоктують шприцом вміст шлунка, який у сукупності є показником так званої стимульованої, або послідовної, секреції. Визначення абсолютної кількості соляної кислоти за одиницю часу (дебіт соляної кислоти) є більш об'єктивним показником кислотоутворю-вальноїфункції шлунка порівняно з титраційними одиницями. У здорових дітей шкільного віку кількість шлункового вмісту натще становить 0-30 мл, кількість базального секрету – 30-100 мл, послідовного – 40-110 мл. Дебіт-година вільної кислоти в базальному секреті становить 0,55-2,74 ммоль (20-100 мг), у послідовному – 1-4,93 ммоль (40-180 мг).
Поряд з титруванням вилученого шлункового вмісту використовують інтрагастральну рН-метрію, яку виконують зондом з датчиком рН або радіокапсулою з рН-радіометричною системою.
Ультразвукове дослідження в будь-якому віці дає змогу визначити розміри та структуру печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки. Його використовують для виявлення запальних процесів, наявності солей і каменів у жовчному міхурі, дискінезії жовчного міхура. Метод інформативний, не завдає дитині неприємних відчуттів.
Езофагогастродуоденоскопія дає можливість визначити характер і локалізацію патологічного процесу стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки. Можна поєднувати з біопсією і мікроскопічним дослідженням слизової оболонки. Використовують спеціальну підготовку, інколи наркоз.
Головні синдроми ураження травної системи в дітей
Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень
Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи в дітей
Методика дослідження органів сечової системи в дітей
Перелік методів клінічного дослідження, які застосовують під час обстеження дітей із захворюваннями органів сечової системи
Семіотика уражень сечової системи
Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень
Анатомо-фізіологічні особливості та ознаки порушення функції ендокринних залоз у дітей
Методика дослідження ендокринної системи